Музей караїмської історії та культури в Галичі

У центрі Галича, в затишному будинку на майдані Різдва Христового, розташований Музей караїмської культури. Караїми є невеликим за чисельністю етносом, представники якого давно оселилися на території  сучасної України, і крізь століття зуміли пронести власні релігійні і культурні традиції. Музей караїмської історії та культури існує вже досить давно. Караїми ідентифікують себе з населенням тюркського походження Хазарського каганату та сповідує караїмізм, як окрема течія іудаїзму, яка виникла у VIII столітті. У світі залишилося всього 2000 караїмів. На Україні залишилося всього дві громади караїмів - одна в Криму, друга на Галичині. Караїмська мова належить до тюркської групи. Є кілька діалектів: північний (тракайський), південний (галицький) і кримський. Караїмів разом із кримчаками та кримськими татарами визнано автохтонним народом Криму.

Музей караїмської історії та культури відкрито в листопаді 2004 року. Він є філією Національного заповідника "Давній Галич". Експозиція музею знайомить відвідувачів із релігійними та культурними традиціями караїмів, суспільним та побутовим життям караїмської громади Галича. 

Караїми живуть в Галичі з середини XIII століття. За однією з версій, вони прибули в Галич за домовленістю короля Данила Галицького з ханом Батиєм 1246 року. Головне заняття караїмів, як і у багатьох представників іудаїзму - торгівля. Тож і поселилися перші 100 поселенців вздовж правого берега Дністра - поближче до пристані - куди прибували кораблі з товаром. Тут була закладена Караїмська вулиця, з торговельними і ремісницькими рядами.

Репресії, еміграція, віддалене розташування меншин призвели до вимирання етнічних караїмів. За неофіційними даними, в Криму їх залишилося близько 800 чоловік, а в Галичі - дві вісімдесятирічні бабці - ось і всі представники колись численного народу. В Галичі, як пам'ять, існує Караїмська вулиця, цвинтар, на якому залишилося майже 50 пам'ятників та Музей історії караїмів, де є речі культового призначення, фотоматеріали, що висвітлюють громадське життя караїмської спільноти.

Сама ідея створити подібний заклад виникла значно раніше – ще наприкінці 90-тих років минулого століття.  На той час караїмська громада Галича налічувала 8 осіб. Оскільки час невблаганно забирав один по одному останніх представників етносу, постала загроза зникнення цілого пласту культури мешканців цього куточка Галичини.

Спочатку почали вивчати, наскільки багато культурних цінностей цього народу дійшло до наших часів. Далі придбали для майбутнього музею караїмський будинок у центрі Галича, на майдані Різдва Христового. Опісля розробили концепцію та ескізи реставрації історичного приміщення, а також проаналізували, як краще використати  площі для облаштування музейної експозиції. Провели ремонтно-реставраційні роботи.

Весь цей час тривала робота з пошуку та придбання майбутніх експонатів.  Активну участь у ній брали члени караїмської громади, передусім її тодішня очільниця Яніна Єшвович. Сама вона безкоштовно передала до музею значну частину речей:

• пергаментний сувій Тори кінця 18 століття;
• молитовні рукописні книги;
• деталі інтер’єру галицької кенаси (караїмського храму);
• періодичні видання караїмських громад;
• архівні матеріали.

У середні віки Талмуд став основним законоположенням ортодоксального (рабанітського іудаїзму), основою єврейської освіченості, його вважали "усною Торою", тобто книгою, за авторитетом практично рівноцінною "письмовій Торі", або П'ятикнижжю. Протест проти засилля рабинату та самого Талмуду виявився у формі закликів повернутися до чистого старозавітного вчення. Окрім заперечення Талмуду, прихильники Анана наслідували проголошений їхнім учителем принцип буквального тлумачення Святого Письма, а також відрізнялися від решти євреїв ("талмудистів" чи, інакше, "рабанітів") цілим рядом релігійних практик і традицій.

Сьогодні колекція караїмського фонду налічує близько трьох тисяч експонатів. Частину з них зберігають у сховищах. Відкриття виставки приурочили до десятиріччя створення Національного заповідника "Давній Галич".

Зала релігійного культу караїмів знайомить із витоками, розвитком та поширенням караїмізму та появою караїмської громади у Галичі. Зала побуту зосереджує увагу на речах, які безпосередньо пов'язані з обрядами і частково ілюструють підготовку до святкування Пасхи. Зала історії представлена документальними та фотоматеріалами.

У першій залі музею можна побачити культові та обрядові речі караїмської громади Галича,  релігійні книги, інвентар караїмського храму. Особливі предмети в колекції – риза та молитовний шарф газана (караїмського священнослужителя), його печатка та штемпель кенаси. Збереглася пам'ятна книга з кенаси, де записували свої враження гості караїмської громади. Серед експонатів:

• сувої Тори у спеціальних чохлах;
• яд – указка для читання Святого Письма;
• парохет – занавіска над гехалом-вівтарем;
• святковий  посріблений спеціальний посуд;
• ножиці для підрізання гнотів свічок;
• мезуза – молитва-оберіг, яку вішали при вході у житло;
• менори, які прикрашали галицьку кенасу;
• книги релігійного змісту (одна з них надрукована у Венеції 1528 року);
• караїмські календарі.

Друга зала присвячена життю та діяльності караїмської громади Галича у 20 столітті. Тут можна ознайомитися з речами та документами, які засвідчують професійну зайнятість членів громади, а також свідоцтвами про народження, про шлюб та інші особисті документи. Також тут репрезентують караїмську періодику першої половини 20 століття та речі, безпосередньо пов'язані з караїмськими обрядами. 

Звідки прийшли караїми до Галича

Караїмська традиція пов'язує цей прихід із часом князювання Данила Романовича. За яких обставин це могло відбутися, детально розкажуть у музеї. І неодмінно нагадають про інші деталі їхньої історії, в якій фігурує король Речі Посполитої Стефан Баторій. Дуже захоплива і драматична оповідь про народ, який зараз перебуває на грані зникнення.

Цікаві факти

• Релігійне вчення караїмів заперечувало Талмуд, а самі вони відрізнялися від решти прихильників іудаїзму цілою низкою релігійних практик і традицій.
• Термін «караїм» виник у 9 столітті, він відображає основну характеристику релігійної течії – шанування (дослівно «читання») Священного Письма як єдиного і прямого джерела релігійної істини.
• Караїми ведуть своє літочислення від створення світу. Цей відлік починається на 3760 років раніше від Різдва Христового. Рік у них триває 354 дні, 8 годин та 48 хвилин.
• Основні свята, які відзначають караїми – Новий (молодий) місяць, Пасха, П'ятидесятниця, Свято Кущів, Новий рік, День прощення, Свято Есфірі.
• Згідно з встановленою у давнину календарною системою, доба триває від заходу до заходу Сонця, тому кожне свято починається і закінчується надвечір.
• Одним із найважливіших свят є Пасха. Воно триває 7 днів. Напередодні караїми печуть опрісноки з неквашеного тіста, не кладуть у нього сіль. Їдять їх замість хліба увесь тиждень.
• Під час Великодніх свят представники етносу користуються окремим набором посуду. Паски – тимбил – прикрашають зображеннями риб, зірок та квітів.  
• В часи Австро-Угорщини караїмів урівняли в правах з християнами. Вони торгували худобою, воском, сіллю та займалися землеробством. До 70-тих років 19 століття їх не брали на військову службу, а пізніше вони служили винятково в санітарних загонах.

Як доїхати

Доїхати до Музею караїмської історії та культури в Галичі можна з Івано-Франківська – автобусом або потягом. Заклад розташований на центральній площі Галича – майдані Різдва Христового.

Час роботи: з 9:00 до 18:00 (на вихідні у літній період з 10:30 до 19:30).

Детальніше на блозі >>