Полонина Гаджина

Здавалось, Чорногірський масив буквально столочений людьми, але деколи можна натрапити на місця, про які знають або місцеві, або туристи, які на походах собаку з'їли. Мова йде про полонину Гаджина.

Полонина Гаджина - напевне наймальовничіша полонина Українських Карпат. Розташована на декількох рівнях, займає три висячі долини і більше десяти карів, цирків, амфітеатрів, трогових долин, котлів, уловів, які утворилися внаслідок давнього плейстоценового зледеніння. Дуже багата на реліктову і ендемічну рослинність, неповторні субальпійські та альпійські ландшафти, скельні стіни вершин Ребра, Шпиці, Бребенескул.

Вона захована між горами Шпиці та Ребра, а «підперізує» це урочище хребет Кедруватий погорілець. Спускатись до полонини можна з гори Шпиці. Щоправда, це можуть зробити альпіністи з чималим досвідом, адже навіть дивитись з цієї гори моторошно: мимоволі складається враження, що стрімкі скелі падають кудись вниз.

А ті, хто не шукає екстриму, може спуститися додолу стежкою, яка біжить з гори Ребра. Попереджуємо: спуск легким не буде, але здолає його кожен. Коли ви спуститеся, на вас чекатиме винагорода – три гірські потоки стрімко зливаються в бурхливу ріку.

Саме у цьому місці починаєш вірити у те, що десь поряд літають тіні забутих предків, а Іван врешті-решт возз'єднався з Марічкою.

Колиба на полонині Ґаджина

В теплий період року – це пастуша колиба-хата, розташована в льодовиковому карі на Чорногорі. Популярна серед туристів взимку, особливо через наявність пічки. За переказами та легендами – саме в Ґаджині перебував зими, переховуючись від військових загонів славнозвісний ватажок опришків Олекса Довбуш.

Полонина Гаджина – неповторне і майже містичне місце. Подолати дорогу сюди – справжнє випробування. Йти по виступах каміння, ледь помітними стежками серед жерепу приємно не всім. Але відчуття, яке охоплює туриста в цих місцях, не порівняти ні з чим.

Тут є цікавинки: Довбушева криниця і крісло Довбуша. Кажуть, у Карпатах кожен більший камінь називають Довбушевим, але, за переказами, саме на Гаджині він народився, заховав свої скарби (їх так і не знайшли), і тут його поховали.

Стартова точка маршруту – село Бистрець. Доїхати сюди – уже непроста справа. На дорозі «Верховина-Ворохта» потрібно повернути в селі Ільці в напрямку Красника. Ця дорога веде вздовж Чорного Черемоша, улюбленої ріки екстремалів-водників. Особливо багато людей тут на травневі свята: саме в цей час тут ріка найбільш повноводна і стрімка, і сплави на катамаранах стають улюбленим відпочинком для багатьох туристів. При бажанні можна поєднати похід в урочище Гаджина з таким сплавом.

Проїхавши близько 8-9 км вздовж Черемоша, потрібно повернути в село Бистрець. Тепер шлях буде йти повз однойменний потік. Транспорт тут ходить дуже рідко, тому, швидше за все, дорогу від Ільців доведеться долати пішки, або наймати уазик. Від повороту від Черемоша вже починається село, але тягнеться воно дуже довго. Майже 8 кілометрів потрібно йти по Бистрецю.

З центру села ведуть два промаркованих туристичних маршрути: жовтий та зелений. Жоден з них не веде у Гаджину, тому потрапити туди важко. Зелений маршрут веде на гору Шпиці, і далі на Ребру – через полонину Маришевську. Він теж мальовничий і цікавий, і його можна обрати для шляху нагору, а спуститись в Гаджину вже з Ребер.

Стежка в долину веде просто з верхівки гори Ребра. Тим, хто не знає дороги, або боїться різкого перепаду висоти, сюди спускатись не варто. Хоча подолати її може кожен, без допомоги спеціального спорядження. Головне – добре знати шлях. Невеликий пагорб перед Ребрами ділить долину на два котли: великий і малий. Спустившись в малий котел, ви зможете помилуватись стрімкими схилами гори Шпиці, які будуть просто перед очима. А у великому котлі, який розташований між Ребрами та Кедруватим, є два чарівних невеликих гірських озера. Вода в них настільки ніжно-голуба, що їх ще називають «очима неба».

Якщо ж знати стежку, то шлях на полонину з села Бистрець займе не більше 2-3 години. Орієнтуватись при цьому потрібно на гору Ребра та Шпиці – у котел між ними і потрібно потрапити.

Ліс переходить в альпійські сосни, потік стрімкішає, здалека видно каскади водоспадів. Виходимо на полонину, розмір кулуару між Шпицями, Ребрами і Кедроватим вражає величчю - це все Гаджина.

Урочище Гаджина – непросте місце. Сюди варто йти тим, хто прагне відчути усю силу і красу Українських Карпат в їй чистому прояві, без тіні цивілізації, без суєти і шуму курортних міст, без десятків туристів і провідників. Краса цього місця вражає і зачаровує, і хочеться сюди приїжджати знову і знову.