Протяте каміння (Соколине око)

Скелі Протяті Камені - геологічна пам’ятка природи місцевого значення, група мальовничих скель. Розташованімна південь від перевалу Німчич в Покутсько-Буковинських Карпатах, на межі Путильського та Вижницького районів Чернівецької області, біля східної частини села Хорови, у верхів'ї потоку Смугарів, на котрому розташувався відомий каскад Буковинських водоспадів.. Скелі утворені з розчленованих потужних пластів пісковика. Деякі з них пронизані отворами та ходами, через що й виникла назва - Протяті Камені. Цей туристичний об’єкт досить відомий і популярний в Чернівецькій області, про що свідчать гори сміття біля каменів.

Ці мальовничі скелі, які вражають своєю могутністю і неповторністю, утворилися з потужних пластів пісковику, у деяких з них спостерігаються отвори і ходи всередині, внаслідок чого і виникла назва – "протяті". Скелі "Протяті Камені" досить знані на Чернівеччині, однак у інших областях про них мало що відомо. Варто відзначити, що камені велетенські – набагато більших розмірів, ніж на Терношорах і чимось схожі на кораблі-криголами, які пробивають собі шлях в карпатському морі дерев. Можна впевнено сказати, що одного дня буде замало, щоб побачити і дослідити всі каміння вкупі з невеликими печерами, в які так і хочеться залізти. Тому літом туристи часто залишаються тут з ночівлею в наметах, щоб відчути містичний дух природи на повну силу. Окрім скель варто відзначити і красиві краєвиди Карпат та досить дивний мішаний ліс – смереки і ялини ростуть між березами та буками. По дорозі до скель є багато маленьких гірських джерел зі смачною водою.

Висота кам'яних велетів найрізноманітніша – від кількох десятків метрів до окремих кількаметрових каменів, розкиданих навколо. У скелях тут і там видніються численні порожнини, від мініатюрних – до кількох метрів за розміром. Урочище оточує мішаний ліс, у якому між буками і березами ростуть нечисленні шпилькові дерева.

Найпопулярніша і найвища скеля з Протятих носить назву – "Соколине Око" (максимальна відносна висота - 40 метрів). У ній в результаті ерозії утворилася кам’яна арка, що нагадує око. Розмір велетенської арки - понад 10 метрів. Біля підніжжя скелі з північного боку міститься невелика трикамерна печера, до якої можна потрапити через два входи-отвори. Два інші отвори, значно вужчі за перші, проходять скрізь скелю і завершуються з її східного боку. На вершині скелі утворено природній резервуар, діаметром і завглибшки близько 70 см. Хоча сюди навідуються переважно у суху погоду, під час дощів можна побачити цікаве явище - водоспади, які спадають зі скелі по боках арки. З північної сторони, біля підніжжя гори розташована невелика трикамерна печера "Наскрізна". У інших скелях виявлено ще кілька печер, які отримали назви "Бермудський трикутник" та "Скелелазка". Неподалік від Соколиного Ока, у напрямку на схід до гребеня хребта знаходяться численні менші, однак дуже мальовничі скельні масиви. Цікавою є й так звана "Павликова ущелина", яка відмежовує від скелі потужну кам'яну стіну.

Якщо уважно приглянутися до каміння скель, можна побачити чимало наскельних малюнків і видовбаних на каменях знаків, серед яких – обличчя людей, жіночі силуети, черепи, сердечка, відбитки рук, різноманітні таємничі символи тощо. На жаль, більшість із них має аж ніяк не давнє походження. Хоча сюди немає автодороги, і масовий "туризм", як наприклад на Скелях Довбуша у Бубнищі, тут поки що відсутній, проте сліди перебування людей у вигляді куп сміття та слідів від багать ви виявите без особливого напруження. Влітку туристи тут часто залишаються на ночівлю у наметах.
Відвідавши це місце, Леся Українка у своєму листі до Ольги Кобилянської охарактеризувала скелю як незбагненну мрію, яка може з'явитися лише раз і назавжди зникнути. Про виникнення назви скель свідчать численні легенди, згідно з якими горяни не мали можливості спуститися вниз з гір, тому вони нагрівали воду у казанах і начебто виливали на скелі. Таким чином утворилися "протяті проходи". Інша легенда оповідає про опришка Сокола з ватагою, який заховав тут численні скарби. Щороку у вересні у цій місцині відбувається посвячення у студенти першокурсників географічного факультету Чернівецького університету ім. Юрія Федьковича.
​"Протяті Камені" з головною скелею "Соколине Око" входять до складу Вижницького національного природного парку, вражають своєю монументальністю, загадковістю та неповторною красою і належать до пам'яток природи місцевого значення. Тут знімали окремі сцени численних кінофільмів, зокрема і таких відомих, як "Білий птах з чорною ознакою" та "Захар Беркут".

1. Найлегший спосіб добратися до каменів – це добратися до хутора Хорови села Підзахаричі. Можна їхати автобусом або власним транспортом в напрямку Путили. Потім повертаємо ліворуч і широкою щебеневою дорогою піднімаємось десь 30-40 хвилин на перевал. Скелі лежать за годину ходьби від перевалу Німчич, на невисокому гірському хребті. На перевалі розташований потужний туристичний комплекс з рестораном, готелем та гірсько-лижним підйомником. Там ви можете перепочити та смачно поїсти і уточнити ваш маршрут. Від ресторану на перевалі Німчич треба підніматися угору по нещодавно зробленій власниками ресторану якісній дорозі зробленій з бетонних плит, який приведе вас до нового комплексу з рестораном, що тільки будується. Це хороший орієнтир і заблудитися неможливо. Піднявшись на невеликий хребет над перевалом, дорога йде прямо. Через кількасот метрів починається буковий ліс, пройшовши скрізь який у південному напряму, незабаром будуть скелі.

2. Можна добиратись до Німчича з Вижниці дорогою через Виженку. Проте в такому випадку краще замовляти таксі або їхати власним транспортом, адже автобусне сполучення в цьому напрямку не таке активне, як в путильську сторону. З перевалу продовжуємо маршрут у південному напрямку ґрунтовою дорогою, що починається поруч із кафе й оминає бугельний підйомник. Дійшовши до примітної каплички, варто безлісим схилом піднятися на хребет і вже його гребенем вийти на найвищу вершину маршруту – гору Просічну (913 м). Вздовж маршруту хребтом відкриваються чудові краєвиди на долину Черемошу, хребти Писаного Каменя, Скупової і Чорногори. Лінією хребта опускаємося на розлогу галявину. Звідси стежкою, що вправо стрімко спускається у ліс, виходимо до скель Соколи­ного Ока (висота до 40 м), що нависають з обох сторін над невеликим виположеним майданчиком. Найбільшим дивом цього урочища є велетенська кам'яна арка Соколиного ока. Оповіді й легенди стверджують, що у давні часи тут жили люди, пізніше знаходили прихисток опришки Олекси Довбуша. А ще тут ніби заховані багатющі скарби. Повернувшись на галявину, продовжуємо маршрут польовою дорогою у південно-східному напрямку до ще одного нагромадження кам'яних брил, що височіє над поверхнею землі на 30-40 метрів – Протятого Каміння. Протиснувшись крізь отвір у камені, варто вийти на їх вершину. З назвою «Протяте каміння» пов’язана легенда. Розповідають, що колись давно, коли горяни не мали зручного шляху, аби спуститися з гір, вони знайшли доволі легкий спосіб – нагрівали у казанах воду і виливали її на скелі. Окріп розмивав піщані породи і в результаті у гірському схилі утворювалися невеликі «протяті» проходи-печери. З того часу це урочище так і називають – «Протяте каміння». Ці брили, що є елементами суцільної колись смуги могутніх пісковиків, вражають своєю монолітністю та неповторністю.

Не змінюючи напрямку, минаємо справа ще одну скелю серед лісу і виходимо до хат села Розтоки. Тут можна, повернув­ши ліворуч, опуститись у долину Виженки і пройти повз водоспад та «Залізне джерело» до Вижниці. Праворуч сільська дорога веде вниз вздовж потоку Смугарів до річки Черемош у селі Розтоки. Проминувши декілька хат, стежкою спускаємось у долину потоку до мальовничих Буковинських (Смугарських) водоспадів. Спускаємся до Черемошу в с. Розтока дорогою, що йде долиною потоку Смугарів.

3. Найбільш мальовничий, але найменш безпечний для туриста спосіб дістатися до Протятих камінь починається з села Розтоки. Доїхавши до межі сіл Підзахаричі і Розтоки треба зупинились і повернути наліво і йти далі пішки. Це десь на 500 метрів дальше в сторону Путили, ніж в першому варіанті. По дорозі до каменів, окрім чудової природи, ви зможете побачити ще один туристичний об’єкт – Смугарівські водоспади. За водоспадами треба повернути ліворуч і підніматися через гору до хатинок хутора Бедіїв – присілка села Розтоки, що складається всього з декількох садиб. Це хороший маршрут для пішохідної подорожі, але мінуси теж присутні. Там повністю відсутня розмітка на маршруті, тому дуже легко заблукати. Варто йти цим маршрутом хоча б перший раз з провідником, який добре знає місцевість. Час затрачений, щоб добратися до Протятих складає десь 2-3 години.

Цікаві факти:

Про виникнення назви "Протяті Каміння" розповідає легенда. Відповідно до неї у давні часи горяни не мали зручного шляху, щоб спуститися з гір у долину. Пізніше вони знайшли для цього зручний вихід: нагрівали в казанах воду і виливали її на скелі. У такий спосіб у нестійкому пісковику утворилися «протяті», тобто проткнуті проходи, які й дали назву урочищу.

Кожного року на початку вересня в каньйоні проходить обряд так званої "ініціації" – дійство посвячення у студенти першокурсників географічного факультету Чернівецького університету ім. Юрія Федьковича. Дія відбувається вночі, а поява з арки бога Гео зі смолоскипом, який на великій швидкості влітає у студентський натовп за допомогою канату, надає дійству містичності, і навіть, навиває трохи страху.

Неподалік від Протятих на Німчичі знаходяться ще один туристичний об’єкт вартий вашої уваги – "Печера Довбуша" (довжина близько 20 метрів).

«Раз заїхали на високу гору Німчич і бачили звідси при заході сонця щось таке гарне і срібне як мрія, – кажуть, що то зветься Розтоки, але я думаю, що то ніяк не зветься і що його вже тепер там нема, бо щось такого може показатись тільки раз і зникнути, а вже якби хто вдруге хотів би те саме побачити, то не знайшов би» – так писала Леся Українка в листі до О. Кобилянської 1 серпня 1901 р., описуючи своє враження від подорожі.

При уважному дослідженні каміння можна знати багато наскельних малюнків і повно вирізаних чи видовбаних на каменях знаків. Це і силуети голих жінок, черепи, обличчя людей, відбитки рук, масонські знаки, сердечка, написи "тут був Вася" та багато інших проявів "туристичного мистецтва".

Сміття біля каменів валяється великими купами, іноді присипане листям, щоб було не так помітно. Очевидно, що це робота місцевих жителів, але туристичного сміття теж вистачає. Забруднення Карпат відбувається активними темпами і гуцули тут не відстають від туристів.

Завдяки активістам та громадській організації "Карпатські стежки", цей маршрут тепер промаркований з вказівниками, тож тепер навіть початківець не заблукає цими сповненими краси стежками.