Невицьке

Найближче проживання

Село Не́вицьке розташоване в Ужгородському районі Закарпатської області на ріці Уж. Розташоване на відстані 12 км від Ужгорода. Люди заселяли цю територію з давніх давен, про що свідчать знахідки кам’яних сокир (доба неоліту 4 тис. до н.е.), прикрас і зброї (доба бронзи 2 тис. до н.е.), кераміки та речей пізніших часів.

В грамотах та інших письмових джерелах село відоме під назвами: «Nevicke» (угор.) а «Neviţche» (рум.). Очевидно, село виникло раніше XIII ст. і саме від нього замок, що височить поряд, міг одержати назву Невицький. В північній частині села в 70-х роках минулого століття виявлений могильник із ознаками трупоспалення. Людські останки містилися в глиняних урнах.

Курганний могильник датується VI–V ст, до н. е. Неподалік від нього знаходиться урочище Тепла Яма, назва якого дійшла до наших днів від володаря підземного царства - Ями. Вірогідно, з назвою села найкраще пов'язувати давнє божество Наву або Неву, що символізує невідомість. Віддаючи наречену заміж, їй створювали в новому житті своєрідну незнаність, яка в наш час трансформувалася в слові "невістка" (та, що не знає своє майбутнє).

Від третьої чверті XIV ст. до кінця XVII ст. село належало до Невицького домена Другетів. Перша пряма згадка про село відноситься до 1427 року, коли селянські господарства були оподатковані від 17 порт. В 1599 році в Нвицькому нараховувалося 30 селянських господарств, що давало підстави вважати його середнім за величиною поселенням.

В 1691 році майно Другетів перейшло до рук графа Миколи Верчені. Від цього часу зберігся цікавий документ - опис колишнього маєтку Другетів, названий в історичній літературі урбаром 1691 року. В ньому є багато матеріалів про життя селян Невицького. В селі налічувалося тоді 13 родин з наділами і 4 родини без наділів. Крім того, було 19 опустілих господарств, власники яких повтікали під час феодальних усобиць від жорстокого феодального гноблення і непосильних поборів, а особливо від військових грабунків 1680-1690 років. Згідно з урбаром, мешканцям Невицького належало 61/4 телеків землі (по 10-12 кобликів чи гольдів кожний): 12 селян мали по 1/2 наділу, а один - 1/4 наділу. В той же час пустувало 17 наділів, які заселялися осадниками.

Повинності селян складалися з різних грошових і натуральних поборів та безплатних робіт. Кріпаки платили двічі на рік грошову ренту (близько 2 флоринів), тричі на рік - так звану суху корчму (податок на тих, хто не купував спиртних напоїв з панського шинку, пізніше поширений на всіх селян), "канторський гріш" (податок на утримання дяка, півцевчителя) та інші побори. Крім того, вони здавали панові щороку 12 курей, 12 яєць, 1-2 гуски, 1 іцу масла, 1/2 іци меду, десяту свиню або корову, дев'яту частину врожаю і вина тощо. Панщина дорівнювала 3 дням на два тижні. Селяни обробляли панську землю, возили зерно й іншу продукцію до Ужгорода тощо.

Після поразки, визвольної війни 1703-1711 рр. наступила люта реакція, спалахнув голод, внаслідок чого багато селян Невицького розбіглося. За переписом 1720 року, в селі проживало всього 18 родин з наділом і 2 родини новопоселенців. В їх користуванні було 103 коблики орної землі і деяка кількість сінокосів. В 1738 році з'являється церковна парафія. Тепер селяни змушені були обробляти й попівську землю (10 кобликів), а також платити по 1 віку зерна, не рахуючи високих поборів за церковні треби (від 1/2 до 4 флоринів).

Злигодні панували в Невицькому і в кінці XIX та на початку XX століття. Брак медичної допомоги призводив до великої смертності; з 70-80 дітей, що народжувалися, 20-25 умирало. Під час проведення на Закарпатті "Верховинської акції" у селі було відкрито народну господарську школу, а в 1902 році - початкову школу, які відвідували лише діти заможних селян. Жодного культосвітнього закладу в селі не було. В 1903 році у с. Невицькому нараховувалося 707 мешканців. Ряд заможних селян вже з кінця XIX століття займався садівництвом, городництвом тощо.

Окупація села буржуазною Чехословаччиною поклала край надіям і сподіванням трудящих. Селяни Невицького і далі залишалися малоземельними. Більшість із них володіла 1-2 гектарами землі і лише одиниці - 4-6 гектарами. Найбільшими землевласниками в селі були двоє селян, які мали по 10 га орної землі, саду і сінокосів. 20 га кращої землі належало церкві.

Багато селян Невицького не могли прожити з свого господарства, а тому ставали сезонниками і постійними робітниками на залізниці, будівельниками доріг, дренажного каналу Ужгород-Невицьке, працівниками Оноківської електростанції, Кам'яницьких каменоломень та щебзаводу. Весною 1921 року в Закарпатті розпочалося самовільне захоплення земель поміщиків і держави. 5 липня 1921 року стали захоплювати луки і пасовища. Керівниками виступу були колишні військовополонені М. Желізко, Ю. Карбованець та інші.

Мальовничі околиці Невицького, що входять до складу державного заповідника - резервату Кам'яниця, перетворені в зону відпочинку ужгородських робітників і службовців. За кілька хвилин комфортабельний автобус доставляє мешканців Ужгорода в околиці Невицького замку, на берег прохолодної річки Уж, яка за греблею створює розкішне озеро з пляжами та човновою станцією. Сюди приїжджає багато туристів. Через річку Уж побудовано підвісний пішохідний міст і завершено спорудження нового транспортного мосту.

Було відбудовано будівлю і башти Невицького замку. Все це набагато збільшило потік туристів, зробило цю чудову місцевість ще більш привабливою і чарівною. У відбудованому приміщенні розмістилися музей, бібліотека, кінозал, кімнати відпочинку, обладнані у середньовічному стилі. Змінилося обличчя села, побудовано і докорінно перебудовано понад 120 будинків.

Про Невицький замок, що був споруджений на горі висотою 125 м над рівнем моря у вузькій долині річки Уж, є кілька письмових згадок від 1266, 1274, 1288 років. В ті часи він вважався замком комітату Унґ і належав угорським королям.

Замок брав участь у різних феодальних війнах, переходив у власність від одних до інших магнатів, графів. З втратою колишнього воєнного значення почав занепадати. До наших днів зберігся частково. Мури замку нині на консервації. На сьогоднішній день Невицький замок знаходиться на балансі Кам'яницької сільської ради.

Село Невицьке завоювало добру славу в Ужгородському районі запровадженням в життя нових звичаїв та обрядів.

Рекомендуємо відвідати в Невицьке

Переглянути всі