Церква Святого Духа, Гукливий

Церква Святого Духа - дерев'яна церква, яка знаходиться у селі Гукливий, Воловецького району, Закарпатської області, пам'ятка архітектури національного значення (№ 186). Зведена коштом місцевої громади у XVІІІ століття у стилі лемківської школи народної архітектури з деревини ялиці, встановлена на складному фундаменті з річкового каміння і знаходиться у верхньому кінці села. Хоча церква дещо віддалена від траси Воловець - Міжгір'я, її неодмінно варто оглянути, прямуючи, наприклад до водоспаду Шипіт чи Синевирського озера, адже віддаль становить усього 1.5 км.

Церква дерев'яна, збудована з ялинових брусів, тризрубна, з трьома зрубами різного розміру. Стіни над піддашшям і дахи покриті ґонтом, вежа - дубовим лемехом. Фундамент складний з річкового каменю на глиняному розчині. Над бабинцем височить квадратна башта з двоярусним бароковим завершенням. Піддашшя, спираючись на випуски зрубів, м'яко охоплює споруду з усіх боків і прикриває ґанок на західному фасаді, який декорований різьбленими стовпчиками. На полотнищах дверей нанесена різьба. Неф і східна частина мають коробовий звід, притвор - плоске перекриття. Завдяки спільній покрівлі над трьома зрубами пам'ятник виглядає компактним, зовні майже не відчувається його трискладова будова. Майстерно складено з масивних колод зрубні стіни. Площини двосхилого, вкритого ґонтом даху, переливаються всіма відтінками смерекової деревини. Вежа з бароковим завершенням - одна з пропорційно надосконаліших серед подібних веж. Стовпчики ґанку профільовано, одвірок має різьблення. Наву та вівтарний зруб перекрито арковим склепінням, бабинець - плескатим.

Частиною бездоганного архітектурного ансамблю є чарівна струнка дзвіниця заввишки вісім метрів, нижній ярус якої зрубний, а верхній, значно видовжений - каркасний. Подібна дзвіниця стояла і в Нижньому кінці, на старому цвинтарі, але її розібрали у 1940-хх роках. Біля церкви збереглися два давні кам'яні хрести. Дзвіниця, квадратна в плані, побудована з того ж матеріалу, що і церква, з рубаним першим ярусом опасанням і каркасним - другим. Шатровий дах дзвіниці і стіни покриті ґонтом.

Гукливська церква - найдавніша дерев'яна церква Воловецького району, збудована у XVIII столітті з ялиці на фундаменті з річкового каміння, і належить вона до верховинських шедеврів. Церква дивовижно струнка і пропорційна. Кожен елемент органічно переходить в інший. Можливості дерева як матеріалу розкрито тут повністю і в доцільних лініях конструкції, і в стриманих художніх акцентах.

При радянській владі храм було зачинено, в результаті зберігся недоторканим його інтер'єр та унікальний іконостас 1784 року. Після закінчення Другої світової війни тут відкрили музей атеїзму. У радянські часи храм охороняв вчитель Михайло Тюшка як визначну пам'ятку архітектури, тож значною мірою завдяки його діяльності церква завдячує своєму існуванню до сьогоднішного дня. У 1970-1971 роках сакральну будівлю відреставрували. У 80-тих роках XX століття вона була пограбована. Не найкращі свої часи храм пережив у 90-ті роки минулого століття. Відомо, що у 1998-2001 роках церква сильно постраждала від бездіяльності місцевої влади, зокрема, її ґонти прогнили і всередину потрапляв дощ, від чого найбільше постраждали ґанок, опасання і кутові з'єднання зрубів. Лише наприкінці 2001 р. завдяки зусиллям місцевої громади дахи і опасання було вкрито новим ґонтом, а у 2002 році церкву повторно відреставрували.

У храмовому інтер'єрі зберігся старовинний бароковий іконостас 1784 році роботи німецького художника Франца Пеєра, про що дізнаємося з Гукливського літопису, який створювався у с. Гукливому і слугував своєрідною закарпатською хронікою 1660-1812 роках. Для цього барокового іконостасу є характерними певні елементи орнаменту, виконані у стилі рококо. Його форма нагадує піраміду. Апостольський ряд створено у вигляді сходинок, які підіймаються до центральної ікони "Христос". Іконостас завершується композицією "Голгофа". До цього дива з молитвою і вірою постійно приступає велика кількість християн. Оригінальний витвір німецького художника вважається одним з найкращих на Закарпатті.

Неподалік від храму знаходиться струнка, квадратна у плані, дерев'яна дзвіниця, яка завершується шатровим дахом, який, як і стіни, покритий ґонтом. Її висота становить 8м., нижній ярус є зрубний, а верхній, більш видовжений – каркасний. Біля церкви височіють два козацькі кам'яні хрести. Храм разом з дерев'яною дзвіницею утворює ідеальний архітектурний ансамбль, який станом на 2015 р. знову потребував проведення відновлювальних робіт. Сакральна споруда вважається найдавнішою дерев'яною церквою на Воловеччині.

Церква Святого Духа у Гукливому є діючим храмом, вважається верховинським шедевром дерев'яного сакрального зодчества лемківської школи, тут знаходиться унікальний іконостас 1784 р., церква відноситься до єпархії УПЦ МП і належить до пам'яток архітектури національного значення. Видатними зразками лемківської школи будівництва є також дві церкви св. Михаїла у Сваляві та в Ужгородському скансені.

З 1998 до 2001 року церква страшенно занепала через байдужість до культурних цінностей місцевої влади. Шинґли (ґонти) прогнили і дощ лив всередину. Найбільше постраждали кутові з’єднання, випуски вінців зрубів, ґанок, опасання. Ціною великих зусиль громадськості наприкінці 2001 року вдалося вкрити новим ґонтом дахи і опасання, але деревина зрубів уражена грибком і в окремих місцях підгнила.

Саме з гукливської церкви розпочалася акція порятунку та привернення уваги до дерев'яних церков. Тоді ж виявилося, що залишилося дуже мало майстрів, здатних виготовити дранку чи ґонти для покриття дахів церков. Увесь ґонт для перекриття церков у Гукливому, Уклині, Ясінях та нової церкви у Великому Бичкові виготовив Іван Молдован з села Щербовець Воловецького району.

Церква довго була закритою й називалася «музеєм атеїзму», що, дозволило зберегти недоторканим інтер'єр та іконостас 1784 року. Пам'ятку було відреставровано у 1970–1971 роках.