Соборна площа, Чернівці

Найближче проживання

Соборна (колись Австрійська) площа - це найбільший майдан міста. Колись тут був, пустир на якому влаштовували ярмарки які супроводжувались музикою, штовханиною і розвагами. Його влаштовували влітку кожного року протягом 14 днів. На тимчасових дерев’яних помостах, прямо під відкритим небом, виступали мандрівні артисти і народні музики.

В центрі площі до 100 — річчя захоплення Буковини Австрією було встановлено монумент, що символізує Австрію. Його висота була понад 8 метрів, головна фігура з білого каравського мармуру, рельєфи з золота. Саме тоді ця площа стала площею Австрії. Ця офіційна назва, як і пам’ятник, існувала до румунської окупації 1918 року. За радянських часів на цій самій площі був споруджений обеліск Перемоги (1946). А блакитна чотирьох поверхова споруда біля обеліска — будинок колишнього буковинського Ландтагу (органу провінціального самоврядування). Проект будівлі був підготовлений Йозефом Главкою разом із Гаубіцом. Сама споруда виконана у строгих класичних формах між 1869-1873 роками. Колони центрального ризаліту, тимпани та сандраки над вікнами другого поверху — все це надає споруді урочистості та величності. Нині тут знаходиться чотирнадцятий корпус Чернівецького Національного Університету.

А тиха вулиця за університетським корпусом, що носить ім’я Омеляна Поповича, веде до псевдоготичного єзуїтського костьолу Серця Ісуса, збудованого у 1891-1894 роках на площі Ферденанда завдяки клопотанням місіонерів з товариства Ісуса. Проект церкви розробив директор Чернівецької школи ремесел професор Й. Ляйзнер. Внутрішній простір храму, який вміщав 800 осіб, повінчаний нервюр ними зводами, які опираються на стовпи. Інтер’єр будівлі в минулому прикрашали ікони видатних майстрів кінця ХІХ поч. ХХ ст., чисельні ліпні фігури, литі бронзові свічки, помпезні віражі, які «просіюючи» світло, створювали урочистий та спокійний настрій. Він одразу став окрасою міста. Його високий шпиль проглядається із всіх окраїн Чернівців, чаруючи глядача своєю величністю. Стрункі неоготичні форми витончений інтер’єр, різнокольорові вітражі, величний орган – все це надавало храму своєрідного західноєвропейського колориту. В даний час приміщення костьолу використовується Державним архівом Чернівецької області.

Аустрія пляц, нинішня площа Соборна є найвищою точкою у центрі Чернівців (225 метрів). Тут розташований один із найстаріших ринків у місті, де торгувалося дровами. Через це колись площа називалася Гольцпляц ("Дерев'яна" або "Дров'яна"). Згодом, коли тут розташувалися карний суд та тюрма, площа називалася Крімінальпляц, і лише у 1875 році вона отримала ім'я Аустрія пляц на честь сотої річниці австрійського правління в Буковині.З цієї нагоди в середині площі встановлено восьмиметрову скульптуру "Австрії". Скульптуру створив скульптор Карл Пекарі з карарського мармуру, зображалася на ній алегорія Австрії. Ця скульптура дещо нагадувала імператрицю Марію Терезу, за чийого правління Буковина стала частиною Австрії. Пам'ятник знищено після Першої Світової війни, однак поруйновану скульптуру віднайдено у 2003 році. На задньому плані видно будівлю земельного карного суду та тюрми. Її побудовано у 1819 році – таким чином це найстаріша адміністративна споруда, що досі виконує свою початкову функцію. На листівці також зображені невеликі приватні будинки з першого покоління забудови на площі. Перед Першою Світовою війною на їхньому місці постали вищі багатоквартирні споруди.

Саме тут встановлюють новорічну ялину та проводять новорічно-різдвяний ярмарок. Цікаво, що колись тут була околиця міста, що називалася Дров'яним майданом, де у 1819 році звели тюрму. До речі, вона знаходиться тут і до нині. Відтоді площа стала називатися Кримінальною. За часів Австро-Угорщини мала назву — площа Австрії, а за румунів п’яца Гірка-воде. Площа примикає до Собору святого духа. А тому, коли у ХІХ столітті цю ділянку віддали під будівництво урядового будинку, було висунуто ряд умов, одна з яких - площа ніколи не повинна забудовуватися. У 1873 році тут розбили сквер, а заборона щодо забудови дотримується і досі.

Прогулюючись далі ми від Соборної площі спустившись вниз вулицею Івана Франка вийдемо до «Будинку з левами»...

Чернівці - столиця Буковини. Одне з найкрасивіших і приємніших українських міст. Тут один з найкрасивіших в країні залізничний вокзал, Храм Святої Параскеви Сербської, Воздвиженський костел, будинок-корабель, Міська ратуша (кожного дня 12:00 з башти лунає мелодія "Марічки" у виконання трубача), художній музей, далі вулиця Кобилянської, німецький народний дім, вірменський і Успенський храм (найстаріша кам'яна українська греко-католицька церква в Чернівцях), театральний майдан і театр ім. Кобилянської, Єврейський народний дім, Чернівецький університет (включений до переліку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО), Турецька площа (Чернівці побували у складі Туреччини, Модови, Румунії, Австро-Угорщини, СРСР, Русі, України), великий ровер, затишні вулички і бруківка, так звана П'яна церква, будинок Назарія Яремчука, далі ще один будинок-корабель, два будинки із однаковим номером (тут мешкала Ольга Кобилянська), будинок де мешкав Володимир Івасюк, рожевий храм - Собор Святого Духа.
Пам'ятки Чернівців
Миколаївська дерев'яна церква (з 1607, реставрувалася 1954);
кам'яна церква Святого Юрія на гіркоту (1767 в бароковому стилі);
дерев'яна Троїцька церква в маглів (тисяча сімсот сімдесят чотири), перенесена в 1874 в Клокучка;
дерев'яна Успенська церква на Калечанке (1783);
міська ратуша з двоповерховою 45 метровою вежею в стилі ампір (1843-1847, архітектор А. Микулич), тепер міська рада;
українська греко-католицька церква (1825-1830 у стилі бароко);
кафедральний собор у візантійському стилі (1844-1864, архітектор Ролл);
церква святої Параскеви в псевдороманському стилі, закінчена 1 862 (архітектор А. Павловський);
резиденція буковинських митрополитів - з 1956 одну з будівель Чернівецького університету);
вірмено-грегоріанському церква (1869-1875, архітектор Й. Главка);
корпус Чернівецького університету (1874-1875);
єзуїтський костел в неоготичному стилі (1893-1894);
залізничний вокзал (1898-1903) в стилі модерн;
міський театр (1904-1905, архітектори Ф. Фельнер і Г. Гельмер) у стилі віденського бароко з елементами модерну (тепер музично-драматичний театр ім. О. Кобилянської) і ін.