Загану

Загану (рум. Vârful Zăganu, угор. Zagán або Zákányos) — вершина заввишки 1817 м і водночас назва всього скелястого гребеня в горах Чукаш, у Карпатах Вигину (Східні Карпати, Румунія). Гребінь лежить у повіті Прахова, а під його південним краєм, лише за 4 км від вершини, розташований гірський курорт Кея. За угорською Вікіпедією, своєю мальовничістю Загану мало поступається головному гребеню Чукашу.

Гребінь Гропшоареле — Загану приєднується до головного пасма Чукашу через сідла Кірушка й Гропшоаре на висоті близько 1663 м. Звідти він тягнеться на південь до вершини Решкручі (Răscruci, близько 1805 м), де від нього відходить гора Мунтеле-Рошу, далі піднімається до найвищої вершини гребеня — Гропшоаре (1883 м), а потім полого спускається через «Мідний міст» (Podul de Aramă) до вершини Загану — найпівденнішої значної вершини гребеня. За нею гребінь круто обривається до Кеї.

Як дістатися / маршрути

Уздовж гребеня веде єдиний маркований шлях — червоний хрест: від курорту Кея через Загану й Гропшоареле до хати Чукаш на сідлі Кірушка. За угорською Вікіпедією, подекуди на небезпечніших місцях допомагають ланцюги. Найлегше, за тією ж Вікіпедією, вийти на гребінь із головного пасма Чукашу, з боку Мунтеле-Рошу або з Кеї; від галявини Пояна-Стиній на Загану веде також маршрут, позначений синім трикутником.

Що видно з вершини

Угорська Вікіпедія описує з гребеня дуже широку панораму: передусім величезний масив Чукашу, гори Грохотіш, Татару й Сіріу, а далі — П'ятра-Маре, Постеварул, гори Баю й Бучеджі, Персанські й Бараолтські гори, гори Бодок, Чомад, Неміра та Пентелеу. На південь відкривається долина Теляжену, що спадає до Валаської рівнини.

Природа та історія

Загану складений тим самим конгломератом, що й головний масив Чукашу, тому й форми рельєфу тут схожі: схили круті, а на гребені безліч химерних скельних утворень. Гори Чукаш входять до мережі Natura 2000, а їхні скелі охороняє природний заповідник.

Назва гори походить від румунського слова «zăgan» — так називають бородача (Gypaetus barbatus), великого грифа з чорно-сірими спиною й крилами, жовтувато-білою головою та чорними пір'їнами-«бородою» під дзьобом. Колись ці птахи гніздилися на скелях Загану, але, за румунською Вікіпедією, їх винищили полюванням, і в горах Чукаш бородачів більше немає. На скелях гребеня інколи можна побачити серн.

Безпека, сезон і правила

Гребінь скелястий і подекуди експонований, із ланцюгами на складніших ділянках: у дощ, туман, ожеледь і грозу тут небезпечно, а взимку проходження потребує зимового спорядження й досвіду. Salvamont радить перевіряти прогноз погоди на найближчу добу, вибирати маршрут за силами найслабшого в групі, не ходити наодинці, повідомляти рідним маршрут і негайно сходити з гребеня, якщо починається гроза.

Ведмеді в горах Чукаш — звичайне явище. Не сходьте з маркованих стежок, ходіть групою й розмовляйте, не ходіть увечері та вночі, тримайте собак на повідку, не залишайте їжі в наметі чи біля нього і відходьте від ведмежати. У разі біди телефонуйте на національний диспетчер 0SALVAMONT — 0725 826 668 або 112; поради щодо зустрічей із тваринами — на сайті Salvamont România.

Фото: Lovas40, CC BY-SA 4.0; Razvan Socol, CC BY-SA 4.0; Mihai Oprescu, CC BY 2.5 — Wikimedia Commons.