Передній Хоч

Передній Хоч (словацьк. Predný Choč, пол. Przedni Chocz) — вершина заввишки 1249 м у Хочських горах на півночі Словаччини, у групі Великого Хоча. Вона лежить на південний захід від Великого Хоча (1608 м), на північ від села Ліскова й приблизно за 6 км на північ від міста Ружомберок, у Жилінському краї. Найближчі поселення — Лікавка та Ліскова приблизно за 4 км на південь і Валаська Дубова на північному заході. Звивистий хребет тягнеться сюди від Великого Хоча через Середню поляну, Задній Хоч (1288 м) і Копу (1217 м); від Копи Передній Хоч відділяє сідло Спуштяк (1095 м). Верхня частина масиву належить до національного природного заповідника Хоч.

Як дістатися / маршрути

Схилами Переднього Хоча ведуть дві позначені стежки, що перетинаються на сідлі Спуштяк; обидві оминають саму вершину — червона із заходу, синя зі сходу.

• Червоний: з Лікавки через розвилку біля Лікавського граду на Спуштяк; від нього коротке відгалуження веде до вершинної частини.
• Синій: з Лікавки або Ліскови через розвилку Під Смрековом на Спуштяк; з Валаської Дубової через Середню поляну на Спуштяк.

Від червоної стежки відгалужується доріжка до старту парапланеристів на поляні в південно-східній частині масиву.

Що видно з вершини

Ліс на вершині значно обмежує огляд, але зі скельних урвищ на південних схилах і з поляни біля нижчої південно-західної вершини (1199 м) відкриваються краєвиди на схід і південь. На північному обрії домінує величний Великий Хоч, добре видно південно-західну частину Хочських гір, Ліптовську улоговину, хребти Малої та Великої Фатри, Низькі й Західні Татри.

Природа та історія

Масив Переднього Хоча, як і Великий Хоч, «відпрепарований» з могутньої плити Хочського покриву, що лежить на породах нижчого Крижнянського покриву. Вершинну частину складають переважно рейфлінгські вапняки, нижче — сірі шаруваті доломіти середнього й пізнього тріасу, а ще нижче — темні, майже чорні ґутенштайнські вапняки. Південно-східний бік хребта підрізаний крутими урвищами й скельними стінами, що кількома уступами спадають до долини Лісковського потоку; менш крутий північно-західний схил теж має пояс скельних мурів. В одній зі скель, на висоті 932 м, є двоотворовий вхід до печери Хладне очі.

Гора майже повністю вкрита лісом, лише на широкому плесі біля нижчої вершини є кілька галявин. У центрі цього плеса виявлено сліди доісторичного городища (Hradisko na Prednom Choči). У 1968–1991 роках західні схили разом із Воловою долиною були військовим полігоном радянських військ і залишалися зовсім недоступними.

Безпека, сезон і правила

Вершинна частина лежить у суворому заповіднику Хоч: не сходьте з позначених стежок і не лізьте на скелі. Південні урвища небезпечні, особливо в мокру погоду та взимку, коли стежки обледеніють. Гірська рятувальна служба Словаччини (HZS): 18 300 (+421 18 300), екстрений номер — 112.

Цікаві факти

• Біля підніжжя, над Лікавкою, стоять руїни Лікавського граду, повз який іде червоний маршрут.
• Поляна з видом на Ліптов слугує стартовим майданчиком для парапланеристів.

Фото: Jerzy Opioła, CC BY-SA 3.0; Jerzy Opioła, CC BY-SA 3.0; Mineralysk, CC0; Jerzy Opioła, CC BY-SA 3.0; Peter Derer, CC BY 3.0 — Wikimedia Commons.