Турківський район - район України на південному заході Львівської області. Районний та адміністративний центр - місто районного значення
Турка. Турківський район багатий також такими туристичними локаціями як
Либохора,
Розлуч,
Кривка,
Верхнє Гусне,
Комарники,
Нижнє Висоцьке,
Верхнє Висоцьке,
Явора,
Мохнате,
Мельничне,
Бориня,
Ясениця,
Лопушанка,
Лосинець.
Район розташований на південному заході області, у географічній зоні Українських Карпат з висотами 500-1400 м н.р.м. Його поверхню утворюють гірські масиви: низькі - Верхньодністровські Бескиди (у верхній течії Дністра) та Турківська Верховина, середні - Сколівські Бескиди і Верховинський Вододільний хребет, на якому неподалік від села Верхнє Гусне є найвища вершина Львівських Бескидів - Пікуй (1408 м н. р. м.). Найбільші річки - Дністер (тут розташовані його витоки), Стрий, Сян.
Населення району сформувалось завдяки річкам Літмир, Яблунька (або Турка), Стрий, які послужили заселенню Турки. На їхніх берегах осідали першопрохідці племен бойків. Місто отримало назву від турів, які паслися на прибережних рівнинах. Початок заселення багатьох сіл Турківщини припадає на час існування Давньоруської держави. У XV столітті землі Русі даруються польсько-литовським королем своїм васалам. Перша писемна згадка про Турку відноситься до 1431 року.
Населення Прикарпаття, верхнього і середнього Наддністров'я, тепер виглядає культурно і мовно достатньо монолітним. І хоча гуцули, бойки, буковинці, наддністрянці за звичаями і деякими мовними особливостями все-таки дещо відрізняються одні від одних, всі вони належать до єдиного українського народу і творять спільну загальноукраїнську культуру.
Туризм і екскурсії є найкращим способом активного відпочинку. Турківщина має непогані можливості для здійснення цієї мети. У гірській системі Карпат ця територія має ряд своїх особливостей, які проявляються в її природі, історії і господарській діяльності людей. Тут знаходиться одна з найгарніпшх полонин гірської Львівщини — Буковецька полонина в східній частині якої височить найвища вершина області г.Пікуй. Звідси відкривається чудова панорама гір Турківщини, Сколівщини і Закарпаття.
Мальовничим екскурсійним куточком є витік річки Дністер — найбільшої річки Львівщини і однієї з найбільших річок України. Через всю територію району протікає головна його водна артерія р.Стркй. Тут проходить частина Головного Європейського вододілу, що розділяє води Балтійського і Чорного морів. Привабливими для туристів є гірські хребти: Верховинський вододільний (що розділяє води річкових басенів Дністра і Дунаю), Розлуцький, Високий Верх; вершини Пікуй, Магура Лімнянськаг, Мінчол Зубрицький, Шимонець, Києвець, Звіринець та інші.
Туристсько-екскурсійними об’єктами є історичні місця краю. Це Ужоцький перевал – місце перших боїв Українських січових стрільців; це окраїна села Свидник — місце першої присяги підрозділів УПА на вірність Україні і своєму народу. Є на території району залишки військових городищ і сторожових поселень періоду Київської і Галкцько-Волинської держави. Захоплюючими для мандрівників є самі бойківські села, які гірляндами розкинулися вздовж річок і потоків. У багатьох з них є чудові пам`ятки історії і архітектури.
З розвитком сільського зеленого туризму Турківщина стає дедалі популярнішою в цьому плані. Туристів приваблює сюди насамперед екологічна чистота гірської природи з прекрасними краєвидами. Повна відсутність промислової сфери дає добрі лікувально-оздоровчі можливості. Це передусім багаточисленні джерела мініральних вод типу ‘содова’, ‘нафтуся’, і чисте цілюще повітря. Це створює хороші умови для відпочинку від бурхливого буденного життя.
Понад 20 сільських господарів готові прийняти гостей у своїх садибах.
Де літом відпочиваючі можуть збирати гриби, ягоди, лікарські рослини, ловити рибу, займатися мисливством, здійснювати велосипедні прогулки, верхову їзду, купання в гірських річках, проводити незабутні вечори біля ватри в горах.
Зимою гості можуть кататися на лижах, санках, ковзанах. Ознайомитися з народними обрядами і відчути урочистість релігійних зимових свят: – Святого Миколая, Різдва, Старого Нового року, Водохрещення. Масові гуляння, колядки, вертепи справляють на відпочиваючих незабутнє враження.
Пам'ятки природи
- Витік річки Сян
- «Довбушева криниця» у с. Розлучі
- Гора Лиса (689 м)
- Франкова криниця «Під липою» у с Вовче
- Витік р. Дністра в урочищі «Старе поле» у с. Вовче, на південно-західному схилі Розлуцького хребта, на висоті 760 м.
- Гора Розлуч (933 м)
- Гора Пікуй (1408 м)
- Культові споруди
- Синагога (XIX ст.) — м. Турка, вул. Джерельна
- Церква Покрова Богородиці (1780 р.) — м. Турці
- Церква перенесення мощей св. Миколая (1750 р.) — м. Турка, вул. Шептицького
- Церква св. Миколая (1739 р.) у Середній Турці
- Церква Успіння Пресвятої Богородиці (1750 р.) у Горішній Турці
- Церква Різдва Пресвятої Богородиці (XV ст.—1507 р.) у с. Верхнє Висоцьке
- Церква св. архангела Михайла і дзвіниця (1663 р.) у с. Ісаї
- Церква св. архангела Михайла / Св. апостолів Петра і Павла (1871 р.) у с. Зубриця
- Церква св. Миколи / св. Івана Богослова (1886 р.) у с. Головське
- Церква св. Дмитра (1892 р.) у с. Лосинець
- Церква покрови Пресвятої Богородиці (1875 р.) у с. Лопушанка
- Церква Собору Пресвятої Богородиці (1877 р.) у с. Хащів
- Церква Собору св. Івана Хрестителя (1881 р.0 у с. Лімна
- Церква Введення в храм Пресвятої Богородиці (1680 р.) у с. Вовче (Середа)
- Церква Різдва св. Івана Хрестителя (1895 р.) у с. Присліп
- Церква і дзвіниця Собору Пресвятої Богородиці (1902 р.) у с. Мохнате
- Церква св. в.м.ч. Дмитра (1838 р.) у с. Матків
- Церква і дзвіниця Пресвятої Трійці (1903 р.) у с. Нижнє Гусне
- Церква Собору Пресвятої Богородиці і дзвіниця (1798 р.) у с. Либохора
- Церква Св. архангела Михайла (1922 р.) у с. Либохора
- Церква св. архангела Михаїла (1921 р.) у с. Івашківці
- Церква св. Миколи і дзвіниця (1816 р.) у с. Комарники
- Церква і дзвіниця зіслання Святого Духа (1814 р.) у с. Нижнє Висоцьке
- Церква св. апостолів Петра і Павла (1870 р) у с. Нижнє
- Церква св. архангела Михайла (1772 р.) у с. Карпатське
- Церква Благовіщення Пресвятої Богородиці (1838 р.) у с. Яблунів
- Церква Собору Пресвятої Богородиці (1788 р.) у с. Верхня Яблунька
- Кам'яні церкви Успенський костьол (1778 р.) — м. Турка
- Церква Різдва Пресвятої Богородиці і дзвіниця (XVII—XVIII ст.) у с. Верхнє Висоцьке
- Церква св. Миколи (1842 р.) у с. Бітля
- Церква Преображення Господнього (1820 р.) у с. Нижня Яблунька
- Що цікавого
- Площа Ринок у м. Турці
- Народний музей «Бойківщина» у м. Турці
- Бойківські фестини.
- Еко-культурний фестиваль «День Дністра»
- Фестиваль патріотичної пісні «Стрілецька слава» поблизу сіл Яворів — Сянки біля Ужоцького перевалу.
- Західний реабілітаційний центр у с Яворів.
- Місце розстріляної Криївки в урочищі «Завалина» с Вовче.
- Кар'єр у м Турка.
- База відпочинку "У Варварича " у с Присліп.
- Вшанування операції «Вісла» у с Верхній Турів та Соколіках.
Турківщина – це суцільні гори, район завжди вважався бідним і недоступним. Турчани гордо називають своє місто столицею бойків, але це мало змінює ситуацію – погані шляхи району та відсутність придорожньої інфраструктури відлякують потенційних туристів.
З проголошенням незалежності України у 1992 р. місто Турка стала центром і організатором проведення Перших Всесвітніх Бойківських фестин. Це величне дійство, що проводиться через кожних п’ять років, супроводжується неповторними сурмами трембіт та мелодіями троїстих музик і збирає велику кількість туристів і гостей з усього світу.
З 2007 року у селі Верхнє ведеться будівництво Західного реабілітаційно-спортивного центру, яке проводиться Національним олімпійським комітетом спорту інвалідів України, очолюваного Героєм України, народним депутатом України Валерієм Сушкевичем. На перспективу має бути побудовано інфраструктуру для прийому спортсменів та туристів на 1000 ліжко-місць, канатно-крісельну дорогу протяжністю 2250 метрів, гірськолижні спуски, лижні траси та біатлонне стрільбище.
- Маршрут № 1: "Золоте кільце Бойківщини" (Турка-Розлуч-Самбір-Кульчиці-Нагуєвичі – Східниця – Урич – Сколе – Тухля – Нижні Ворота – Воловець – Міжгір’я – Синевирське озеро – Болехів – Моршин – Стрий – Дрогобич – Трускавець – Східниця – Турка). Довжина маршруту 534 км, тривалість 6-7 днів. Цей цікавий для туристів автомобільний туристичний маршрут, запропонований відомим краєзнавцем Ярославом Тириком, вчителем Лімнянської СШ Турківського району, проліг по території бойківського краю в межах Львівської, Закарпатської та Івано-Франківської областей.
- Маршрут № 2: "Руський путь – прадавній шлях через Карпати" (Самбір – Стрілки – Лімна – Вовче – витік р. Дністер – Розлуч – Турка – Бориня – Комарники – Либохора – перевал ‘Руський путь’ – долина р. Латориця (Закарпаття). Довжина маршруту 80 км, тривалість 5-6 днів. Туристи мають можливість пройти одним з найдавніших і найбезпечніших шляхів, якими з часів неоліту користувалися племена і народи, що жили по обидва боки Карпат, а також на берегах Середземного і Балтійського морів. Проліг він по долині р.Дністер, а потім р.Стрий на Верховинський Вододільний хребет. Туристи, здійснюючи мандрівку за маршрутом ‘Руський путь’, можуть довідатися, що укріплені городища і сторожові поселення стояли поблизу добре видимих вершин, причому з попередньої добре видно наступну вздовж шляху.
- Маршрут № З: Розлуч – Турка – Сянки (потягом) – Верховинський Вододільний хребет (до г. Пікуй) – Гусне. Довжина маршруту 75 км, з них 38 км – пішки. Поблизу с. Сянки (найбільш високогірне село району – 890 м н.р.м.) знаходиться витік річки Сян. Зараз Сянки стали центром лижного спорту (в 1913 році тут була найкраща лижна траса Польщі), є траси для лижних гонок та зимового спортивного орієнтування, На межі із Закарпаттям розташований Ужоцький перевал, свідок грізних історичних подій: є могили австро-угорських та російських вояків, полеглих у боях Першої світової війни та символічна могила Українських Січових Стрільців на місці першого їх бою у вересні 1914 року. З Сянок туристи пішки прямують до г. Пікуй (1408 м) Верховинським Вододільним хребтом. Зверху відкриваються чудові краєвиди на Закарпаття, на Сколівські Бескиди і Турківську Верховину. Туристів зачарує рослинний світ Пікуя. Не випадково тут створено заказник площею 711 га.
- Маршрут № 4: Розлуч – Явора – Свидник – Ясінка – Кіндратів – Головське – Східниця (Дрогобиччина)-Урич (Сколівщина). Довжина маршруту 60 км, тривалість 4-5 днів. Цей маршрут особливий тим, що його можна здійснити як пішки, так і на автомобілі або на човнах по річці Стрий. Відомими далеко за межами краю є водоспад Явірний (біля Явори), ступінчата скеля (біля Ясінки Замкової) і легендарні Урицькі скелі, де в Х-ХІІІ ст. функціонувала потужна фортеця Тустань. На скелях гори збереглися малюнки давніх язичників. Історичним місцем є околиця села Свидник, де влітку 1944 р. був проведений перший етап військової присяги УПА єдиному урядові України -Українській Головній Визвольній раді. В с. Кіндратів народився визначний етнограф і історик Михайло Зубрицький (1856-1919 рр.).
- Маршрут № 5: "Маківка – гора невмирущої слави Українських Січових Стрільців" (Розлуч – Турка – Ільник – Багнувате – хребет Високий Верх -Козева (Сколівщина) – Половецьке – г. Маківка). Довжина маршруту 50-55 км, тривалість 2-3 дні. Маршрут пролягає по мальовничих місцях Турківщини, Сколівщини до гори невмирущої слави Українських Січових Стрільців – Маківки. Цей маршрут був започаткований в середині 80-х років патріотичною молоддю Турківщини під керівництвом свого ватажка Мирона Утриска. Із хребта Високий Верх відкривається чудова панорама обжитої Стрийсько-Сянської Верховини і заліснених Сколівських Бескидів. Ця частина Турківщини та Сколівщини є найменш доступною для людини, тому тут найкраще зберігся рослинний і тваринний світ.
