Річка Сола

Сола (Soła) — права притока Вісли на півдні Польщі, перша велика карпатська притока на її правому березі. Довжина річки — 88,9 км, площа басейну — близько 1400 км² (українські джерела подають 1375 км²), середня витрата — 18,8 м³/с. Сола тече через Живецьку котловину, Малий Бескид, Сілезьке Передгір'я й Освенцимську котловину і біля Освенцима впадає у Віслу, збільшуючи її витрату приблизно на 59 % — більше, ніж будь-яка інша притока в Польщі. За повеневою силою вона серед карпатських приток Вісли поступається лише Дунайцю.

Течія: від витоку до гирла

Явного витоку Сола не має: її утворюють два гірські потоки. Солянка (Сланиця) бере початок на висоті близько 750 м на схилах перевалу Граничне під головним хребтом Західних Карпат — Великим Європейським вододілом — і тече широкою долиною через Суль, яка дала їй назву завдяки солоному джерелу. Черна починається на висоті близько 717 м у Коняківі на південних схилах Оходзітої. У Дольній Солі на висоті близько 530 м обидва потоки зливаються, утворюючи Солу.

Далі річка тече на схід до Райчі, а звідти на північ через Мілювку і Венґерську-Ґурку до Живця. Верхня, гірська течія має спад від 4 до 15 ‰, нижня, у Вілямовицькому Передгір'ї й Освенцимській котловині, набагато спокійніша. Басейн дуже несиметричний: праві притоки збирають утричі більше води, ніж ліві, а найбільша з них, Кошарава, лише на 6 км коротша за саму Солу. Інші притоки — Вода Уйсольська, Рицерка, Бистра, Жабничанка, Ленкавка, Коцежанка. Нижче Живця Сола заповнює Живецьке озеро біля Тресни, вузьким проривом перетинає Малий Бескид, де лежить Мєндзибродзьке озеро між Мендзибродзе-Бяльським і Поромбкою, а нижче — менше Чанецьке. Потім річка проходить Кенти і впадає у Віслу.

Що побачити вздовж річки

• Замки Живця: Старий замок, палац Габсбургів і парк — над Солою в центрі міста.
• Живецьке озеро — найбільше водосховище каскаду (1966, 94,6 млн м³) з греблею в Тресні.
• Мєндзибродзьке озеро — водосховище в прориві з греблею Поромбка 1936 року.
• Жар — гора з фунікулером і верхнім водосховищем гідроакумулювальної станції над проривом Соли.

Річка і люди

Солою сплавляли ліс щонайпізніше з другої половини XV століття: власник Живецьких маєтків Пьотр Коморовський отримав від короля Казимира Ягеллончика привілей на вільний сплав без мита. Колоди в'язали в плоти й гнали до Освенцима, а то й до Кракова; збиралися плоти в Мєндзибродзі, звідки наймані плотарі, яких тут звали «водзами», на чолі з провідником — «блаутом» — пливли на весняній воді. За Вінцентієм Полем, за сприятливої глибини від Живця до Вісли пливли 15–16 годин, але таку воду важко було спіймати: на мілкій плоти сідали на перекати, на високій ставали некерованими. Сплав довгих плотів зник після будівництва залізниць Бєльсько – Живець (1878) і Звардонь – Живець – Суха (1884), а останній сплав дров на Солі відбувся 1912 року, коли повінь знищила сплавні споруди.

Природа і безпека

Басейн Соли лежить у зоні рясних опадів — від 750 до 1200 мм на рік, і з кожного квадратного кілометра стікає майже вчетверо більше води, ніж у середньому в Польщі. Небезпечні повені були 1884, 1903, 1925, 1958, 1960, 1970, 1996 і 1997 року; найстрашніша — 29 червня 1958 року, коли витрата в Живці сягнула 1250 м³/с, а вода зруйнувала центр міста і міст до Заблоця. Відтоді річку стримує каскад Соли — перший у Польщі повний каскад: три водосховища захищають від повеней, дають питну воду Катовицям, Тихам і Бєльську-Бялій і виробляють електроенергію. На Чанецькому водосховищі будь-який водний спорт заборонено, бо це джерело питної води. Літні паводки тут бурхливі, хоч і короткі, тож після злив тримайтеся подалі від русла. У горах допомагає ГОПР: 985 або +48 601 100 300, загальний номер — 112.

Поруч: вершини, маршрути, колиби

Від Солі на хребет веде шлях Соль – Рицерка, з Райчі — Райча – Романка, з Мілювки — Міловка – Ценціна, а над проривом через Малий Бескид проходить Малий Бескидський шлях.

Фото: Aqalexor, CC BY-SA 4.0, Wikimedia Commons; Adrian Tync (lub moja matka Teresa Tync), CC BY-SA 4.0, Wikimedia Commons; Lilithbb, CC BY-SA 3.0 pl, Wikimedia Commons; Silar, CC BY-SA 4.0, Wikimedia Commons; Marek Mróz, CC BY 4.0, Wikimedia Commons; Ciacho5, CC BY-SA 4.0, Wikimedia Commons.