Буденець

Буденець - село в Сторожинецькому районі Чернівецької області, яке розташоване за 11 кілометрів на південь від райцентру. Із центра Сторожинця прямуємо вулицею Богдана Хмельницького на південь, у бік Буковинських Карпат. Село в першу чергу відоме своїми мінеральними водами. В Буденці є джерело гідро-карбонатної води "Буковинська", яку тут же і розливають в пляшки. У молдавському літописі село вперше згадується раніше за Сторожинець, а саме - у 1435 році. Колись це було декілька хуторів у долині річки Малий Серет, об’єднаних пізніше під назвою Буденець, яка пішла від назви потоку Будей – притоку Малого Серету. У австрійські часи Буденець був володінням родини польських феодалів Волчинських, які залишили після себе шикарний палац у центрі села.

До основних архітектурних цікавинок села входять палац Мікулі-Волчинських, костел кінця ХІХ століття і дерев"яна церква святих архангелів Михаїла та Гавриїла.

Дорога повільно піднімається вгору густим буковим лісом у напрямку румунського кордону. Приблизно через 20 кілометрів з’явиться перше поселення – село БУДЕНЕЦЬ. Слід відмітити, що з Буденця, а також на схід і на південь від нього, починається так звана «румунська» частина Буковини. У Буденці, як і у більшості сіл цього регіону переважає румунське населення, тому почути на вулицях українську, або інші мови, буде не просто. Отже, з Сторожинця треба їхати 11 кілометрів на південь доволі мальовничою дорогою, яку з обох боків оточують букові ліси.

Перед в"їздом в село зліва на пагорбі стоїть перша архітектурна цікавинка Буденця - костел Успіння Пресвятої Діви Марії.

Костел було зведено у 1891 році на кошти Марії де Петріно для потреб місцевих римо-католиків, здебільшого німців, які до цього змушені були ходити на служби до Сторожинця. Згодом споруда стала родинною усипальницею де Петріно. Храм було побудовано у неоготичному стилі. Костел не є великим за площею, проте він досить високий. Зараз храм оточують високі дерева, поміж яких він виглядає особливо симпатично. В міжвоєнний час німці покинули Буденець, тому храм практично не використовувався. Після Другої світової війни костел було закрито, через що він почав занепадати. У 1994 році храм повернули нечисленній громаді місцевих римо-католиків.

Майже у центрі села ліворуч від головної дороги увагу мандрівника приверне будівля жовтого кольору з двома псевдоготичними декоративними башточками на фронтоні. Цей палац кінця ХІХ століття нагадує про колишню велич польських поміщиків – господарів Буденця. Тут ви побачите наступну архітектурну цікавинку села - палац Мікулі-Волчинських.

В ХІХ столітті великою кількістю навколишніх земель володіла польська родина Волчинських. Коли дочка землевласника Волчинського вийшла заміж за пана Мікулі, той вирішив збудувати палац, який би показував велич роду. Кажуть, що наприкінці ХІХ століття для будівництва романтичного палацу було запрошено французьких архітекторів.

Колись палац оточував невеликий, але мальовничий, дендропарк, від якого до наших днів залишився лише 300-літній дуб. Поруч з палацом розташовується флігель. Палац Мікулі дійшов до наших часів майже в ідеальному стані, і є одним з найоригінальніших пам’яток палацового мистецтва на Буковині.

Зараз в будівлі палацу розташовується сільська школа з румунською мовою викладання, що не є дивним, адже по суті тут починається етнічно румунська Буковина, і більшість населення Буденця складають саме румуни.

Напроти палацу ліворуч від головної дороги на базі джерела гідрокарбонатно-натрієвої мінеральної води «Буковинська-2» будується бювет мінеральних вод та сучасний туристичний комплекс, якій отримає назву "Панський маєток" А на базі іншого джерела, що має назву "Буковинська" вже побудовано завод мінеральних вод.

Якщо поглянути від палацу через дорогу, то побачимо новозбудовану муровану церкву. Нам треба рухатись саме туди, адже поруч з нею розташовується остання архітектурна цікавинка Буденця - дерев"яна церква святих архангелів Михаїла та Гавриїла. Нову церкву збудували протягом останніх років і вона буквально виблискує своєю новизною.

Дерев"яну церкву святих архангелів Михаїла та Гавриїла було зведено у 1799-1803 роках у типовому для буковинських сіл хатньому стилі. Храм є тридільним з високим крутим дахом, на якому розташувались три майже однакові сигнатурки. Поруч з церквою стоїть дерев"яна дзвіниця. Такої незвичної форми дзвіниць раніше бачити не доводилось. Саме через це запам"яталась вона на довго.