Задністрянське

Задністрянське - наймолодше село у Галицькому районі Івано-Франківської області. Орган місцевого самоврядування - Задністрянська сільська рада. Населення становить 1325 осіб. 1955 року хутір Вуглева був перейменований на село Задністрянське. На 1 січня 2001 року в селі проживало 1366 осіб, налічувалося 407 дворів. Типові прізвища жителів: Антоник, Гладкий, Демчишин, Курляк, Цимбалістий.

Задністрянське є наймолодшим пунктом району. Воно засноване у 1957 році на землях села Бовшів як робітниче селище працівників місцевого цукрозаводу. Назва населеного пункту вказує на його розміщення відносно річки Дністер: буквально "поселення, розташоване за Дністром" (стосовно до Галича). Через село веде шосейна дорога Галич - Рогатин (траса Н-09 Мукачево - Івано-Франківськ - Львів) та її відгалуження – автошлях Задністрянське - Бовшів, а також залізнична колія Івано-Франківськ - Львів зі станцією Бовшів.

За припущенням деяких науковців, на території однієї з частин села – Вуглеви – знаходилося літописне поселення Угольники, що згадується в 1230 році М. Грушевським, посилаючись на люстрацію Галицького староства за 1565 рік, стверджував, що в той час (Друга половина XVI століття) на місці давніх Угольників, поблизу урочищ Залозець, Липчичі та Клинці була однойменна сіножать. У 80-х роках XVI століття тут збудували корчму, яка отримала назву Вуглова. Поступово навколо неї формується хутірець. Люстрація 1629 року повідомляє, що Вуглову Корчму (так називали цей населений пункт) орендував галицький міський військовий комендант Ян Столінський. У 1765 році тут проживало 6 євреїв. Згодом хутірець перейменували у Вуглеву, і під такою назвою він проіснував аж до включення у склад новозбудованого села Задністрянського.

Перед початком Другої світової війни поблизу Вуглевої був військовий аеродром повітряних сил Радянського Союзу. На світанку 22 червня 1941 року німецькі літаки скинули на нього бомби. У небо встигли знятися лише кілька радянських винищувачів. Одним з перших у бій із німецькими бомбардувальниками вступив 22-річний білоруський льотчик молодший лейтенант Леонід Бутелін. Він збив одного "юнкерса", а коли закінчились боєприпаси, пішов на таран ворожого літака і також загинув.

На його честь було встановлено скульптура "Падаючий Ікар" (автори - скульптор Валентин Усов, архітектор Анатолій Консулов), встановлена в селі у 1974 році на увіковічнення подвигу білоруського льотчика молодшого лейтенанта Леоніда Бутеліна, який 22 червня 1941 року о 5:15 год. здійснив таран німецького літака над селом Німшин. Рішенням Івано-Франківського облвиконкому № 8 від 4 січня 1984 року пам’ятник було занесено до реєстру пам’яток культури місцевого значення. За пам’ятником доглядали працівники Бовшівського цукрового заводу та учні місцевої школи. Згодом цукровий завод став ВАТ "Галичцукор", пізніше збанкрутів. Наприкінці 2000-х років 500-кілограмовий пам’ятник радянському льотчикуа став "жертвою" мисливців за кольоровими металами. Подальша його доля невідома.

Історія Задністрянського від перших днів його заснування тісно пов’язана із Бовшівським цукровим заводом, що розпочав діяти в 1957 р. Він був оснащений унікальним на той час обладнанням. У 70-80-х роках завод виготовляв близько 40 тис. тонн цукру-пісну, який експортували в Угорщину, В’єтнам, Фінлядію, ФРН, Сирію. Завод заготовляв буряки з 5 районів нашої області: Снятинського, Коломийського, Тлумацького, Тисменецького і, власне, Галицького.

Восени 1987 року у зв’язку зі значним збільшенням кількості учнів почалося будівництво двох нових корпусів школи – у одному містився спортивний зал та їдальня, а у іншому навчальні кабінети. В 1994 році будівництво успішно було завершено і на сьогодні Задністрянська ЗОШ І-ІІІ ступенів може навчати до 600 учнів.

Селище цукровиків адміністративно підпорядковувалося Бовшівській сільській раді. Лише в 1980 році у Задністрянському утворено власний орган самоврядування. У 80-х роках на території розбудованого селища функціонували 5 магазинів, 3 їдальні, кравецька майстерня, будинок побуту, відділ зв’язку, лікарська амбулаторія, аптека, Будинок культури з кінозалом на 300 місць, бібліотека. Діють вони і сьогодні.

У 1991 році в сквері біля Народного дому було споруджено пам’ятник Т. Г. Шевченку на честь 130-х роковин із дня смерті поета. Храм у Задністрянську почав будуватися лише за часів незалежності у 1995 році в центрі села, переважно силами громади.