Чортория

Чортория - село, яке розташоване в Кіцманському районі, Чернівецької області. Лежить на правому березі річки Черемош, біля дороги Чернівці - Вашківці - Вижниця. Відстань до обласного центру 39 км. Населення - 758 мешканців. Чортория, від слов’янського слова кріт. Населення виводить ім’я чорт, а також від прізвища Чарторийський. 

Серед архітектурних пам'яток село відоме одним з найкрасивіших палаців Буковини - Палацом Манеску (палац Рутковського), в якому тепер міститься психоневрологічний будинок-інтернат. У селі також є стара дерев'яна церква, яку за легендою Черемошем було переправлено з Карпат.

Батьківщина Івана Миколайчука, де розташований Мистецько-меморіальний музей-садиба Івана Миколайчука. Щоб потрапити до неї, треба біля автобусної зупинки звернути з траси праворуч. На трасі є дороговказ з надписом "Музей". Ідемо за вказаним напрямом і біля нової церкви повертаємо праворуч на вулицю, що названа на честь видатного актора. Незабаром побачимо праворуч на пагорбі традиційну українську дерев’яну хатинку з типовим парканом. Це і є потрібна нам садиба. Те, що ми бачило зараз – наукова реконструкція хати, де жила родина Миколайчуків, виконана у 1991 році. 

Його називали обличчям і душею українського поетичного кіно. Жоден українським фільм 60-70х років ХХ століття не обходився без його участі. У Чорториї побували відомі актори та режисери, друзі Миколайчука, серед них Сергій Параджанов. Ось що казав про Миколайчука Сергій Параджанов: "Я не знаю більш національного народного генія…  До нього це був Довженко". 

Іван Миколайчук народився 15 червня 1941 року у Чорториї, помер 3 серпня 1987 року у Києві. За своє життя зіграв ролі у багатьох фільмах, найвідоміші серед яких роль Тараса Шевченка ("Сон", 1964 рік), Івана ("Тіні забутих предків", 1964 рік), Давида Мотузки ("Бур'ян", 1966 рік), Василя ("Пропала грамота", 1982 рік), Петра ("Білий птах з чорною ознакою", 1971 рік). В останньому він був також співавтором сценарію. Крім того, у 1979 році Миколайчук поставив фільм "Вавилон-ХХ" за романом Лебедина, в якому він був також автора музичного оформлення та зіграв роль Фабіана, а у 1982-му – кінострічку "Така пізня, така тепла осінь" у співавторстві з В.Коротичем. В його особі українська нація має світового невмирущого позитивного героя, який пробуджував національний дух українців, проте звання народного артиста Івану Миколайчуку так і не присвоїли. Тодішні комуністичні вважали його націоналістом.

Щороку 15 червня в день народження актора Івана Миколайчука у селі проводиться масштабне свято-фестиваль "На гостини до Івана" із вшануванням пам'яті митця біля його бюсту поряд з садибою-музеєм, концертом народних та фольклорних колективів, театру та ярмарком з відвідувачами зі всієї Чернівецької області. 

В хаті-музеї все так, як було при житті Івана Миколайчука: пофарбована на синьо призьба, маленькі віконця, лавиця біля хати, кам’яні жорна у сінях, старий ткацький верстат, заквітчані рушниками стіни, валізка Івана, з якою він їздив до Чернівців на навчання. А в колисці, яка розташована посеред кімнати, виколисали десять дітей... До речі, в будинку-музеї ще в 1920-х роках діяла хата-читальня, а батько актора часто привозив книжки українською мовою та виховував дітей у дусі патріотизму. А ще юний Іван обожнював брати участь у місцевих переберіях.

Наступний цікавий об’єкт Чорториї знаходиться у західній частині села. Мова йде про один з найкрасивіших та найстаріших на Буковині палаців. Проте питати мешканців села про його місцезнаходження марно. Спитайте краще, де знаходиться психоневрологічний диспансер, і місцеві жителі з радістю покажуть вам одноповерхову будівлю з триярусною башточкою, що знаходиться на території парку. Точну дату побудови палацу ніхто не знає. У переліку місцевих пам’ятків архітектури Чернівецької області палац датовано ХІХ століттям. Проте в інших джерелах визначена інша дата його побудови: кінець XVII – початок XVIII століття. Також є невизначеність і з його назвою. У вищезазначеному переліку пам’ятка значиться, як «Палац Манеску». Цілком ймовірно, що румунський багатій Манеску не був першим власникам цього дива. Перекази кажуть, що раніше палацом володів польський феодал, якій програй його у карти. Як би там не було, але до сьогоднішнього для до нас дійшла унікальна мурована пам’ятка минулих століть – палац у еклектичному стилі неоготичними отворами вікон головного порталу, класицистичною статуєю над портиком і красунею-вежа з багатьма декоративними башточками на бані в румунському стилі.

У селі розташований Чорторийський парк, неподалік від села - Чорторийський орнітологічний заказник. Чортория - станція місцевої залізниці Неполоківці – Вижниця. Також діє стара, класична буковинська, «хатнього» типу з характерною боковою прибудовою до бабинця. Побудована у 1749 – 1750 роках і освячена на честь Різдва Пресвятої Богородиці.