Кафедральний собор Святого Духа, Чернівці

Найближче проживання

Окрасою Чернівців по праву вважається кафедральний собор Святого Духа, виконаний у стилі класицизму за проектом видатного австрійського архітектора А. Ролля. Собор вражає своїми формами та величчю попри свій відносно молодий вік – близько 150 років.

Кафедральний собор Святого Духа у місті Чернівці був зведений за наказом православного релігійного фонду Буковини упродовж 1844-1864 роках у стилі італійського ренесансу. Цей храм збудували за зразком Ісакіївського собору у Санкт-Петербурзі. Собор розташований на південь від центру міста, напівдорозі від Будинку крайового уряду до Вірменської церкви та Українського дому.

Кафедральний собор – мурований, триверхий, хрестово-купольний, з двома вежами-дзвіницями, вражає відвідувачів своєю величчю та красою. У його архітектурному вирішенні домінує монументальний купол висотою 46 метрів. Стіни – тиньковані, цегляні, а дах покритий мідним листом. Над його центральним входом знаходиться рельєфне зображення символів Архієрейської влади – Хреста, Жезла і Митри.

У липні 1844 р. було закладено перший камінь у його фундамент, будівництво здійснювалося під наглядом віденського архітектора А. Рьолля за участі крайового інженера А. Маріна. Пізніше, у 1860 році за проектом відомого архітектора Йозефа Главки (автора резиденції митрополитів) у храмі здійснили реконструкцію, внаслідок якої перебудували його фасад та бокові вежі-дзвіниці. У 1861 році на дзвіницях встановили дзвони, що їх було відлито у м. Калуші. У 1864 році храм освятив перший буковинський митрополит, владика Євген Гакман. У зв'язку з цим у 1872 році на його честь назвали вулицю, що знаходилася неподалік від збудованого за його сприяння собору. Ще через рік, після раптової смерті митрополита Євгена Гакмана його було поховано у кафедральному соборі.

Внутрішнє оздоблення храмового інтер'єру здійснювалося упродовж 30-ти років після його спорудження. Достеменно відомо, що настінні розписи виконали віденські художники у 1892-1896 роках. Настінні розписи виконано олійними фарбами по штукатурці, у дусі академізму. У інтер'єрі споруди поєднуються принципи висотного розкриття внутрішнього та глибинного простору, а внутрішнє вбрання храму вражає пишною позолотою. Згідно з народними переказами, тодішній ректор духовної семінарії М. Коморошан створив спеціальну поему, яку приурочив до відкриття кафедрального собору.

У 60-тих роках минулого століття храм зачинили, церковні реліквії віддали музеям, а настінні розписи знівечили. Згодом приміщення використовували під склади паперу, а з 70-тих років XX ст. тут розмістили виставку промислових товарів. Лише наприкінці 70-тих років минулого століття будівлю облаштували під виставковий зал художнього відділу Чернівецького краєзнавчого музею. У 1989 році у церкві проводилися масштабні реставраційні роботи, в цей час завдяки зусиллям дружини останнього президента СРСР – Раїси Горбачової тут відновилися богослужіння. У храмі залишилися неушкодженими лише розписи верхньої частини стін, що їх здійснив австрійський художник Карл Іобст, а також зберігся в оригіналі верхній ярус іконостасу. У 1997 р. було завершено реставрацію настінних розписів, у цей час також вдалося повністю відновити іконостас. Ще через кілька років, у 2000 році тут встановили нові дзвони.

У 2006 році біля собору було споруджено пам'ятник першому православному митрополитові Буковини – Євгену Гакману, який у 60-тих роках XІX ст. здійснив його освячення. Цей пам'ятник спроектував архітектор В. Кільчицький у співавторстві з І. Сандуляком, а виконав скульптор М. Мірошниченко.

У храмі зберігаються мощі св. великомучениці Варвари, яка вважається покровителькою України, чудотворна ікона Богородиці "Троодіса", привезена з Кіпру, мощі св. великомученика Пантелеймона та преподобного Іова, ігумена Почаївського, а також – дубовий хрест з частками Животворящого Древа.

Свято-Духівський собор у Чернівцях є діючим, вважається головним православним храмом Чернівців, відноситься до єпархії УПЦ МП і належить до пам'яток архітектури місцевого значення. Зовсім недалеко лежать музеї Юрія Федьковича, Ольги Кобилянської та аптека-музей. А пройшовши трохи далі на південь потрапити до комплексу монастиря єзуїтів з костелом Пресвятого Серця Ісуса.

Собор знаходиться на перетині центральних вулиць О. Кобилянської та Головної, що в самісінькому центрі міста. До Чернівців зручно добиратися залізницею з Києва, Львова, Одеси або ж власним автотранспортом.

Час роботи: кафедральний собор Святого Духа відкритий щоденно з 7:00 до 19:00.

Чернівці - столиця Буковини. Одне з найкрасивіших і приємніших українських міст. Тут один з найкрасивіших в країні залізничний вокзал, Храм Святої Параскеви Сербської, Воздвиженський костел, будинок-корабель, Міська ратуша (кожного дня 12:00 з башти лунає мелодія "Марічки" у виконання трубача), художній музей, далі вулиця Кобилянської, німецький народний дім, вірменський і Успенський храм (найстаріша кам'яна українська греко-католицька церква в Чернівцях), театральний майдан і театр ім. Кобилянської, Єврейський народний дім, Чернівецький університет (включений до переліку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО), Турецька площа (Чернівці побували у складі Туреччини, Модови, Румунії, Австро-Угорщини, СРСР, Русі, України), великий ровер, затишні вулички і бруківка, так звана П'яна церква, будинок Назарія Яремчука, далі ще один будинок-корабель, два будинки із однаковим номером (тут мешкала Ольга Кобилянська), будинок де мешкав Володимир Івасюк, рожевий храм - Собор Святого Духа.
Пам'ятки Чернівців
Миколаївська дерев'яна церква (з 1607, реставрувалася 1954);
кам'яна церква Святого Юрія на гіркоту (1767 в бароковому стилі);
дерев'яна Троїцька церква в маглів (тисяча сімсот сімдесят чотири), перенесена в 1874 в Клокучка;
дерев'яна Успенська церква на Калечанке (1783);
міська ратуша з двоповерховою 45 метровою вежею в стилі ампір (1843-1847, архітектор А. Микулич), тепер міська рада;
українська греко-католицька церква (1825-1830 у стилі бароко);
кафедральний собор у візантійському стилі (1844-1864, архітектор Ролл);
церква святої Параскеви в псевдороманському стилі, закінчена 1 862 (архітектор А. Павловський);
резиденція буковинських митрополитів - з 1956 одну з будівель Чернівецького університету);
вірмено-грегоріанському церква (1869-1875, архітектор Й. Главка);
корпус Чернівецького університету (1874-1875);
єзуїтський костел в неоготичному стилі (1893-1894);
залізничний вокзал (1898-1903) в стилі модерн;
міський театр (1904-1905, архітектори Ф. Фельнер і Г. Гельмер) у стилі віденського бароко з елементами модерну (тепер музично-драматичний театр ім. О. Кобилянської) і ін.