Великий Лопенік

Великий Лопенік (словац. Veľký Lopeník, чес. Velký Lopeník) — виразна вершина Білих Карпат заввишки 911 м (за словацькими даними 911,3 м) на кордоні Словаччини та Чехії. Через вершину проходить державний кордон, тож гора лежить на межі словацького округу Нове Место-над-Вагом Тренчинського краю та чеського округу Угерске Градіште Злінського краю. Лопенік стоїть приблизно за 17 км на північ від Нового Места-над-Вагом і за 3 км на південний схід від моравського села Бржезова. Найближчі населені пункти — Лопенік і Бржезова на чеському боці та Нова Бошаця на словацькому.

Великий Лопенік — найвища вершина Лопеницької височини, а за словацькою Вікіпедією — четверта за висотою вершина Білих Карпат після Великої Яворини, Єленця і Хмельової. На північ від нього, вже на чеській території, здіймається Малий Лопенік (881 м). Масив лісистий, подекуди з луками й пасовищами, а безліса вершина має туристичну оглядову вежу. На північному й південному підніжжях розкидані хутори — так звані копаниці сіл Лопенік і Нова Бошаця. Цей край дрібних розкиданих господарств і давнього примітивного землеробства називають Моравськими копаницями, а словацький бік — копаничарським краєм.

Гора лежить одночасно у словацькій Захищеній ландшафтній області Білі Карпати та в чеській ЗЛО Bílé Karpaty, яка з 1996 року входить до біосферних резерватів ЮНЕСКО.

Як дістатися / маршрути

• Синьою позначкою — зі словацького села Нова Бошаця через його копаниці, перпендикулярно до головного хребта.
• Зеленою позначкою — чеським боком від Великої Яворини через долини сіл Страні та Бржезова на Великий Лопенік і далі через Малий Лопенік на Мікульчин врх.
• Через вершину проходять також довгі маршрути Via Slovakia та Via Czechia.

Офіційного часу переходу джерела не наводять. Туристична інфраструктура в околиці скромна, тож гору вважають дещо важкодоступною; натомість її люблять ті, хто шукає тиші без зручностей. Приблизно за 100 м на захід від вежі є криниця Великий Лопенік — одна з найвище розташованих криниць у Білих Карпатах, вода в ній витікає просто зі скелі; про неї дбає громада Лопеніка.

Що видно з вершини

Головна причина підйому — оглядова вежа, з якої відкривається краєвид на Білі Карпати з обох боків кордону, зокрема на Бошацьку долину на словацькому боці. Оглядовий майданчик розташований на висоті 20 м, до нього ведуть 101 сходинка.

Природа та історія

На вершині вже стояли три дерев'яні оглядові вежі. Першу збудували 1944 року, але вже 1946-го вона згоріла. Того ж року звели її копію, яка попри суворий клімат на вершині простояла до 1972 року, коли сама розвалилася. Сучасну вежу заввишки 22 м спільно будували словацька й чеська сторони: наріжний камінь заклали 23 червня 2002 року, будівництво почалося у вересні 2004-го, а урочисто відкрили вежу 16 липня 2005 року. Вона зроблена з дубового дерева на мурованій основі за проєктом злінського архітектора Сватоплука Сладечка і коштувала близько 2 мільйонів чеських крон. Вежу сприймають як символ дружби чехів і словаків.

На вершині також є пам'ятник і спільна могила 22 вояків Червоної армії, які полягли наприкінці Другої світової війни у важких боях в околиці. Крім вежі, тут є альтанка, місце відпочинку з лавками та інформаційні таблиці.

Безпека, сезон і правила

Підйом на Лопенік — лісовими й лучними стежками без скельних відтинків, придатний для прогулянки в теплий сезон; узимку стежки можуть бути засніжені, а сервісу поблизу мало, тож воду й їжу варто мати із собою. На словацькому боці гору використовують для польотів на парапланах. В обох захищених ландшафтних областях ходіть позначеними стежками й не залишайте сміття. На словацькому боці в горах допомагає Гірська рятувальна служба HZS: 18 300 (+421 18 300); в обох країнах діє єдиний номер 112.

Цікаві факти

• Нинішня вежа — уже третя на вершині, перші дві простояли разом менше ніж 30 років.
• Криниця Великий Лопенік — одна з найвищих у Білих Карпатах.
• Довкола гори досі видно розкидані хутори-копаниці — характерний тип поселення цього прикордоння.

Фото: Jiří Komárek, CC BY-SA 4.0; Jiří Komárek, CC BY-SA 4.0; R.Najdený, CC BY-SA 4.0; Palickap, CC BY-SA 3.0; Palickap, CC BY-SA 4.0 — Wikimedia Commons.