Церква Святого Миколая в селі Будешть: пам'ятка ЮНЕСКО

Найбільша церква історичного Марамурешу

Село Будешть (Budești) лежить у долині річки Косеу (Cosău) біля підніжжя гір Гутій, приблизно за 30 км на південь від міста Сігету-Мармацієй (Sighetu Marmației). Його вперше згадано в грамоті короля Людовика Великого 1361 року. У селі дві старі дерев'яні церкви — у «верхній» частині, Сусань (Susani), і в «нижній», Жосань (Josani). Нижня, церква Святого Миколая, належить до восьми храмів, які 1999 року внесли до списку світової спадщини ЮНЕСКО як «Дерев'яні церкви Марамурешу» (Wooden Churches of Maramureș).

За традицією, громада села збудувала її 1643 року, і відтоді вона має посвяту Святому Миколаю. Це найбільша дерев'яна церква історичного Марамурешу: близько 18 м завдовжки, 8 м завширшки, вежа сягає 26 м. Стіни складено з товстих дубових брусів на фундаменті з річкового каміння. Церква стоїть на невеликому пагорбі над центром села, серед цвинтаря. Від 1948 року храм належить православній парафії села.

Навіщо їхати

Будешть — одне з найкрасивіших сіл долини Косеу з різьбленими марамуреськими брамами, а церква Святого Миколая вражає водночас монументальністю і тонкою роботою теслярів. Її вежа з чотирма маленькими вежечками довкола шпиля — рідкість для історичного Марамурешу. А всередині зберігається річ, про яку розповідають легенди: кольчуга гайдука Пинті Хороброго (Pintea Viteazul), народного героя краю, який, за переказом, сам приніс її до церкви.

Що побачити

• Вежу з чотирма вежечками довкола стрімкого шпиля та відкриту галерею дзвіниці з трьома арками на кожному боці.
• Дах із подвійним звисом, що оперізує всю церкву й захищає зрубні стіни від вологи, та різьблений одвірок входу.
• Розпис 1762 року майстра Александру Понехальського (Alexandru Ponehalschi): світлі, чисті кольори, сцени, розділені смугами, наче мініатюри зі старих рукописів. Розпис вівтаря датують 1812 роком.
• Іконостас, намальований на східній стіні нави: апостоли під арками з Деісусом у центрі, пророки в медальйонах і Розп'яття вгорі.
• Ікони XVII–XVIII століть, серед них давній образ Івана Хрестителя зі слов'янським написом, а також колекцію ікон на склі.
• Кольчугу Пинті — реліквію, яку пов'язують з гайдуком кінця XVII — початку XVIII століття.

Практична інформація

Церква стоїть у частині села Жосань, на пагорбі над головною дорогою; до неї ведуть сходи. Від міста Сігету-Мармацієй (Sighetu Marmației) — близько 30 км через Ваду-Ізей і долину Косеу, від пункту пропуску Солотвино — Сігету-Мармацієй приблизно 32 км. Від міста Бая-Маре (Baia Mare) дорога веде через перевал Гутій. Постійного розкладу немає: щоб оглянути інтер'єр, заздалегідь зателефонуйте доглядачці Ілеані Годжі (Ileana Godja), +40 764 206 302 (контакт із брошури Повітової ради Марамурешу, станом на березень 2026 року). Це діючий храм: одягайтеся стримано, говоріть тихо, не заходьте під час служби без потреби, а про фотографування всередині запитайте доглядачку. На огляд варто закласти 30–45 хвилин.

Що поруч

• Стара церква в частині Сусань того ж села (1760) з розписом Раю та Страстей Христових.
• Село Сирбі (Sârbi) з різьбленими брамами й досі діючими народними водяними пристроями.
• Церква Святої Параскеви в селі Десешть у сусідній долині Мари.
• Стара дерев'яна церква в селі Бирсана над долиною Ізи.
• Eco Maramureș: тури до майстрів сіл Бреб, Сирбі та Келінешть.

Фото: Victor Sasu, CC BY-SA 3.0 ro, Wikimedia Commons; Josep Renalias Lohen11, CC BY 4.0, Wikimedia Commons; Chainwit., CC BY-SA 4.0, Wikimedia Commons; DimiTalen, CC0, Wikimedia Commons; Țetcu Mircea Rareș, CC BY-SA 4.0, Wikimedia Commons; Utilizator:Țetcu Mircea Rareș at ro.wikipedia, CC BY-SA 3.0, Wikimedia Commons.