Путівник Карпатами
Пошук

Костел Святого Августина, Перечин

Місто Перечин в історичних документах,списках володінь, писемних працях згадується уже у 1266, 1349, 1425 роках. Спочатку це було поселення, пізніше село, а в 1947 році - районний центр, селище міського типу та 4 березня 2004 року Верховна Рада України надала Перечину статус міста. Тут проживає 7800 чоловік. Висота над рівнем моря - 265 м. Протяжність цого з півночі на південь - 7-8 км. Відстань від Ужгорода - 21 км. У географічному словнику Угорщини 1839 року Перечин згадується як село, в  якому проживало 70 - римо-католиків, 759 - греко-католиків і 76 євреїв. А в 1903 році тут проживає 2 тис. людей.

До підніжжя невеликої гори чи вірніше пагорба Гурка, притулився римо-католицький костел святого Августина, який у 2006 році відзначив свій славний ювілей-100 річчя.

У 18-19 столітті Перечин втягується у ринкові відносини, якому сприяли навколишні ліси, поява залізничної дороги Великий Березний, Перечин. Та само це дало поштовх заснувати, акціонерною фірмою "Бантлін", хімічний завод у Перечині (1893). Завдяки розвитку промисловості і виникнення залізниці зросло населення за рахунок іноземних фахівців: італійців, німців, словаків, угорців, яких запросив "Бантлін".

Число римо-католиків зросло приблизно до 680-700 осіб. Перечинська римо-католицька спільнота утворилася у 1902 році. Вони почали наполягати на будівництві римо-католицького храму, бо до того вони відвідували греко-католицький храм святого Миколая, споруджений на г. Гурка.

У 1905 році італієць Гайотто Франческо купує від родини Зіма Ференца земельну ділянку під будівництво костела, старостою був Верджак. Для будівництва храму завод виділив 10 тис. крон та решту грошей склали вірники.

Фундамент і стіни із каменю привезеного на возах із Сухого Потока, із Теплої Ямки мурували італійці Комінотто Санто із синами, Меніс Яків, Гайотто Ф. Столярні роботи (двері, вікна, лавиці, вівтарі) виготовлено в столярній майстерні Гоєр Олександра.

Костел був збудований і висвячений у день святого Августина 1906 року. Костел належить до еклектики, яка виникла у буржуазній Франції в кінці ХVIII - поч. ХХ століття. Розміри храму: довжина 24 м, ширина - 9 м, висота - 34 м.

Є дзвіниця: 2 дзвони зразу були освячені із храмом, а малий дзвін поставлений і освячений через два роки на свято святого Августина. У костелі є корпуси та секрестія, прекрасний орган. Корпус церковного органу виготовлений був у середині ХІХ століття, а внутрішні частини між 1920-1939 роками. З 1914 року Перечин став плебанією. Метричні записи почали вести з 1920 року. Першим парафіяльним священником був Бартфої Кальман. При ньому в 1934 році був проведений внутрішній ремонт костела. 

Наступником Бартфоя був Штеффель Дьордь (нар. У 1910 р.) Наступні священники були Ланцькі, Шорош, Ларінець Адальберт теж у 30-40 роки служили у нашому костелі.

У 1943-1945 рр. священиком був Прібуш. З 1945 по 1947 р. був о. Йосип Йовжічко (родився в Капушанах)жив на квартирі у сімї Комінотто Артура, а в 1946-1947 роках підготував дітей до першого причастя. У 1947 році він виїхав у Чехословаччину і церква вже не мала постійного священика, дітям не дозволено було відвідувати церкву. Був священиком у нас Буйолов Бернард. Трохи покращилося становище духовне, коли прибув із заслання  духовний отець Горват Августин. Він проживав на квартирі у сімї Ігнац Імрія, обслуговував всю Турянську долину, хрестив дітей, тайно вінчав, робив похорони. За нього проведений був зовнішній ремонт костелу.

У 1979 році, під керівництвом майстра Молнара Михайла, весь ремонт робили силами вірників: жінки Комінотто Агнеса, Бублак Елізавета, Коцка Клара, Гоєр Ганна, Штіфель Марія, робили суміш із цементу, а підсобні чоловіки (Ігнац Людвіг, Гренцер Василь, Нодь Людвиг, Смоляр Іван) працювали зранку і ввечері після роботи. Перечинський костел переживав дуже тяжкі роки коли віра жорстоко переслідувалась, костьол закривали, а священників без вини на Сибір відправляли на заслання. Мало хто повернувся….

Костел діяв постійно, якщо не було священиків, то вірники самі молились над померлим і ховали його, тихо проводили молитви у храмі, а також своєчасно розплачувались з великими податками і різними фондами. Весь атрибут Т-Реметівського костелу 45 років зберігався у Перечинському храмі (відповідальні були члени двадцятки: Бублак Е., Ігнац Л., Гренцер, Комінотто, Підгородська О., Коцка К., Федор А.).

Чорна хмара насунулась на вірників тоді, коли антихристи почали знімати, ламати хрести. Але парафіяни відразу добре зреагували і хрест який біля дороги у костелі стояв, перенесли глибше у церковний двір і поставили близько біля костела, відвернули від центральної дороги. Іншою була доля хреста, який стояв у дворі перед хатою Райц Василя. Вірники його вибрали і поставили на старому цвинтарі. Там він стоїть по сьогоднішній день.

У той час забирають із костела о.Августина Горвата, мотивуючи, ніби він переховує бувших в’язнів-священиків греко-католицької церкви, тайно хрестить дітей, навчає і готує дітей до Першого Причастя і т.д. Через два роки направляють працювати священиком о. Товта. Після нього прийшов працювати о. Петро Жарковський. При ньому повернуто було, згідно акту, весь церковний  атрибут Т- Реметівському римсько-католицькому храму святого Юрія, який зберігався більше 50-років у костелі святого Августина.

Першими місіонерами на Закарпатті були священики із Словаччини. У 1993 році згідно рішення Апостольського Нунція на Україні Антоніо Франко центром місіонерської діяльності стає м. Перечин. Першими священиками-місіонерами були духовні  отці о. Ян Снягнічан СМ, після нього о. Станіслав Зонтак СМ, о. Ігнац Маткульчик. При них було куплено будинок недобудований від жителя Перечина О. Матьовки під фару. 

Після них приїхали у парафію о. Франтішек Горнішек СМ, о. Йосеф Нога СМ. Вони закінчили будівництво фари. При них були організовані десятники перед Різдвом Христовим, які ввійшли уже в традицію церкви. Відвідування девять родин, які приймають до себе вірників із іконою Святої родини на молитву. На зміну їм прийшов до нас душпастирем працювати о. Мілан Шашік СМ, а помічниками його були молоді священики, вихідці із Закарпаття - о. Анатолій Товкан СМ, о. Михайло Талапканич СМ. Організовувались літні табори для оздоровлення і відпочинку дітей і дорослих у Синяку, паломництво два рази в Рим, в Угорщину, в Маріо-Повч до Львова на зустріч із Папом Іоаном Павлом ІІ.

Великим святом було відзначено день святого Августина у 2000 році коли о. Мілан до нас запросив паломників із Польщі і вони привезли у подарунок для храмів римсько-католицьких та греко-католицьких парафії ікони Божого милосердя і монштранцію, а також із Словаччини приїхали учасники духового оркестру.

При парохові о. Мілана було  з великима труднощами викуплено будинок від сімї Югас, для створення Пасторачного центру та закладено було фундамент стіни, покрито. Почалося будівництво Каритасу, але не закінчено.

Богу дякуємо, що вперше у 2003 році назначається священиком Новак Віталій, а по його стопах пішов Шпак Юрій, а зараз ще Гал Юрій пішов вчитися у духовну семінарію у м. Городок. О. Мілан був ініціатором створення Хресної Дороги на пагорбі Гурка. Спочатку встановлений був хрест. Папа Іван Павло ІІ призначає його 6 січня за владику для греко-католицької церкви. Після владики Мілана парохом нашого костела стає о. Анатолій. Він зберігає всі добрі починання своїх попередників. Будує капличку Пречистій Діві у дворі костела. Організовує поїздки на відпусти. Адміністратором парафії стає о. Антон Єдінак СМ. За цей час до нас прийшли працювати священиками о. Адам Строчинський СМ з Польщі, о. Микола Добра СМ, виходець із села Довге Закарпатської області (2010 р.), о. Станіслав Ірисик СМ, котрий проводить реколекції для сімейних пар, навчає молодь як молитися.

Дуже багато роботи зроблено парохом о. Антоном; закінчено Хресну дорогу, завершено будівництво Пасторачного центру, упорядковане церковне подвіря, продовжується будівництво будинку сімейного типу. Літом діти відпочивали у чудовому санаторію «Водограй» та Пасторачному центрі. Цікаво проводиться дозвілля дітей, вилазки в природу, санкання зимою, новорічні та різдвяні свята, коляди. Створено під керівництвом о. Миколая Добра СМ та сестрички Клари Кучак благодійну організацію АІС. Діє хор дорослих і дітей, яким керує сестра Клара, яка з усією відповідальністю відноситься до своїх обов’язків. Добрим і чудовим дизайнером була сестра Анжеліка, яка багато уваги приділяла оформленню і підготовці храму до великих свят, а також щоденної служби. Ми з жалем сприйняли вістку, що і сестра Клара, і сестра Анжеліка направлені працювати в Ужгород. 

Хорошою традицією у нас є те, що кожного року 31 грудня збираємось до храму з парохом о. Антоном і складаєм подяку, молитву богу за прожитий рік і просимо Божої благодаті у новому році не тільки для своїх вірників, але і людей Перечина, нашої держави та всього світу. Опівночі дзвони розривають нічну тишину, сповіщають Перечину, що у свої права з Божою поміччю вступає Новий рік.

Щоб додати коментар, увійдіть, або зареєструйтесь.
Фотографії
Відео
Найближчі маршрути
с. Перечин, через Анталовецьку Поляну до с. Кам'яниця
Дводенні маршрути

с. Перечин, через Анталовецьку Поляну до с. Кам'яниця

Довжина: 20.6км
Загальний підйом: 931м
Загальний спуск: 927м
Мінімальна висота: 148м
Максимальна висота: 966м
с. Кам'яниця, через г. Плішка до с. Перечин
Одноденні маршрути

с. Кам'яниця, через г. Плішка до с. Перечин

Довжина: 12.2км
Загальний підйом: 601м
Загальний спуск: 592м
Мінімальна висота: 140м
Максимальна висота: 694м
с. Ворочево, через Анталовецьку Поляну до с. Кам'яниця
Дводенні маршрути

с. Ворочево, через Анталовецьку Поляну до с. Кам'яниця

Довжина: 17.5км
Загальний підйом: 1171м
Загальний спуск: 1190м
Мінімальна висота: 127м
Максимальна висота: 959м
с. Ярок, через Анталовецьку Поляну до с. Ворочово
Дводенні маршрути

с. Ярок, через Анталовецьку Поляну до с. Ворочово

Довжина: 16км
Загальний підйом: 781м
Загальний спуск: 967м
Мінімальна висота: 142м
Максимальна висота: 967м
с. Ярок, через Анталовецьку Поляну до с. Невицьке
Дводенні маршрути

с. Ярок, через Анталовецьку Поляну до с. Невицьке

Довжина: 19.9км
Загальний підйом: 1081м
Загальний спуск: 1276м
Мінімальна висота: 145м
Максимальна висота: 960м