Кічори

Кічори (пол. Kiczory, чес. Kyčera) — лісиста вершина заввишки 990 м у західній частині Сілезьких Бескидів, на кордоні Польщі та Чехії. Це друга за висотою вершина Пасма Стожка й Чантор'ї (після Великої Чантор'ї). Вона стоїть у головному гребені пасма на схід від Киркавиці, там, де від нього на південний схід відходить бічний гребінь через Салаш Дупне й Молоду Ґуру до річки Ольза в Істебній. На вершині сходяться території польських ґмін Вісла та Істебна й чеської громади Пісек біля Яблункова; тут державний кордон різко повертає під прямим кутом на південь і залишає головний гребінь. Чеське місто Яблунков лежить приблизно за 5,5 км на південний захід.

Відносна висота вершини, за Вікіданими, — 253 м, а до найближчої вищої вершини — 9,6 км.

Як дістатися / маршрути

Через вершину проходить червоний Головний Бескидський шлях (від Устроні до Волосатого в Бещадах) і зелений шлях з Істебної на Стожек. Час переходу за польською Вікіпедією:

• червоний — від перевалу Кубалонка, 1 год 35 хв (назад 1 год 25 хв);
• червоний — від Стожка Великого, 25 хв в один бік;
• зелений — з Істебної через Салаш Дупне, 2 год (назад 1 год 30 хв);
• жовтий — з Яворжинки-Центру через Ясновіце, 4 год 50 хв (назад 4 год);
• з Ґлемб'єць — синім шляхом до перевалу Лончецько, далі червоним, 2 год (назад 1 год 30 хв).

Вершиною проходить і чеський далекий маршрут Via Czechia (відтинок Сілезькими Бескидами), тож гору можна відвідати й з чеського боку.

Що видно з вершини

За німецькою та чеською Вікіпедіями, з вершини відкриваються краєвиди на сусідні гори й низовини, у тому числі на більшу частину Сілезьких Бескидів. Вершину добре видно з Цєсляра та Лабайова — разом із сусідніми Киркавицею й Стожком Великим вона утворює характерну лінію західного гребеня пасма.

Природа та історія

Кічори лежать на бескидському вододілі Вісли й Ользи (а отже, Одри). Гора складена грубозернистим так званим істебнянським пісковиком бурого кольору з великою кількістю зерен кварцу й ортоклазу та жилами сидериту — бідної залізної руди. На відтинку гребеня Кічори — Киркавиця цей пісковик виходить на поверхню у вигляді сходинок, скельних «амвонів» і навіть скельних грибів — це відомі Скельні гриби на Киркавиці.

Вершину вкривають переважно букові та смерекові ліси. Відтинок головного гребеня від Кічор на схід до перевалу Кубалонка розділяє долини потоків Лабайов на півночі та Олецька на півдні, і цим гребенем проходить межа між Віслою та Істебною в Цешинському повіті. На південно-західному схилі, з чеського боку, лежить природний заповідник Плениско. Цінні й польські схили: значну їх частину вкриває місцева форма смереки звичайної — так звана істебнянська смерека. На вершині стоїть інформаційна табличка і прикордонний знак I/23.

Безпека, сезон і правила

Кічори доступні цілий рік, маршрути не мають складних ділянок. Узимку на гребені лежить сніг, а в тумані на лісистому гребені з розвилками варто стежити за маркуванням. Кордон між Польщею та Чехією проходить через вершину; обидві країни входять до Шенгенської зони, тож перехід позначеними шляхами дозволений, але документ, що посвідчує особу, майте із собою. У чеському заповіднику Плениско не сходьте з позначених шляхів. На польському боці допомогу надає гірська рятувальна служба GOPR: 985 або +48 601 100 300; загальний номер в обох країнах — 112.

Фото: Michalmily at Polish Wikipedia, CC BY 2.5; Kroc, Public domain; Łukasz Grzejszczak, CC BY-SA 4.0; Michalmily at Polish Wikipedia, CC BY 2.5; Łukasz Grzejszczak, CC BY-SA 4.0; Jerzy Opioła, CC BY-SA 4.0 — Wikimedia Commons.