Косівський базар (Смоднянський ринок), Косів

Косівський (Смоднянський) базар на Івано-Франківщині – це сховище народних традицій, той куточок Гуцульщини, який дійсно варто відвідати туристам і гостям, щоб до кінця відчути цей прекрасний карпатський край в Західній Україні. Ціни на косівському базарі нижчі, аніж деінде (хоча й занадто низькими їх також не назвеш). У "розкручених" туристичних місцях регіону та магазинах великих міст України, які часто перепродують тутешню продукцію, вартість її суттєво вища. За своїми розмірами Косівський ринок лише трохи поступається відомому Чернівецькому базару. Але за фасадом з сувенірів ховається дещо більше, бо Косів - старовинне місто майстрів.

Традиції народних мистецтв у Косові сягають хто-зна яких давніх часів. Місто довго жило видобутком солі, керамікою, різьбленням, а на курорт його перетворила лише польська влада, яка ненадовго запанувала тут після Першої світової. В радянські часи туристичну сферу не надто поважали, проте сприяли розвитку народного мистецтва. Косівський інститут декоративно-прикладного мистецтва - один з небагатьох навчальних закладів "богемного" профілю в Україні. При ньому діє музей з цікавою експозицією. За культурними враженнями далеко йти не доведеться - будівля Інституту розташована на вулиці Міцкевича, неподалік від річки.

Структура Косівського базару досить проста, щоб туристові було легко в ній розібратися. Однотипний товар продають переважно на певних частинах базару: в одному місці вишиванки, в іншому – ліжники, ще десь взуття. Легко зустріти серед прилавків з гірськими травами, наприклад, ятки з традиційним посудом або дитячі іграшки. Справжній "тематичний" поділ товару на базарі – умовний, жодних знаків, які б допомагали орієнтуватися, тут не зустрінете.

Треба визнати, що розвиненою інфраструктурою Косівський базар похвалитися поки що не може. Це стосується прилеглої території, дорожнього покриття на самій базарній площі, а також роботи вбиралень. Фактично базар повноцінно працює до 14 години, але декотрі продавці починають збиратися додому вже близько дванадцятої. Але на базар не варто їхати, щоб "просто подивитися". Треба брати великий гаманець і ще більшу торбу, адже спокуси тут – на кожному кроці. Дехто з покупців, щоб повноцінно побазарувати, приїжджає до Косова ще попереднього дня і вирушає на ринкову площу з раннього ранку.

Косівський ринок насправді вже не зовсім Косівський, а Смоднянський. Нова назва з’явилась після того, як базар перенесли до сусіднього села Смодна. Але нова назва не надто прижилася, і його продовжують називати Косівським. Косівський базар входить до ТОП-10 сувенірних ринків України. Серед тутешніх найбільш популярних сувенірів: вишиванка (від вишитих футболок до вишуканих суконь), карпатські трав’яні чаї та алкогольні настоянки, дерев’яні ручки для письма з кумедним сюрпризом, сирні коники, ліжники, розписану традиційну кераміку, вишиті рушники, різьблені дерев’яні вироби (шкатулки, наприклад), дримбу, глиняний свистунець, півника-льодяника, дерев’яну іграшку, черес (широкий гуцульський пояс із оригінальним оздобленням), кептар, карпатську настоянку, шахи ручної роботи, національний глиняний посуд, прикраси, знамениті коралі, одяг, сумки, вироби з дерева, елементи інтер’єру та екстер’єру, вироби з металу та шкіри. Навіть – різновиди сиру. Усього тут зібрано понад три сотні найменувань товарів.

Якщо виявиться, що після відвідин Косівського базару зекономили трохи часу, можна побувати в котромусь із тутешніх чудових музеїв, розташованих неподалік: музеї народного мистецтва та побуту Гуцульщини, музеї народної творчості Михайла Струтинського, музеї визвольної боротьби Прикарпатського краю. Тоді враження від Косівщини будуть ще яскравішими.

Доїхати до Косівського базару можна на авто або громадським транспортом. На авто Косівський базар розташований за кілька десятків метрів від автодороги Р24, яка поєднує Верховину, Ворохту, Коломию, Городенку. Автобусом Автобусом без пересадок до Косова можна доїхати з Івано-Франківська, Львова, Чернівців та багатьох інших міст і сіл. Єдине, що слід пам’ятати, ринок працює лише у суботу з четвертої ранку до другої дня (за винятком релігійних свят). Зранку ринок легко знайти, приставши до потоку покупців. У сезон охочих до сувенірів так багато, що здається, ніби вони йдуть до Косова на нерест. Зона гуцульської торгівлі починається одразу за мостом через Рибницю.

Ринок працює зранку, вже з 5.00 можна активно шукати ґердани, посуд, рушники. Для туристів, які люблять поніжитися у ліжку, погана новина: близько 11.00 майстри та торговці вже розходяться. Тому приїхати до міста краще напередодні, або ж рушати в дорогу доведеться ледь не до сходу сонця. А що як не встигаєте до Косова в суботу? Не хвилюйтесь - у місті у будь-який день нескладно знайти майстра, що має невеличкий приватний музей та виробляє традиційні ужиткові предмети. Тобто ви все одно знайдете найкращий карпатський сувенір, тільки не на ринку, а безпосередньо в майстерні.

Влітку в місті продають смаколики: ягоди, гриби, сир тощо. Все це смачно, і треба спробувати, але бути гурманом в неділю кладно. Церква має в місті неабиякий вплив, тож смаколиками по неділях не торгують - сувеніри купити можна, а от бринзу зась. Проте в Косові добре розвинута інфраструктура, є 3 цілодобові крамниці, а ресторани і кав’ярні зазвичай відчинені з 9.00 до 23.00. Тож голодними не залишитесь.

Від вишитих сорочок на базарі рябіє в очах. Вибрати серед них одну - велика проблема: не знаєш, яка краща. Помічаєш, що вишивальниці тримають ніс за вітром моди: є тут вишиті на білій тканині, є на чорній, є на сірій під старовину. На базарі продається й чимало справдешніх старовинних сорочок, як тут кажуть, "зрібних". Не один десяток років вони пролежали в куфрах, поки дочекалися свого часу. Нині на них справжній бум. Тут таки до сорочок можна допасувати прикраси - гердани чи коралі. Базар - це ще й свого роду "тусовка" майстрів, пошук нових каналів реалізації продукції, творче змагання, вернісаж свіжих робіт.

Більшого асортименту товарів на прилавках навряд чи можна десь зустріти! І найголовніше – кожна дрібниця, яку усміхнені продавці будуть вам пропонувати, несе в собі традиційний гуцульський колорит.

Косів здавна був центром гуцульського прикладного мистецтва. Тут розвивалися різьбярство, вишивка, килимарство, кушнірство (вичинка шкіри з хутром і пошиття з неї різноманітного одягу), мосяжництво (різновид художньої обробки металів), різьба по кості й дереву, гончарство. Знаменита місцева зеленувата кераміка, як традиційне ремесло Карпатського регіону, увійшла до Списку нематеріальної культурної спадщини України. А у 2019 році Косівську мальовану кераміку внесли до Списку ЮНЕСКО.

Отож на Косівському ринку буде чимало якісного товару зробленого руками в авторських техніках. Передусім – традиційні гуцульські промисли: вироби зі шкіри (сумочки, гаманці, череси – широкі гуцульські пояси із оригінальним оздобленням), постоли – традиційне гуцульське взуття, яке носять із вовняними шкарпетками), гуцульська кераміка (посуд, також декоративний, кахлі для печі або кухні, антикваріат), музичні інструменти (дримби, глиняні свистунці, трембіти).

Прекрасні вироби з вовни – теплі шкарпетки, капці, ліжники, багатофункціональні ткані килими, вироби з дерева, також прикрашені гуцульською різьбою декоративні дерев’яні тарелі та високі гуцульські скрині, народний одяг (багато автентичного – верхній одяг, кептарі, вишиванки, також сучасний – вишивка бісером, гладдю, вишивані сукні), прикраси з бісеру та кераміки, традиційні для регіону сирні коники, ягоди, білі гриби, карпатський чай. І звісно, багато антикваріату.

В’їзд на машині на територію платний, поруч є стихійна та організована парковка. Торгівля починається вже удосвіта, але на туристичному базарі о 9 год. ще дехто тільки викладав товар, тому все ж рано приїздити не потрібно. Повноцінно базар працює до 14 год, але майте на увазі, що декотрі продавці починають збиратися додому вже після 12 год. Імовірно, щоб побувати на базарі, треба ночувати в Косові, або щонайменше в області і рано прокинутися, щоб мати час доїхати.