Крайниково

Село Крайниково – це невеличке село Хустського району. Воно розташовано в центрі рівнини між селами: Сокирниця, Стеблівка, Данилово, Новобарево. Знаходиться воно в південно-східному напрямку від районного центру міста Хуст.

Крайникові більше 400 років. Перші жителі жили в урочищі „Вовчий потік". За легендою - перший житель села був Крайник. В цьому урочищі на людей дуже нападали вовки і село перейшло на інше місце під урочище „Косийовий сад", що розташоване за 2,5 км. від сучасного села. Тут побудували першу церкву. Старожили села поговорюють, що зведена вона була за намітками одного із солоунських монахів, що прибув до тутешніх місць. І що працювали на ній молоді майстри із сусідніх Вонігова та Тереблі. Село дістало назву Церквище. Це було на горі і важко було з водою. А ще з'явилась епідемія корели. Люди спалили все і худобу в тому числі. Після чого переселилися вниз. У тому селі тоді було 700 жителів. Село, отримало назву Мігалко-фолу. (імовірно, що першим, хто перейшов, був Михайло).

На місці, де розмістилося село був довгий ліс, а кругом болота. У лісі була криниця під назвою „Морське око” – цілюще джерело. Біля криниці кругом обрубали дуби і з них побудували церкву. З криниці воду брало майже все село. Тут було видовбано з дубів два "валови". В них постійно текла вода і селяни напували там худобу. Проїжджаючі люди із сусідніх сел теж напували тут коней, волів взимку і літом, бо джерело близько біля дороги, а вода в ньому зимою тепла, а літом – холодна. Зі слів старожилів вода з криниці має цілющі властивості. Також унікальність даного джерела є в його високій дебитній потужності та мінералізації. Вода гідро-хлоридна натрієво-кальцієва. Мікроелементи: марганець, двоокис кремнію. Для лікування захворювань органів травлення. Потужний водоносний горизонт вибиває цілющу воду ще в двох місцях поруч, на віддалі 100 м. За селом, з сторони Новобарева, тече річка шириною 3-3,5 м., де можливо і бере свій початок криниця "Морське око" (За словами інженера-геолога Чепканича Івана Петровича,жителя с. Крайникова, 1939 року народження).

За переказами старожилів сучасна назва села походить від імені першого жителя. Три брати розійшлися у різні сторони від джерела Данило, Шандор і Крайник. Крайник розчистив дуби і побудував собі першу хату.

Інша версія - від крайньої хати, яка була в сторону Новобарева. На цьому місці села, був дубовий ліс. Люди з Хуста йшли в сторону Новобарова дорогою. Вони боялися вовків і говорили: „Якби дійти до крайньої хати, а тоді не страшно". І тому назвали це місце Крайня, а згодом і Крайниково.

Гордістю селян є дерев’яна Свято-Михайлівська церква та дзвіниця, які побудовані в 1668 році, без єдиного гвіздка, все на чопах, – одна з найстаріших в районі і є однією з найбільш оригінальних культових споруд в області. Висота церкви 25 метрів, довжина 14 м. Про рік зведення свідчить напис на надпоріжнику притвора (бабинця).

Храм, якому більше 300 років, зберігся понині, хоч майже півстоліття ним ніхто не опікувався. Як каже священик Михайло Кіш, дерев’яна церква з 1947-го року і по 1999-ий була прохідним двором. Кілька років тому тут вдалося перекрити частину даху. У планах продовжити ці роботи. Зберігають церкву всіма силами. Але для більш масштабних – потрібно фінансування.