Пам'ятник Іванові Франку, Коломия

Пам'ятник Іванові Франку в Коломиї - пам'ятник визначному українському письменнику, поету, вченому і мислителю Іванові Яковичу Франку в місті Коломия у сквері на вулиці Вячеслава Чорновола, відкритий 27 серпня 2012 року на відзначенні 156-ої річниці від дня його народження. Скульпторами пам'ятника є Василь Андрушко (Коломия), член Національної спілки художників України та Василь Гурмак (Львів), професор Львівської національної академії мистецтв, архітектор проекту - Олег Пріць (Коломия), виконавець робіт з будівництва постаменту підприємець - Володимир Іванюк (Коломия). За задумом авторів цього монумента - Франко ніби рухається назустріч людям, сходячи сходинками з віків у сьогодення, й своїм вдумливим поглядом закликає до роздумів і нескореної боротьби за Україну, якими було пронизане все його життя. Майже трьохметровий пам'ятник відлито в бронзі львівським підприємством "ПікАрт".

27 серпня 2011 року о 14:00 відбулось закладання наріжного каменю владою міста та губернатором. На встановлення пам'ятника було заплановано один рік, щоб приурочити відкриття до наступного дня міста. Восени 2011 велись роботи по встановленню самої площі під монумент. На виконання всіх робіт передбачався кошторис в розмірі приблизно 1 мільйону гривень (на той момент біля $125.000). За проектом передбачалось облаштувати навколо пам'ятника оновлений однойменний сквер.

Це один із небагатьох пам’ятників, біля якого справді хочеться зупинитися, постояти, подумки поспілкуватися з цією непересічною людиною. Скульптурну композицію побудовано так, що Іван Франко ніби справді йде собі Коломиєю, в одній руці тримаючи плащ, а другою спираючись на перила.

Із цим містом Франко дуже тісно пов’язаний. Дослідники його життя й творчості підрахували, що Франко приїжджав до Коломиї п’ятнадцять разів. Тут він написав новелу "На дні", "Вільні сонети", "Думи пролетарія", "Веснянки", "Вічний революціонер". У Коломиї вперше було надруковано твори Івана Франка "Іван Вишенський", повість "Для домашнього вогнища", брошура "Що таке поступ" із критикою марксизму та перевидано ряд його книжок. Перше його знайомство з містом відбулося 1 березня 1880 року. У своїх спогадах він писав: "Взимку 1880 року, не маючи ніяких засобів, щоб жити у Львові, подався я на село, в Коломийський повіт, де мав одержати приватну лекцію". Іван Франко їхав у село Березів Нижній до народного вчителя Кирила Геника, щоб підготувати його до екзамену. Поет приїхав до Коломиї на два дні раніше, де зустрівся з Ольгою Рошкевич і її чоловіком. Два дні Іван Франко перебував в оточенні подружжя Озаркевичів, вони навіть були на балу в ресторані й танцювали разом із Ольгою, багато спілкувалися, що потім породило непотрібні плітки... 4 березня Франко зустрівся з Кирилом Геником, разом вони поїхали до села вчителя. Дорогою зупинилися в селі Яблунові в заїжджому дворі. На той момент зайшов жандарм і, побачивши незнайомого чоловіка, попросив документи. А Франко приїхав до Коломиї по проїзному безплатному документу чужої людини, працівника залізниці. Своїх документів не мав, а оскільки Кирило Геник був під наглядом поліції, то його гостя заарештували й відправили назад до Коломиї. Франкові інкримінували причетність до замаху на війта села Москалівка, що біля Косова, який стався цими днями.

Слідство тривало до середини травня. Загалом Франко провів у коломийській тюрмі 98 днів, а потім повітовий староста наказав доставити його до місця призначення «шупасом», тобто етапом, щоб остаточно поглумитися над ним. 11 червня жандарм відвіз Івана Франка поїздом до Станіслава, звідти під наглядом доставили його до Стрия, а потім - до поліційної тюрми в Дрогобичі. У своїй новелі "На дні" письменник напише: "Цей транспорт по поліцейських арештах в Коломиї, Станіславі, Стрию і Дрогобичі належать до найтяжчих моментів в моїм життю".

Згодом Франко ще не раз навідувався в місто понад Прутом з просвітницькими місіями. А ще він приїжджав до Коломиї на лікування, тут оперували і лікували його дружину. У Коломиї Іван Франко разом із Михайлом Павликом видавали газету "Хлібороб". Коломия була дуже близькою поетові.

Саме в Коломиї Каменяр написав "Гімн" ("Вічний революціонер"), покладений на музику Миколою Лисенком, "На суді", "Вій, вітре, горою над сею тюрмою", "Всюди нівечиться правда", "Товаришам із тюрми" та інші вірші із циклу "Думи пролетарія". У 1912 Іван Франко у Народному домі (тепер приміщення ощадної каси) читав коломиянам свою безсмертну поему "Мойсей". У Коломиї були вперше надруковані його твори "З вершин і низин", "Захар Беркут", "Перехресні стежки".

З цієї нагоди культурологічний проект "Коломия наше місто" випустив пам'ятну листівку у двох варіантах: кольорова та в сепії. Листівка вийшла під номером 29 у серії ювілейних листівок під назвою: «Коломия — наше місто». Автором листівки є коломийський лікар Микола Ганущак, який представив громаді своє авторське бачення пам'ятника, хоча в оригіналі пам'ятник має інший вигляд.