Букачівська об’єднана територіальна громада утворилася в складі смт. Букачівці, с. Посвірж, с. Букачівська Слобода, с. Витань, с. Козарі, с. Журавеньки, с. Вишнів, с. Зруб, с. Чернів) - 23 грудня 2018 року, з адміністративним центром - смт. Букачівці, Рогатинського району Івано-Франківської області. Центр громади - смт. Букачівці розташовані між річками Дністер та Свірж – за 28 км. на північ від районного центру (
м. Рогатин) і в 12 км. на схід від нової реконструйованої автомагістралі Львів – Івано-Франківськ. Букачівська ОТГ знаходиться на відставні 58 км в міжнародного аеропорта
м. Івано-Франківськ і 101 км. від міжнародного аеропорта
м. Львів.

Перша згадка в письмових джерелах про Букачівці датується у 1438 роком. Ян Кола "Старший" (іноді зветься "Колюшко", підписувався "з Далеєва, Гринівців, Жовтанців"), галицький підкоморій 1455 р., (?-1472) гербу Юноша 1469 року під час ревізії королівщин пред'явив багато привілеїв з наданнями та записами сум, зокрема, 200 гривень від угорського короля Людовика на Букачівцях, Козарах, Вишневі, Молоденчому (Młodzieńce).
12 березня 1510 року дідичі села Букачівці Станіслав та Вільбранд отримали від короля Сигізмунда Старого привілей на заснування однойменного містечка з магдебурзьким правом. Торговий шлях
Львів -
Галич, що пролягав через місто, сприяв розвиткові торгівлі й ремесел. У травні 1745 року тут побували опришки.
З печаток другої половини XIX ст. відомий старовинний герб Букачівців: постать Пресвятої Діви Марії з немовлям Ісусом, яка виходить із хмари. Під впливом першої російської революції жителі селища у 1906 році взяли участь в аграрному страйку.
1 жовтня 1931 р. сільська гміна (самоврядна громада) Слобода Букачівська Рогатинського повіту Станіславського воєводства ліквідована і її територію приєднано до сільської гміни Букачівці того ж повіту.
У 1939 році в селі проживало 3 850 мешканців (1 170 українців, 1 030 поляків, 450 польських колоністів, 50 латинників, 860 євреїв). З грудня 1939 по 13 березня 1959 рік Букачівці - районний центр. Через Букачівці у вересні 1943 року проходили загони партизанського з'єднання С. А. Ковпака. 17 жовтня 1944 р. сотня "Ромка" здійснила наскок на райцентр.
Історико-культурні особливості населених пунктів Букачівської ОТГ
- Церква Чуда Св. Архистратига Михаїла (дер.) с. Вишнів 1804 р.;
- Церква Успіння Пресвятої Діви Марії (дер.) с. Журавеньки 1899р. ;
- Церква Преображення Господнього (мур.) с. Чернів 1890 р.
Пам’ятки археології місцевого значення:
- Курганний могильник Вишнів І, с. Вишнів, ур. Могилки, в околицях села Невизначена приналежність територія 1га.
- Городище Журавеньки І с. Журавеньки, с. Козарі, ур. Гора-Домашня, східна окраїна села Київська Русь територія 0,5 га.
- Городище Журавеньки ІІ с. Журавеньки, с. Козарі, ур. Городище Київська Русь територія 100х90 м.
- Курганний могильник Козарі І, с. Козарі, ур. Могили, 1км на північ від села, в лісі територія 10 га
- Братська могила радянських воїнів смт. Букачівці 1944р. 1972 -„- Мог 10х12 Скульптура 2,8м Постамент 1,6м
- Пам’ятник землякам, полеглим в ІІ-й світовій війні та в боротьбі за радянську владу смт. Букачівці 1941р.- 1945р. 1944р.- 1950р. 1972р.
- Ділянка могили радянських та партійних активістів смт. Букачівці 1944р.- 1950р. 1958 -„- бетон Мог 1,6х1,8м Скуль 4,2м Рішення ОВК від 28.11.1969р. № 612/4.
- Пам’ятник воїнам - односельчанам с. Чернів 1941р.- 1945р. 1965 Львів керам скульптурна ф-ка Бетон Скульптура 3м.
- Пам’ятник Т. Шевченкові 1961 с-ще Букачівці, вул. Чорновола Мідь, бетон
- Старий корпус школи 1909 с-ще Букачівці, вул. Чорновола, 59
- Братська могила вояків УСС і УПА 2001 с-ще Букачівці, вул. Чорновола, цвинтар.
- Братська могила січових стрільців та вояків УПА 2001 с-ще Букачівці, вул. Чорновола, цвинтар Земляний насип, металевий хрест.
На території Букачівської ОТГ розташовані криївки в с. Журавеньки, с. Вишнів та с. Чернів. Під час другої світової війни в с. Козарі з церковної дзвіниці було знято та заховано один із дзвонів біля приміщення церкви у криниці.
На території ОТГ знаходиться млин, який будувався ще в 19 ст. цеглу для побудови даного млина привозили з Австрії на новозбудованій колії. Він переоснащувався три рази, спочатку збудований як водяний, після того як русло річки Свірж було змінено, переобладнали як паровий, а пізніше зробили електричним. До даного млина приїжджали з усього району, тому що тільки тут робили грісову муку для місцевих смаколиків, місцевих грісових пирогів.