Якщо ще не знаєте село Верхній Студений, терміново
бронюйте житло і плануйте свій відпочинок в Карпатах. Там є все для пізнавального, спортивного і простого відпочинку. Верхній Студений - село в Україні, в Закарпатській області,
Міжгірському районі, яке засноване, за місцевими переказами, селянами-втікачами з Галичини. Розкинувшись в зоні Боржавських гірських долин, Верхній Студений є частиною курортної зони
Закарпаття, яка включає містечка
Подобовець і
Пилипець, розташовані в межах 17 км туристичної місцевості Карпат.
Існує декілька легенд про походження назви села. Одна із них розповідає, що першим поселенцем був Студен, і від його прізвища пішла назва села. За другою легендою назву Студеному дали повстанці, напившись холодної (студеної) води із тутешнього колодязя (нинішна назва - Довбушев колодязь). Третя легенда розповідає, що під час нападу татар на наші края їх застава знаходилась в селі Пилипець. Татари взяли в полон дуже гарну полонянку, яка стала наложницею воєначальника, але прекрасну полонянку полюбив інший чоловік, з яким вони втекли і на краю села Студений, до урочища Припір (зупинилися і поселитися) звідки і почалося заселення Студеного. Для боротьби проти татар, за розповідями старожилів, використовувались спеціально укріплені місця закрома, або замки. Свідченням цьому є назва одної з вершин села Замок, яка знаходиться в західній частині села.
Перша письмова згадка про Верхній Студений датується 1612 рік Hideghpathak або Ztudina, а у 1653 як Hydeghpathak, засновниками села були родини Липчеїв та Довгаїв. За переказами першопоселенцями були люди, які переселилися з низовинних регіонів Закарпаття. В архівах Мукачівської греко-католицької єпархії збереглася інформація, що князь Трансільванії Георгій Раковці II у січні 1657 року з 40-тисячним військом перебував у Студеному, звідки через Новоселицю і Присліп по великому снігу перейшов до Галичини, щоб здобути собі польську царську корону. Поки князь Раковці воював в Польщі за польську корону.
Про поселення під водороздільним Карпатським хребтом писав Емільян Мустіянович у "Місяцеслові на 1926 рік" (с. 70-71): "Студеноє - одне з найбільших сіл нашої Богоспасительної єпархії Мукачівської, простягується на 14 кілометрів, має три церкви, трьох кураторів і трьох церківників". Село відрізнялося від інших тим, що тут жили великими дворищами, по декілька сімей, часто навіть і не споріднених. Навколишні землі, а точніше ліси, належали угорським і австрійським магнатам - Урмезе, Довгай, Ліпча, Телеки.
Під час революції 1848—1849 років в Австро-Угорщині незадоволене місцеве населення грабувало поміщицькі і церковні економії, за що обидва (Верхній і Нижній) села були піддані жорстоким каральним акціям імператорських військ. Допомагали їм в цьому і війська Російської імперії, які Микола I прислав для придушення угорської революції на прохання імператора.
Потім були декілька хвиль еміграції, правління уряду Чехословаччини, Друга світова і угорська окупація, Радянський Союз.
У Верхньому Студенному знаходиться пам'ятник сакральної дерев'яної архітектури - церква Святого Миколи і дзвіниця, XVII ст. Михайло Сирохман писав про церкву святого Миколи Чудотворця: "Ця церква - єдина класична бойківська церква, збережена на закарпатській Бойківщині (
Воловецький та більша частина Міжгірського району). Датують її за написом на зрубі (1804). До переробок церква була невимовно гарна і мала стародавню чистоту бойківського стилю. Всі смерекові зруби - прямокутні, пірамідальні верхи з заломами – також прямокутні в плані, а не восьмигранні, як у пізніших церквах галицької Бойківщини, верхи над бабинцем і навою мають по п’ять членувань, над вівтарем - чотири. До архаїчних елементів належить і ґанок на стовпчиках, що обходить бабинець з трьох сторін (тепер, на жаль, засклений), здвоєні вікна, і шатрові закінчення верхів (тільки центральний верх завершується главкою). На жаль, церкву ще на початку 1920-х років, було оббито бляхою (організував це Василь Фурдяник, який привіз з Америки гроші і привів бляхарів з
Мукачева), а недавно до вівтаря прибудовано бічне приміщення. Дерев’яну дзвіницю, що стоїть коло церкви, також вкрито бляхою".
Село розташоване неподалік від гірськолижних курортів:
Пилипець 9,5 км,
Подобовець 12,7 км,
Ізки 11,2 км. Окрім того, для зимового відпочинку на курорті є 4 траси для початківців протяжністю від 400 до 1200 м та перепадом висот від 160 до 250 м. Для професіоналів схили занадто прості. Є 4 підйомники (3 бугелі та 1 канатний). Поселитися можна в
гірськолижному комплексі "Едельвейс" або у приватному секторі. Є пункт прокату гірськолижного спорядження, працюють інструктори. У спорткомплексі "Адреналін" є вечірнє катання.
Скуштувати смачні страви Закарпаття можна в кав'ярнях і колибах, які розташовані біля підніжжя підйомників. Окрім катання на лижах та сноуборді, можна покататися на санках та снігоходах. Тут є дискотека, сауна, настільний теніс та більярд.
Курорт популярний протягом усього року, адже віддаленість від мегаполісів надає чудові можливості для зеленого туризму, велотуризму, прогулянок у лісі. У кожному з гірськолижних комплексів вам запропонують цікаві екскурсії Карпатами та автобусні екскурсії до місцевих пам'яток природи й архітектури.
Нижньостуденівська сільська рада с. Нижній Студений, 360 +38 (03146) 2-93-20
Гірська пошуково-рятувальна служба смт. Міжгір’я, вул. Т. Шевченка, 16/12 +38 (03146) 2-23-45, +38 (097) 847-60-41
Найближчі міста: Міжгір'я 31 км, Мукачеве 96,2 км, Ужгород 130 км, Львів 154 км, Івано-Франківськ 157 км.
Доїхати до курорту можна залізничним транспортом до станції Воловець, а далі вже автобусом або маршрутним таксі до Верхнього Студеного. Можна також доїхати автобусом з
Ужгорода чи
Міжгір'я до зупинки Бескид.
