Іспас

Найближче проживання

Cело Іспас дуже велике і розташоване на березі річки Черемоша. Населення села сягає близько 5 тисяч осіб. Відстань до міста Чернівці: 65 км. Код для міжміського зв'язку 03730. Сільська рада 2-45-31. Варто відвідати: Вознесенську церкву з дзвіницею (1856). Зручне розташування поселення на дорозі між обласним центром Чернівцями та районним - Вижницею, дає можливість для хорошого економічного розвитку села, зокрема активно розвивається торгівля. Це також пояснює той факт, що в Іспасі мешкали різні національності - румуни, поляки, євреї, вірмени.

Одна із версій назви села – походження від слова – пасовисько. Друга – сюди переселились люди із села Спас на яке напала орда і спалила. Новому поселенню люди теж дали назву Спас , через деякий час село назвали Іспас та і донині старожили вживають слово Спас. Перша згадка про село в документах - 1499 року. На поч. ХХ ст. в Іспасі відкрито запаси бурого вугілля. В 1913 року організовано кампанію по його видобутку та незабаром припинено її у зв’язку з нерентабельністю виробництва. 1860 року відкрито школу. В Іспасі народились художник Темістокль Вірста, поет Микола Марфієвич (його ім.’я присвоєно середній школі). 05.07.1940 року розпочала свою діяльність Іспаська сільська рада.

1975р. на честь 30-річчя Перемоги над фашистами відкрито памятник – обеліск загиблим односельчанам. 1950 р. - утворено сільськогосподарську артіль. 1958 р. на території села утворене Вижницьке районне об’єднання «Сільгосптехніка».

З єврейською частиною населення села пов'язана історія з 1941 року: коли біля двадцяти учасників місцевої пронацистської організації "Кузі", розправившись з євреями сусідніх сіл, прийшли в Іспас, іспасівці сховали 15 родин (100 осіб) меншини, ризикуючи власними життями. На основі цих подій село потрапило до списку Праведників народів світу.

Селом снуюють також цікаві легенди, пов'язані з місцем сучасного монастиря. Розповідають, що тут вже колись був монастир, який щез разом зі селянами у надрах землі з приходом татар. Потім, кажуть, на цьому місці стояла церква, в яку поцілив праведний грім, коли в ній брали шлюб брат зі сестрою. Дерев'яного хреста поставив тут батько, щоби оздоровити свого важкохворого сина.

В Іспасі Вижницького району люди мають роботу, а на заробітках – тільки трохи більше відсотка cельчан

Доглянуті з яскравими фасадами будиночки, широкі асфальтовані дороги та багато-багато магазинів і кав'ярень. Саме таку картину бачать приїжджі, коли потрапляють до села Іспас Вижницького району.

Село насправді схоже, радше, розвинений райцентр. Воно і велике – займає площу майже 5 тисяч га, і досить густозаселене – тут проживають понад 5 тисяч мешканців. Цікаво, що всупереч загальноукраїнській тенденції, у селі народжуваність значно перевищує смертність. На 90 новонароджених (за рік) померли лише 50 мешканців. Проблем із роботою в селі немає. Про це свідчить і той факт, що на заробітках тільки трохи більше відсотка мешканців (на 5 тисяч населення – 100 осіб). А загалом, приїхати сюди варто не тільки заради гірських краєвидів, але й аби послухати місцеві легенди та відвідати місця з незвичайними історіями.

Іспас і далі розбудовують

Село саме на себе заробляє. Тут багато закладів торгівлі, громадського харчування. Додатково поповнюють сільський бюджет прибутки з оренди приміщень та землі. У Іспасі працює завод із виготовлення будівельних матеріалів. Його відкрив інвестор із Франції.

– Раніше на території села діяли 7 підприємств, які й забезпечували роботою мешканців Іспасу й довколишніх сіл, – розповідає сільський голова села Іспас Михайло Андрюк. – Однак нині працює тільки одне. Аби не сидіти без роботи, мешканці села зареєструвалися приватними підприємцями й розпочали займатися своїм бізнесом. Наразі таких у селі 400 осіб. Вони не лише заробляють собі на прожиття й поповнюють місцевий бюджет, але й створюють робочі місця для своїх односельчан.

У селі є дві школи (на 500 та на 100 учнів) і один дитсадок на 130 дітей. Він переповнений, тому вже наступного року розпочнуть добудовувати додатковий корпус. Наразі вж виготовили проектно-кошторисну документацію. Оскільки село дуже велике, діток до школи возять два шкільних автобуси. Громадського транспорту в Іспасі немає, однак через близьке розташування до райцентру (менше 10 кілометрів), є можливість викликати таксі з Вижниці.

Село розбудовується швидкими темпами. Свідченням цього є те, що розробили план забудови нового житлового масиву. На 11 гектарах землі планують звести близько 70 нових будинків. Там отримуватимуть землю під будівництво ті сельчани, котрі найбільше потребують поліпшення житлових умов. Частину розподілять зараз, решту – припасуть на пізніше.

У селі є своя пожежна команда із 4 осіб. Це рідкість для населених пунктів у сільській місцевості. Вони не раз рятували життя та майно мешканців Іспасу від пожежі. Нещодавно у селі спорудили пам'ятник громаді села, яка у роки Другої світової війни врятувала 15 єврейських родин.

Містична історія про монастир

У селі будують новий монастир Серафима Саровського. Окрім того, тут є церкви двох ворогуючих конфесій (3 церкви та монастир) – Української православної Київського та Московського патріархатів. Однак всупереч традиції, ворожнечі між церквами та їхніми парафіянами немає, вони толерантно ставляться одне до одного. Мешканці кажуть, немає чого сваритися, мовляв, на небесах розберуться.

До речі, про монастир. Про нього і місце, де він стоїть, місцеві мешканці розповідають багато містичних історій. Кажуть, колись давно в лісі було село, а серед хащ ледь виднівся монастир. В ньому заховались люди, коли на село напали татари. Монастир разом із жителями села потав під землю, і татари повернулися ні з чим. Потім на його місці спорудили церкву. Там одного разу брали шлюб брат і сестра. Розгнівались небесні сили, і грім спалив церкву. Через багато років, за Румунії, жив у селі пан Фішер. У нього був син, якого скувала важка хвороба. Тодішня медицина виявилася безсилою проти недуги. Тоді він пішов до сільської цілительки Домки. Жінка порадила поставити на місце колишньої церкви і монастиря дубовий хрест. Після цього дитина видужала. (Автор Юлія ХОРОШУН)

Цікаві місця Іспасу

Парцеляції – (румунською) розкорчовані землі (звільнені від дерев).
Оград – панський сад в центрі села. Міцна огорожа, яка була навколо панських дворів та саду, і дала назву кільком соткам землі. Зараз ця територія красується новобудовами жителів села.
Згарі – перші поселення села. У давнину турки спалили його і з тих пір східна частина села називається Згарі.
Дикунки – окопи на Бзовому, зроблені в роки Першої світової війни, де стояла оборона. В лісах навколо Іспасу та сусідніх селах є багато глибоких траншей, котрі колись були викопані нашими людьми. Ці окопи називають дикунками.
Панська дорога – дорога, що вела з Гостинця до панських маєтків, обсаджена липами, по якій пан проїздив на бричці. Влітку липи дарували прохолоду і примісток від пекучого сонця.
Панський двір (економія), де пізніше містилася контора «Сільгосптехніки». У дворі було кілька будівель: панська хата та господарські приміщення – стайні для коней, корів, птиці тощо.
Три сосни – місцевість біля панської дороги, де селяни викопали величезну яму і скидали туди знаряддя праці, засипали землею, а зверху посадили три сосни. Така легенда про відміну кріпосного права на Буковині існує в селі Іспас, а свідками цього були три сосни.
Турецька дорога – одна з найдавніших доріг, прокладених у селі Іспас за часів турецької навали для гужового транспорту. Зараз її розширили і вона з’єднує центр села з Горкутом і Долкутом.
Німецька дорога – це дорога, яка була прокладена німцями ще в Першу світову війну. Вона пролягає через Горкут, Кусяки, Іспаський Майдан і закінчується в селі Лукавці. Про перебування німців на території між Майданом і Лукавцями свідчать ще залишені від тих часів німецькі хати та цвинтар.

Традиційні народні промисли: виготовлення малярних щіток, виготовлення виробів з пластмаси, лозоплетіння, художня вишивка.
Іспаська сільська рада: 59222, с. Іспас, вул. Шевченка,83 Телефон/факс: тел. (03730) 2-45-31, факс. (03730) 2-45-42 E-mail: [email protected]

Рекомендуємо відвідати в Іспас

Переглянути всі