Перед поїздкою в чудове невелике село Тухолька (біля тисячі мешканців) подбайте про
оренду житла. Розташоване село в долині річки Бринівка, в межах Східних Бескидів, за 20 км від районного центру Сколе Львівської області, в декількох кілометрах на південь від гірськолижного комплексу Плай. Повз північну частину села проходить міжнародна траса Київ-Львів-Чоп, яка тут має поворот до села Нагірне. Звідси бере початок другорядна дорога, яка простягається через ціле село. Колись ця дорога була основною міжнародною дорогою, яка далі проходила через село Климець, Верецький перевал, села Верб'яж, Завадка і Нижні Ворота. Ця дорога мала круті схили та збереглась до тепер. Нову міжнародну трасу вже провели через північ села Тухолька, та села Нагірне, Долинівка, Сможе, Латірка, Біласовиця, Котельниця, Тишів, Нижні Ворота. Ця траса хоч і довша, проте не має крутих спусків і підйомів. На перехресті цих доріг в селі Тухолька знаходиться хрест, який поставлений в честь проголошення незалежності України самостійною незалежною державою 24 серпня 1991 року.
Село Тухолька, як і інші карпатські села, оточене горами та полонинами. З півночі села знаходиться гора Должка (1056 м). Саме на схилах цієї гори розміщені спуски гірськолижного комплексу Плай. Зі сходу від Тухольки знаходиться невелика гора Колоска (867 м). Від цієї вершини простягається полонина, яка розмежовує Тухольку від сіл Плав'я та Хітар. На цій полонині є декілька локальних вершин, в тому числі і гора Солотвина (815 м). В Тухольці протікають три річки. З півдня села беруть початок дві річки Копанина та Ростока, які утворюють річку Бринівку на півночі села. Річка Бринівка далі протікає через село Плав'я та впадає в річку Головчанка, а та вже впадає в річку Опір біля села Тухля.
Перша згадка про поселення Мала Тухля зустрічається у грамоті Костянтина Острозького у 1552 р. Кажуть, тут частенько бував Олекса Довбуш. За переказами, засновниками поселення були три чоловіки, які втікали від татар зі сусідньої Тухлі й осіли тут, - звідси назва Мала Тухля, Тухолька. Село Тухолька відоме тим, що у м. Львові в парку-музеї "Шевченківський гай" є хата 1910 року з цього села. Ця хата належала сільському війту Ф.Барні. Вона складається з двох житлових приміщень, розділених сіньми. До правого приміщення примикає комора. Стіни бойківської хати складені з різаних брусів, які на кутах в'язані у замок "риб'ячий хвіст". Дах двосхилий, покритий гонтою. Хата прикрашена різьбою за традиційними мотивами: розетами, рослинним та геометричним орнаментом. Автор І.Волошин. Хата відтворена в музеї в 1974 р.
В селі варто побачити:
- Дерев'яні Церкву Успіння Пресвятої Богородиці (1858/1845) з дзвіницею (1862). Храм споруджений на місці згорілого і сьогодні є пам’яткою бойківської дерев’яної архітектури. Тризрубна триверха церква зведена на кам'яній основі.
- Найстаріший і найбільший клен-явір в Україні (більше 300 років, діаметр - більше 5 м, висота - 15 м).
Тухольківська сільська рада с. Тухолька (03251) 3-21-22.
Гірська пошуково-рятувальна служба смт. Славське, вул. І. Франка, 10 +38 (03251) 4-21-02, +38 (097) 493-44-12.
В селі є середня загальноосвітня школа.
Давно там серед людей живе така легенда.
На Тухлю були напали татари. Вони спалили село, кого їмили - різали. Там був великий бій з ними. Потім частина тухлян лишилася на старому місци, а троє пішло гет. Ішли вони горами, лісами і прийшли сюда. У лісі збудували собі колибу. А прийшла зима - поставили хату єдну на всіх трьох. І жили три роки. То були в Горішному кінци села, в Хащох. У три роки їм забажалося розбудуватися. Єден перебрався через потічок, найшов там рівне місце та й побудувався. Два другі, помагали йому, бо дуже радо ділилися всим.
Жили спочатку з того, що захопили з собов мливчата жита і вівса. А потім і сами займалися рільництвом. Тото зерно вміли молоти. Находили великий камінь і на ньому меншим розтирали зерно на муку. І майстерку вміли. Лиш не було близько такої глини, щоби з неї банячків наробити. То вони придумали таке: зробили дерев'яне гилитя, розіклали огинь, у ньому розпікали до червоного камінь, а тогди метали го в ту посудину з водов, засипали муку, то закипало і так варився чир. Миски тиж робили дерев'яні і ложки.
Трохи вище другий побудувався. Почали думати про худобу. Вирішили всі три піти подивитися що дієся в Тухли. Прийшли лісам, а там люде далі господарювали на свойих місцях. Вони попросили у тухлян корови. Тоти дали їм, і вони пригнали їх сюда. У зрубі через літо випасали, а на зиму микали траву (коси ще не мали) і засушували.
Село розбудовували вниз і назвали його Тухолька, бо вони походили з Тухлі.
Переказують, що найдавніше в селі поселилися Іван Росів, Максим Шмигельський та Петро Баландович.
