Суру

Суру (рум. Vârful Suru) — вершина заввишки 2281 м у західній частині гір Фегераш у Південних Карпатах, у повіті Сібіу. Вона піднімається над долиною Олту й селами Себешу-де-Сус і Себешу-де-Жос, що лежать приблизно за 10 км на північ. Румунська Вікіпедія зазначає, що біля підніжжя вершини розташована комуна Раковіца — давнє поселення, відоме з 1443 року. Суру разом із сусідньою вершиною Капул-Сурулуй (2274 м) утворює масивну пару, яку з'єднує гребінь завдовжки близько 700 м.

Як дістатися / маршрути

Головний підхід — маршрут № 6 із червоним трикутником (07MN06 на порталі muntii-nostri.ro): від залізничної зупинки Себеш-Олт через село Себешу-де-Сус на гребінь Мукія-Моашей, повз гірську хату Суру (близько 1425 м) і пам'ятник рятувальникам Salvamont до сідла Курметура-Сурулуй (2113 м) на головному хребті. Це 15,9 км, 6–8 годин ходу й понад 1800 м набору висоти; складність середня/важка. Від хати Суру до сідла, за описом маршруту, близько 2 годин. Із сідла на саму вершину веде немаркована й важка стежка.

Коротший підхід до хати Суру — маршрут № 8 із червоною крапкою долиною Моаша-Себешулуй (8,5 км, близько 1000 м набору, 3,5–4 години). З боку Авріга до хати й далі на головний хребет піднімається маршрут № 7 із синім трикутником. У сідлі Курметура-Сурулуй починається найпопулярніший відтинок гребеневого маршруту Фегераша з червоною смугою — на схід через вершини Скара й Шербота до Негою та сідла Капра.

Що видно з вершини

Із сідла Курметура-Сурулуй, за описом muntii-nostri.ro, відкривається вид на довколишні долини, на кар Геванул і на хребти, що поступово набирають висоту в бік Суру. Знімок на Вікісховищі, зроблений із самої вершини, показує внизу на півночі село Раковіца у Фегераській улоговині; за розташуванням, на схід звідси тягнеться західна частина головного хребта до Скари й Негою.

Природа та історія

Під вершиною лежить льодовиковий кар Геванул із залишками старої кошари; вище межі лісу — альпійські луки й кам'янисті схили. На виході в альпійський пояс над хатою Суру стоїть пам'ятник рятувальникам: він нагадує про рятувальну операцію 18 березня 1980 року, коли лавина обірвала життя рятувальника. Вершина має й воєнну історію: на фотографії 1916 року з книжки Альберта Райха, що зберігається у Вікісховищі, німецький Альпійський корпус піднімається гребенем між Суру й Негою під час боїв за Трансильванію в Першій світовій війні.

Безпека, сезон і правила

Від сідла Курметура-Сурулуй на вершину веде немаркована й важка стежка — іти нею варто лише за доброї видимості. Узимку, за описом маршруту на muntii-nostri.ro, відтинок від гірської хати Суру до вершини небезпечний, а останню ділянку до гребеня проходять тільки зі спеціальним спорядженням; пам'ятник рятувальникам на Фрунтя-Моашей нагадує, що лавини тут сходять і на маршрутах. Хребет Фегераша — не національний парк, а природоохоронна територія Natura 2000 «Munții Făgăraș» (ROSCI0122) з власним регламентом: ходіть лише маркованими стежками й забирайте сміття із собою. Узимку на високих гребенях великий ризик лавин — стежте за нівометеорологічним бюлетенем Національного метеорологічного управління Румунії (ANM) на meteoromania.ro.

У румунських Карпатах живе багато ведмедів. Рятувальники Salvamont радять не ходити поодинці, голосно розмовляти, щоб звір почув вас заздалегідь, тримати дистанцію й ніколи не підгодовувати тварин, зберігати їжу в щільних контейнерах подалі від намету; під час зустрічі не бігти й повільно відступати, не повертаючись спиною.

Рятувальна служба: національний диспетчер Salvamont 0SALVAMONT — 0725 826 668 або 112. Біля кошар не тікайте від вівчарських собак — прикривайтеся рюкзаком. Поради щодо зустрічей із тваринами — на сайті Salvamont România.

Цікаві факти

• На саму вершину Суру не веде жодна маркована стежка.
• Пам'ятник рятувальникам на Фрунтя-Моашей присвячено загиблому в лавині 1980 року.

Фото: Krzysztof Dudzik-Górnicki (User:ToSter), CC BY-SA 3.0; Krzysztof Dudzik-Górnicki (User:ToSter), CC BY-SA 3.0; Asybaris01, CC BY 3.0; Asybaris01, CC BY 3.0; Asybaris01, CC BY-SA 4.0 — Wikimedia Commons.