Церковна

Церковна - село Долинського району Івано-Франківської області. Місцевими жителями та у засобах масової інформації використовується назва Церківна, а також похідні від неї: "Церківнянський", "Церківнянська". За переписом 2001 року населення села становить 1029 осіб.

У селі потоки Церковянський та Сихлеватий впадають у річку Лужанку.

11 грудня 1945 року сотню "Хорти", яка розквартирувалась у селі наздогнали війська НКВС. Сотенний "Бей" (Казимир Яворський) вирішив дати бій і вдало підготував пастку для ворогів, які наступали по відкритому полю. Повстанці зайняли вигідні позиції в урочищі Цапове, яке складається із великих кам'яних брил.

"Нкведисти" були несподівано зустрінуті щільним вогнем та зазнали значних втрат. Викликані резерви зуміли оточити сотню, але із настанням темряви воякам вдалось вирватись із кільця оточення. Втрати ворога за підрахунками повстанців склали загиблими 221 чоловік, в тому числі майор і два капітани. у цьому бою загинуло і 18 вояків УПА.

Цапові скелі тепер часто відвідують українські скелелази. Невідомий раніше скельний район вразив скелелазів не лише розмірами та багатством рельєфу, а й неймовірною красою дикого лісу. 

Щорічний Чемпіонат Карпат зі скелелазіння зазвичай відбувається на скелях Довбуша, що поблизу села Бубнище. Той масив вже давно став меккою українських (і не лише) скелелазів. Окрім нього, в останні роки спортсмени почали освоювати ще й скелі поблизу села Ямельниця, що у Сколівському районі Львівщини. Загалом кам’яних велетів у передгір’ях Карпат розкидано чимало - то кілька чималеньких каменюк, а то й скелясті стінки висотою по кількадесят метрів - такий собі природний фортечний мур. Та в більшості це скелі-одиначки. Великих комплексів небагато. Тож Цапові скелі, які доволі великі за площею та мають безліч різноманітних каменюк, стали одним із найнесподіваніших відкриттів.

Їхати сюди бажано машиною, у будні автобус ходить рідко, а на вихідні його й зовсім немає. За крайньою хатою - шлагбаум, потім широкою стежкою ще хвилин 20 пішки. Ось уже й перші каменюки: є менші - по 2-3 метри заввишки, а є й справжні десятиметрові велетні. Природним муром у лісі тягнеться довжелезна скельна стіна, яку ніби продовжують вгору дерева, що ростуть просто зверху на скелях. Довкола світло та затишно. Око просто разить чистота природи. Первісний ліс і цнотливі скелі, на яких ще не розписався жоден "вася". Тишу букового лісу порушує хіба щебетання пташок та азартні крики спортсменів і вболівальників, що купками збираються біля каменюк, намагаючись по черзі подолати "кам’яну трасу".