Площа Філармонії в Чернівцях

Найближче проживання

Затишна площа Філармонії в Чернівцях, не зважаючи на мінливу зміну імен скрізь часовий простір, приковує до себе погляди та думки. Тут все ніби лаконічно, проте залишається і легкий присмак таємниці. На одному із найстаріших майданів австрійської доби, є площа Філармонії. Історія цього майдану сягає кінця XVIII століття, коли тут розташовувався ринок, де торгували переважно мукою. Звідси і перша його назва - Мучний майдан, по-німецьки Мельпляц. Пізніше площу не раз перейменовували, була вона Рудольфспляц (на честь сина і єдиного спадкоємця цісаря Франца Йосифа І Рудольфа), з 1918 року – мала назву Дакія, з 1944 – Перемоги, хоча старожили по-свійськи називали це місце Мельпляц.

Забудова однієї з найдавніших чернівецьких площ здійснювалася в австрійський період. Більшість будинків належала приватним власникам. Наприкінці XVIII століття на площі облаштували першу в’язницю, яку називали "темницею". Пізніше її перенесли на нинішню Соборну площу. На даній території розміщувалася і порохівня, і продуктовий склад.

Призначення площі змінилося в 60-х роках ХІХ століття. Причиною став ріст. Тепер це була не околиця, а центр міста Чернівці. Вищезгадані казарми та казамати перенесли на іншу територію. Цікавим буде додати, що їх нова локація – це місце, де зараз красується всім відомий Центральний парк культури і відпочинку імені Т.Г.Шевченка в Чернівцях. Замість в’язниці виросла будівля з прекрасним фасадом під назвою «Національ» та почалась забудова житловими кам’яними будинками. Більшість будинків належала приватним власникам. Площа стала набувати пристойного вигляду та подобалась чернівчанам.

Головною спорудою архітектурного ансамблю, яка визначила сучасну назву площі, є колишня будівля музичного товариства – сьогодні обласна філармонія. Ось саме зараз почнеться перенесення в той час, коли без музики не могли жити. Буковина - пісенний край. «Товариство сприяння музичному мистецтву», що було створене в 1862 році і не мало свого концертного приміщення і проводило свої заходи в орендованих залах готелів, міської ратуші та приватних будинках.

Назустріч шанувальникам музики пішла міська влада. У 1868 році було створено комітет з будівництва приміщення для музичного товариства, виділено ділянку землі на Мучній площі. Кошти на зведення мистецької споруди збирали дружини високопоставлених чиновників Буковини та магістрату, добровільні пожертви надходили постійно. Вже в 1876 році заклали один з перших каменів, що послужили фундаментом для майбутнього притулку культури. Дійство було вельми урочисто. Символічно все відбувалося під мелодію керівника створеного товариства Войтеха Адальберта Гржімалі. Він був композитором величної мелодії «Хвала музики». У листопаді 1877 року урочисто відкрили будинок музичного товариства. План та кошторис будівлі виготовив цісарсько-королівський радник Алоїс Булірц. Інтер’єри розписував віденський художник Карл Йобст, якому належать внутрішні розписи Резиденції митрополитів. Приблизно через сто років це приміщення стане осередком Чернівецької філармонії, а прилегла територія носитиме однойменне ім’я - площа Філармонія в Чернівцях.

У різні часи на сцені філармонії виступали знаменитості, які гастролювали чи працювали в Чернівцях: Енріко Карузо, Орест Руснак, Антон Рубінштейн, Соломія Крушельницька, Микола Лисенко, Федір Шаляпін, Йозеф Шмідт, Сіді Таль. Тут починали своє сходження на велику сцену народні артисти України Софія Ротару, Назарій Яремчук, Василь Зінкевич, Павло Дворський та інші відомі співаки.

Не зважаючи на прекрасну будівлю чернівецької філармонії погляд приковує ще одна багатоповерхівка з давніх часів. Площу прикрашає розкішний чотириповерховий будинок із кутовою вежею-еркером - колишній готель «Брістоль», який побудований протягом 1905-1906 рр. на кошти місцевих міщан Йозефа Ландау та Макса Майснера. «Брістоль» вважали одним із кращих готелів у Чернівцях. У будинку було 57 кімнат і три ліфти. Тут селилися найзаможніші гості міста. У цоколі готелю розташовувався ресторан, де задоволені життям гості розтринькували гроші. У 1940 році готель націоналізували, його оцінили у чотири мільйони лей. Від тих часів зберігся розкішний напис «Hotel Bristol» угорі на фасаді та дах під червоною черепицею. Сьогодні тут знаходиться гуртожиток Чернівецького медінституту, а перший поверх займає кафе «Картопляна хата».

Неподалік готелю стоїть декоративна чавунна водоколонка, яка функціонувала за часів Австро-Угорської імперії. Поряд - пам’ятник відомому угорському піаністу та композитору Ференсу Лісту. Тут чернівчани та гості міста загадують бажання, потерши ніс видатного музиканта, кажуть, що бажання збуваються. Якщо натиснути кнопку позаду пам’ятника, можна почути музику Ф.Ліста.

Свого сучасного вигляду площа Філармонії набула в результаті реконструкції 2004-2005 рр. Після знесення Критого ринку, що з’явився на майдані у 1930-х роках, на його місці облаштували просторий майданчик з музичним фонтаном посередині, який підсвічувався увечері.

Фонтан має вигляд чаші діаметром 9 метрів, яка обкладена гранітними плитами і втілює в собі сполучення водяних фігур різної висоти і конфігурації. Загальна кількість форсунок (пристрої, за допомогою яких розпилюють рідину) і, відповідно, створюваних ними водяних фігур – 57 штук. Підсвічують фонтан 42 прожектори. Функціонує ця окраса у чотирьох режимах з автоматичним програмуванням. Перший режим – статичний, коли задана архітектура води не змінюватиметься протягом певного часу. Другий – зміна архітектурних водяних форм протягом запрограмованого часу. Третій – це режим музичного шоу: гра фонтана (води і світла) під десять запрограмованих музичних композицій. І четвертий – гра фонтана (також кольору і води) у ритмі з будь-якою музичною композицією із CD-диска. Протягом дня фонтан “співає” не більше двох разів, а у вихідні дні – частіше. Гру води і кольорів можна бачити лише ввечері. На великі свята тут запрограмують і звучання національного гімну.

У 2006 році по периметру площі висадили дерева японської вишні. Сакура успішно прижилася на Буковині і з тих пір щовесни милує око чернівчан.

Чернівці - столиця Буковини. Одне з найкрасивіших і приємніших українських міст. Тут один з найкрасивіших в країні залізничний вокзал, Храм Святої Параскеви Сербської, Воздвиженський костел, будинок-корабель, Міська ратуша (кожного дня 12:00 з башти лунає мелодія "Марічки" у виконання трубача), художній музей, далі вулиця Кобилянської, німецький народний дім, вірменський і Успенський храм (найстаріша кам'яна українська греко-католицька церква в Чернівцях), театральний майдан і театр ім. Кобилянської, Єврейський народний дім, Чернівецький університет (включений до переліку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО), Турецька площа (Чернівці побували у складі Туреччини, Модови, Румунії, Австро-Угорщини, СРСР, Русі, України), великий ровер, затишні вулички і бруківка, так звана П'яна церква, будинок Назарія Яремчука, далі ще один будинок-корабель, два будинки із однаковим номером (тут мешкала Ольга Кобилянська), будинок де мешкав Володимир Івасюк, рожевий храм - Собор Святого Духа.
Пам'ятки Чернівців
Миколаївська дерев'яна церква (з 1607, реставрувалася 1954);
кам'яна церква Святого Юрія на гіркоту (1767 в бароковому стилі);
дерев'яна Троїцька церква в маглів (тисяча сімсот сімдесят чотири), перенесена в 1874 в Клокучка;
дерев'яна Успенська церква на Калечанке (1783);
міська ратуша з двоповерховою 45 метровою вежею в стилі ампір (1843-1847, архітектор А. Микулич), тепер міська рада;
українська греко-католицька церква (1825-1830 у стилі бароко);
кафедральний собор у візантійському стилі (1844-1864, архітектор Ролл);
церква святої Параскеви в псевдороманському стилі, закінчена 1 862 (архітектор А. Павловський);
резиденція буковинських митрополитів - з 1956 одну з будівель Чернівецького університету);
вірмено-грегоріанському церква (1869-1875, архітектор Й. Главка);
корпус Чернівецького університету (1874-1875);
єзуїтський костел в неоготичному стилі (1893-1894);
залізничний вокзал (1898-1903) в стилі модерн;
міський театр (1904-1905, архітектори Ф. Фельнер і Г. Гельмер) у стилі віденського бароко з елементами модерну (тепер музично-драматичний театр ім. О. Кобилянської) і ін.