Верхні Петрівці

Ве́рхні Петрівці - село в Україні, в Чернівецькій області, Сторожинецькому районі. 1848 року жителі села одержують земельні ділянки. Петрівецькі селяни брали участь в повстанні буковинців проти австрійської влади під проводом Лук'яна Кобилиці.

29 червня 1905 року жителі села брали участь у масовій демонстрації солідарності з першою російською революцією, що відбулася в Чернівцях. Після того селяни силою захопили поміщицьке пасовисько, австрійська влада надіслала в село загін жандармів, який приборкав селян та захистив поміщиків. 1917 року селяни вимагали переділу поміщицьких земель, встановлення нових порядків. У червні того року в селі було спалено пилораму поміщика Друкмана.

У квітні 1941 року жителі села та сусідніх населених пунктів, не будучи згідними зі становленням нових порядків радянської влади, беруть участь у мирному поході з надією перейти радянсько-румунський кордо в Румунію. Їх біля Білої Криниці Глибоцького району — урочище Варниця — зустріли кулеметним вогнем прикордонники. Попередження про незаконність акції не вплинули навіть після попереджувальних пострілів у повітря, вбитих не було пораховано. Під час Другої світової війни з 8 липня 1941 року по березень — квітень 1944 року село перебувало у складі Румунії.

Село Верхні Петрівці (Сторожинецький р-н, 3,8 тис. мешканців) відомо ще з XIV століття. Саме з цього часу на території сучасного села у часи Галицько-Волинського князівства були збудовані оборонні укріплення. Кажуть, що їх залишки збереглися і до сьогодні. З початку ХІХ століття Верхні і Нижні Петрівці стали місцем компактного мешкання одного з польських етносів – чадецьких гуралів. На свою історичну батьківщину в Чадецький округ на Словаччині чадецькі гуралі масово переселилися після Другої світової війни, коли почалися гоніння на них з боку радянської влади. Проте частина представників цього етносу залишилися в Верхніх та Нижніх Петрівцях, зберігши свої традиції і продовжуючи таємно правити службу в костелі Преображення в Нижніх Петрівцях.

У центрі села височіє мурований костел Святого Антонія, зведений у 1907 році, який нагадує про колишню велику римо-католицьку громаду села.

На півночі Верхніх Петрівців на хуторі Леорда на схилах однойменного пагорба у 1994 році був заснований жіночій монастир Святих Жінок-Мироносиць. Перший монастир у Петрівцях побудував ще у 1487 році Стефан Великий. Сучасний монастир зустрічає високою брамою-дзвіницею. Ліворуч від входу розташований двоповерховий корпус монастирських келій. Праворуч височіє храм Архангела Михаїла, побудований у 1998 році.

Серед святинь, що приваблюють сюди прочан, є ікона Матері Божої Всецариці з Афонського монастиря, яка за свідченням віруючих має властивість зцілювати хворих на рак. У церкві зберігається Почаївська ікона Божої Матері, частинки святих мощів преподобного Силуана Афонського, великомучениці Варвари, Дмитрія Мироточивого, Григорія Двоєслова, 40 мучеників Севастійських, преподобного Лаврентія Чернігівського та одного з 14 тисяч малюків, які були знищені Іродом. Крім того, в храмі є частинки Животворящого Хреста Господнього з Єрусалима. Усього в храмі Архангела Михаїла 40 мощів святих, у тому числі і великомученика Пантелеймона. На його честь нещодавно відкрито церкву-дзвіницю висотою 50 метрів, яка вражає своїми розмірами і величчю.

На території монастиря є криниця з цілющою водою, а з вершини пагорба відкривається панорама Буковинських Карпат, краса яких перехоплює подих.