Шип

Шип (словацьк. Šíp — «шип, колючка, стріла») — масивна, розлога скеляста гора заввишки 1169 м, що здіймається над злиттям річок Орава і Ваг у Словаччині. Вона належить до Великої Фатри, а точніше до її частини на північному березі Вагу, яку на честь гори названо Шипською Фатрою; до 1978 року словацькі географи відносили масив до Хочських гір. Шип лежить в окрузі Ружомберок Жилінського краю. Найближчі села — Станковани (близько 2 км), Жашков (3 км), Парниця (3,5 км) і Кральовани (4 км). Відносна висота гори — близько 555 м, це одне з найбільших перевищень серед словацьких вершин.

Масив заповнює вилку між Вагом і Оравою: на півночі й заході долина Орави відділяє його від Малої Фатри, на півдні долина Вагу — від головного хребта Великої Фатри, на сході долина Жашковського потоку — від Хочських гір. Масив має три вершини: головну, східну (1169 м), відносно пласку; Задній Шип (1143 м) приблизно за 900 м на захід — значно скелястіший, із високим дерев'яним хрестом; і повністю залісений Жашковський Шип (940 м) на північно-східному відрозі. Гостру, шпичасту силу, від якої, ймовірно, і походить назва, видно із заходу — від злиття Вагу й Орави біля Кральован.

Як дістатися / маршрути

Вершина лежить у заповіднику, тому підніматися можна лише позначеними стежками. Через неї проходить жовта позначка від залізничної зупинки Кральовани до Станкован:

• Зі Станкован — Шкутовою долиною через Жашковське сідло: підйом близько 2 год, спуск 1 год 20 хв.
• Від зупинки Кральовани — через рекреаційну зону Дєрова, хутір Підшип (760 м) і Задній Шип: підйом 2¼–3 год за різними джерелами, спуск 1¾–2⅓ год. Колишню дуже круту ділянку між Підшипом і Заднім Шипом у 2009 році замінили легшим обходом через «Лази».
• Зі Станкован через «Рибку» до Підшипу, далі жовтою позначкою: підйом близько 2 год 30 хв, спуск 2 год.

Із Жашкова лісовими дорогами можна дійти на Жашковський Шип і на головну вершину, але цей шлях не позначений.

Що видно з вершини

Колись із Шипу відкривалася кругова панорама; за польськими джерелами, підрослий ліс тепер обмежує її південним і східним напрямками. Видно найвищі вершини Великої Фатри аж до Крижної, Низькі Татри з Хопком і Дюмб'єром, глибоку долину Вагу, масив Великого Хоча з іншими Хочськими горами та вершини Західних Татр. Доповнює краєвид безлісе підвищення трохи на захід від головної вершини: звідти видно обидві частини Малої Фатри — Криванську з Великим Криванем і скелястим Великим Розсутцем та Лучанську над проривом Вагу, а на півночі — Велику Рачу, Мунчол і Пільско в Живецьких Бескидах.

Природа та історія

Нижню частину масиву, приблизно до 700 м, складають м'якші мергелі, мергелисті вапняки й сланці крижнянського покриву, тому схили там пологіші. Вище лежать стійкі доломіти й вапняки хочського покриву середнього тріасу — з них вивітрилися характерні скельні вежі. На сході від вершини на гребені стоїть виразна вапнякова брила Округла скеля (Яношиків стіл) з невеликою печерою й джерелом під південною стіною; у масиві є також недоступна Льодова печера.

Масив майже повністю вкритий буково-ялицевими лісами, вище — смеречниками; біля вершини ростуть явір, модрина, гірська сосна, а на теплих південних схилах — горобина ария. Дуже багаті скельні степові угруповання з рідкісними видами. Через них із 1980 року 302 га масиву охороняє національний природний заповідник «Шип», а весь масив лежить в охоронній зоні Національного парку Мала Фатра. Під Заднім Шипом лежать галявини Підшип — колись жвавий осередок вівчарства; з 1980-х частину колиб перетворили на дачі.

Безпека, сезон і правила

Шип доступний цілий рік, але скелясті ділянки біля вершини й Заднього Шипу взимку та після дощу слизькі. У заповіднику не сходьте зі стежок і не зривайте рослин. Гірська рятувальна служба Словаччини (HZS): 18 300 (+421 18 300) або 112.

Цікаві факти

• За переказом, хрест на Задньому Шипі стоїть тут ще з часів святих Кирила й Мефодія; востаннє його відновили 2005 року після літньої бурі.
• Ім'ям гори названо цілу геоморфологічну частину — Шипську Фатру.
• Шип — помітна домінанта довкола злиття Вагу й Орави.

Фото: Prazak, CC BY 2.5; Prazak, CC BY 2.5; Michal Jakubský, CC BY 3.0; Michal Jakubský, CC BY 3.0; Jerzy Opioła, CC BY-SA 3.0 — Wikimedia Commons.