Дурбашка

Дурбашка (пол. Durbaszka) — малопомітна вершина заввишки 934 м на головному гребені Малих Пенін, у східній частині Пенін. Через неї проходить польсько-словацький кордон. Польські схили належать до села Явірки (міська-сільська ґміна Щавниця, Новотарський повіт Малопольського воєводства), словацькі — до околиць Страньан (округ Стара Любовня). До Страньан близько 2,2 км, до Явірок — 2,5 км. Найвища вершина Пенін, Високі Скельки, лежить приблизно за 1,6 км на схід, Високий Верх — за 1,8 км на захід.

Цікава Дурбашка не висотою, а контрастом схилів: південний, словацький бік повністю вкритий лісом, а гребінь і північний, польський схил — це великі безлісі полонини, що спускаються до долини Ґрайцарка. Вони й роблять вершину одним з оглядових місць Малих Пенін.

Як дістатися / маршрути

Через вершину проходить синя позначка — шлях Тарнів — Великий Рогач, що веде гребенем Малих Пенін від Пенінської дороги через Шафранувку, Лазні Скали, Цирхлі, Високий Верх, Дурбашку, Високу й Верхлічку до перевалу Розделе та Громадзького перевалу в Сондецьких Бескидах. Тим самим гребенем, за даними OSM, іде й словацький маршрут Via Slovakia. З Явірок зручно підійти зеленою позначкою через ущелину Гомоле на гребінь біля перевалу Капралова Висока і далі синьою на захід — до Дурбашки звідти близько 1,3 км.

Є й непозначений варіант: ґрунтова дорога від шосе Щавниця — Явірки (відгалужується просто перед парковкою біля ущелини Гомоле) веде до притулку під Дурбашкою, а від нього стежкою можна вийти на гребінь. Цим же шляхом спускаються з вершини назад до дороги. Обабіч шосе стоять групи вапнякових скель — Солтисі Скали, Чершльові Скалки, Чершля.

Що видно з вершини

З верхньої, безлісої частини гребеня відкриваються широкі краєвиди на хребет Радзейової в Сондецьких Бескидах і на Пеніни Властиві. На словацькому боці крізь просвіти між деревами місцями видно Татри.

Природа та історія

Полонини на Дурбашці — колишні поля лемків із Явірок. До Другої світової війни тут випасали худобу, а частину схилів орали. Після виселення лемків землі передали соціалістичному виробничому кооперативу, і в 1949–1952 роках на висоті близько 835–850 м збудували велику зразкову бацівку для овець. Для вівчарства вона виявилася непрактичною; 1973 року з ініціативи інструкторів Спілки польського харцерства будівлю перейняв відділ освіти міста Кракова, щоб створити базу для молоді. Нині це модернізований притулок під Дурбашкою — філія краківського Молодіжного дому культури «Дім харцера» на 86 місць — і водночас рятувальний пункт GOPR.

Сьогодні на полонинах знову пасуть овець підгалянські бачі. У лісі на словацькому схилі ховаються вапнякові скелі, які називають Костельними (Церковними) Скалами. Південні схили належать до словацького Пенінського національного парку (PIENAP), польський бік лежить поза Пенінським національним парком.

Безпека, сезон і правила

Маршрути на Дурбашку прості й доступні цілий рік, але відкритий гребінь не захищає від вітру й грози, а в тумані на широких полонинах легко втратити позначку. На словацькому боці діють правила PIENAP — рухатися лише позначеними стежками. Не заважайте отарам і не наближайтеся до пастуших собак.

Пеніни обслуговує гірська рятувальна служба GOPR (Підгалянська група): телефон 985 або +48 601 100 300, а також 112; варто встановити застосунок «Ratunek». На словацькому боці — HZS: 18 300 (+421 18 300) або 112.

Цікаві факти

• Притулок під Дурбашкою мав бути вівчарнею: його будували як зразкову бацівку № 1.
• У німецькій Вікіпедії гора записана як Dubraszka — це варіант тієї самої назви.

Фото: Artur Kozioł, CC BY-SA 3.0; Jerzy Opioła, CC BY-SA 3.0; Jerzy Opioła, CC BY-SA 3.0; Jerzy Opioła, CC BY-SA 4.0 — Wikimedia Commons.