Фундамент Успенського собору, Крилос

Церковна споруда, яка належала до найвеличніших храмів середньовічної Європи, головна святиня княжого Галича – це Успенський собор, або ж церква Пресвятої Богородиці. Багато років він був взірцем архітектури і формував своєрідний стиль Галицького краю. За масштабами храм поступався лише Софії Київській і Десятинній церкві в Києві. Але часто непроста доля спіткає навіть такі потужні об'єкти, як Успенський храм. До наших днів він не дожив, збереглися лише його фундаменти. Дуже багато часу минуло від його розквіту і знищення, тому фахівцям важко  було відшукати навіть місце, де стояв колись цей велет. Нині фундаментами Успенського собору в Крилосі опікується Національний заповідник «Давній Галич», до структури якого ця пам'ятка входить. 

Уперше згадується Успенський собор 1187 року,  у зв'язку із смертю його будівничого – князя Ярослава Осмомисла. На початку 13 століття в соборі відбувалось "посадження на Галицький стіл" князя Данила, а трохи пізніше в писемних джерелах є згадка про сходження на престол короля Галичини угорського принца Коломана.

Коли 1254 року князь Ізяслав оборонявся в Галичі від Данилового сина Романа, воїни Ізяслава та він сам піднялися на склепіння церкви і звідти вели оборону. Йдеться про конструкції Успенського собору, а це означає, що собор вцілів під час монголо-татарської навали або ж зазнав незначних руйнувань і був відбудований.

У давніх рукописах  – Галицькому та Добриловому Євангеліях – ідеться про те, що при соборі була бібліотека та діяв скрипторій (майстерня для переписування книг). Також при соборі працювала «школа Осмомисла», про яку із захопленням та похвалою згадують давньоруські літописці.

На початку 14 століття в Галичі була заснована митрополія – це свідчить про те, що в цей час і єпископська резиденція, і сама будівля собору перебували у доброму стані, а собор, після спустошення Києва, був, хоч і недовго, найбільшим чинним храмом Русі. Успенський собор став швидко занепадати після того, як Данило Галицький почав будівництво нової столиці – міста Холм (нині Польща) і нового кафедрального собору Йоана Златоустого.

Також залишилися писемні згадки про існування в Крилосі Галицької катедри, датовані 14–16 століттями.  Відомо, що тут була резиденцією єпископа Гедеона Балабана. Але точної дати руйнування Успенського собору не знає ніхто.

Ще однією вагомою причиною повного запустіння Успенського храму стало зменшення кількості міського населення. Люди вже не мали коштів, щоб утримувати в належному стані таку  потужну споруду. За указом польського короля Казимира Четвертого, було заборонено будувати, ремонтувати й відновлювати давньогалицькі храми.

Із залишків Успенського храму наприкінці 16 століття збудували Успенську церкву, а також частково каплицю святого Василія та Старостинський замок у сучасному Галичі. На білокам’яних блоках, з яких змуровано стіни Успенської церкви (вона виросла за кілька десятків метрів від фундаментів Успенського собору), є багато написів, видряпаних на камені, більшість з яких датовані 12–13 століттями.

Місце, де була розташована головна святиня княжого Галича, довго було невідомим. Сліди колишнього Успенського собору шукали і в теперішньому Галичі (тривалий час вчені вважали, що храм Різдва Христового і є тією літописною княжою церквою), і на високому березі Лімниці, і в Крилосі, на місці нинішньої Успенської церкви. Майже розгадав цю загадку Йосип Пеленський. Він 1911 року зробив пробні розкопки біля Успенської церкви в Крилосі. Але до відкриття залишалося іще чверть століття.

Улітку 1936 року експедиція Наукового товариства імені Шевченка, якою, з благословення митрополита Андрея Шептицького, керував славетний археолог Ярослав Пастернак, під час розкопок натрапила на масивний мур з тесаних кам’яних блоків. Це був перший слід фундаментів старого катедрального собору княжого Галича.

З’ясувалося, що фундаменти Успенського храму за розмірами (32,5 на 37,5метрів) всього на півтора метри менші від найбільшого київського храму святої Софії.  Матеріал, із якого були виготовлені фундаменти – грубо оброблені блоки крейдяника та вапняку, стіни зводили з тесаних блоків алебастру та вапняку.

Успенський собор мав гарне оздоблення, про це свідчать численні знахідки архітектурних фрагментів та скульптурного декору. Входи до святині прикрашали портали, зовні споруда була декорована зубчастими фризами та іншими деталями.

Всередині Успенський собор Крилоса був також майстерно прикрашений. Підлогу тут вимостили плитами алебастру і пісковику. Керамічні плитки внизу містили рельєфні зображення рослин і фантастичних тварин. Досліджуючи фрагменти штукатурки зі слідами фресок, фахівці з’ясували, що Успенський храм всередині мав розписи. Ймовірно, що тут було зображення Оранти.

Під час розкопок на території Успенського собору Ярослав Пастернак виявив кам’яний саркофаг із тлінними останками князя Ярослава Осмомисла, який був похований тут 1187 року.

На авто слід їхати дорогою Н09, яка поєднує Івано-Франківськ зі Львовом. Село Крилос розташоване поруч з автотрасою. З Івано-Франківська можна доїхати автобусами "Івано-Франківськ – Галич", "Івано-Франківськ – Бурштин (Рогатин, Львів)" до зупинки "Крилос". З Галича до Крилоса (відстань між ними 7 кілометрів) доїдете одним із автобусів, які зупиняються біля Народного дому в центрі міста. Автобусна зупинка в Крилосі розташована біля головної дороги (це нижній Крилос). На Крилоську гору, де зосереджені всі пам'ятки, доведеться йти пішки. Залізничного сполучення в Крилосі немає.