Підкамінь

Підкамінь - село Рогатинського району Івано-Франківської області простягається вздовж потічка, що тягнеться із сходу на захід і впадає в річку Свірж. Через Підкамінь пролягає автомагістраль Н09 Львів - Рогатин - Галич - Івано-Франківськ. Вперше у письмових джерелах село Підкамінь згадується 30 травня 1440 року. Є відомості, що перша згадка про Підкамінь була у 1140 році. Власником села тоді став князь Михайло Гольшанський, який отримав такий подарунок від своєї дружини Марії. З півдня до села підступають високі кам’яні скелі, з-під яких витікає чиста і холодна вода прекрасних джерел. Тут давним-давно оселились предки слов’ян та назвали своє поселення Підкамінь. Так впродовж тисячоліття ця назва не змінилась і збереглась до сьогоднішнього дня.

Це старовинне село було багато років власністю польських графів Скаржинських. Попід кам’яними скелями, де напевно, було перше поселення підкамінців, знайдено багато керамічних знарядь праці: кремінні серпи, сокири, ножі періоду неоліту. Це свідчить про те, що вже 2-3 тисячі років до нової ери жителі села Підкамінь займались землеробством, розводили худобу, ловили рибу в річках.

Перебуваючи у власності родини Гербуртів, Підкамінь у 1515 р. отримав магдебурзьке право: Сигізмунд видав фундаційний акт (привілей), яким дав дозвіл Фредерікові Гербурту "при замку своєму, званому Підкамінецький, свіжо збудованому з муру та цегли, закласти місто, що має називатись так само". Отже, уже на цей час в містечку був замок, а відповідно до наданих привілеїв встановлено четвергові ярмарки, а також ярмарки на Зелені свята та Воздвиження Чесного Хреста. Практично до середини XX століття в селі відбувались ярмарки, а центральну частину села називають містом і до тепер.

Дідичами села були Яблоновські, тому село носило назву Підкамінь Яблоновський або Підкамінь Яблоновського (не плутати з Підкаменем Цетнеровським).

Також відомий цікавий факт з історії села що з 1808 по 1809 рік у селі проживав син всесвітньо відомого композитора Моцарта, Франц Ксаверій Моцарт. Народився Франц Моцарт 26 липня 1791-го у Відні. Тут він освоїв гру на фортепіано й теорію гри на скрипці. У 17 років, щоб заробити грошей, переїхав до Львова, де одержав вигідну пропозицію давати лекції музики двом донькам графа Баворовського в Підкамені. І хоча оплата була досить високою, музикант бажав жити у місті, тому через рік прийняв пропозицію імперіального шамбеляна (представника австрійського цісаря в містечку) фон Янішевського про навчання музики його дітей у Бурштині.

На початку ХХ століття в замку жила герцогиня Грабина. Це найвідоміша мешканка замку, оскільки її поховано на місцевому цвинтарі і до сих пір збереглася могила. Замкову споруду було зруйновано під час Другої світової війни, а залишені розвали знадобилися для будівництва колгоспних ферм, цих ферм на даний час також немає. На місці замку зараз росте ліс, і лише декілька кущів барбарису нагадують про колишній панський парк.

У 1939 році в селі проживало 1620 мешканців (700 українців, 80 поляків, 120 польських колоністів у колонії Загуменка, 640 латинників, 80 євреїв). Багатьом полякам, які мирно співіснували з українським населенням довелося покинути село під час міжусобиць 1940-х, а деякі мешканці змушені були брати до рук зброю і воювати як у лавах Червоної армії так і в УПА. Зокрема, на місцевому цвинтарі збереглися індивідуальні могили стрільців УПА.

В після воєнні роки переважна більшість мешканців села працювали у колгоспі та розбудовували власні домівки. До речі, спочатку угіддя села належали до радгоспу "Червоний жовтень", центром якого вважалося село Дички. В кінці 80-тих внаслідок реорганізації радгоспу в селі утворився колгосп названий на честь Лесі Українки (проіснував до початку 2000-х, остання офіційна назва "Сільськогосподарський виробничий кооператив імені Лесі Українки").

24 липня 2015 вводиться в обіг художній поштовий конверт з маркою: "500 років від часу надання магдебурзького права селищу Підкамінь".

Пам'ятки: храм Собор Пресвятої Богородиці збудований у готичному стилі на початку XX століття, дві каплички (одна знаходиться біля церкви, а інша при виїзді з села з західного боку), будівля католицького костелу у радянські часи використовувалась як колгоспний товарний склад (сьогодні об'єкт стоїть зачинений і лише обрисами нагадує колишню культову споруду).

Пам'ятники: великій українській поетесі Лесі Українці, встановлений 1971 року біля сільського клубу, воїнам ЧА, що загинули при визволенні села від фашистських загарбників; до композиції входить скульптура "матері-захисниці" з дитиною на руках, величезний факел для "вічного вогню" та постамент, на фасаді церкви Собору Пресвятої Богородиці встановлена меморіальна дошка отцю Михайлу Петріву.