Село Валява могло отримати свою назву від румунського слова vale – долина. Валява населений пункт, що лежить на широкій долині біля струмка Волувка. Село згадується від 1413 року як і сусіднє
місто Кіцмань у грамоті Олександра Доброго.
Дерев’яна Успенська церква 1778 рік у центрі Валяви. В основі будівлі лежить архаїчний тип тридольної церкви з квадратними зрубами, накритим високим скатним дахом з великим виносом, що прикриває невисокі зрізані пірамідальні верхи вівтаря і бабинця. На відміну від класичних зразків церков "хатнього" типу, більш розвинутий верх нави прорізає масив даху, виступаючи з нього широким четвериком, який переходить у восьмерик з невисоким шатровим завершенням, увінчаним главкою. Церква має пірамідальний силует. Характерна для української дерев’яної архітектури дзвіниця, розташована на південь від церкви, побудована у ХІХ столітті. Вона дерев’яна, двоярусна, каркасна, обшита тесом. На другому ярусі дзвіниці влаштована аркада для дзвонів. Широкий між’ярусний залом та невисокий шатровий дах вкриті ґонтом. У другому заломі прорізані голосники. Весь період свого існування храм був постійно діючим. З нагоди 230-ти річчя у 2008 році проведено реставраційні роботи: дахи церкви були вкриті бляхою.
У центрі Валяви зберігся житловий будинок ХІХ століття (сьогодні – дитячий садочок), діє музей історії села, створений у 1985 році. На околиці села встановлено хрест в пам'ять про відміну у 1848 році кріпосного права.
Валява – батьківщина письменника і педагога Василя Кішкана (1929-1992), а також тут народилася і працювала вчителькою відома румунська письменниця Ольга Коба. Тут плідно трудився заслужений працівник культури України Валерій Кошман. Уродженкою Валяви є кандидат медичних наук Марія Прокопець.
В селі є такі заклади: пошта, медичний заклад, дошкільний заклад, навчальний заклад, клуб, бібліотека, краєзнавчий музей. Основне населення українці. Мешканці села займаються землеробством і тваринництвом, підприємницькою діяльністю та працюють в різних закладах.
