Галич

Галич (пол. Halicz) — гора заввишки 1333 м, третя за висотою вершина польської частини Бещад і всіх Західних Бещад. Вона лежить у східній частині гнізда Тарниці й Галича, між Копою Буковською та Розсипанцем, у Бещадському національному парку. Трикутна вершина височіє над верхів'ям долини Волосатки та над долиною верхнього Сяну, якою тут проходить польсько-український кордон. Найближчі села — Волосате й Тарнава Нижня, обидва приблизно за 6 км.

Від Галича на схід відходить хребет із пласкою вершиною Волове, яку помилково називають Малим Галичем; її відділяє невеликий перевал Сідло. Гора складена твердими пісковиками та сланцями кросненської серії, тож на вершинному гребені часто трапляються скельні виходи, гряди та розсипища. Зі східного схилу на висоті близько 1200 м витікає потік Галич — ліва притока Сяну. Походження назви гори досі не з'ясоване.

Як дістатися / маршрути

Через вершину проходить червона позначка Головного Бескидського шляху (частина європейського маршруту E8) — одна з найпопулярніших стежок Бещад. Уздовж неї прокладено природничу стежку парку «Розсипанець — Кшемень».

• З Волосатого через Буковський перевал і Розсипанець — близько 3 год 35 хв (униз — 2 год 30 хв).
• З перевалу під Тарницею — близько 1 год 35 хв (назад — 1 год 15 хв). Сюди можна піднятися синьою позначкою з Волосатого або червоною з Устрик Горішніх через Широкий Верх.

Найпоширеніший варіант — кільце з Волосатого: синьою позначкою на Тарницю, далі червоною через Галич і Розсипанець до Буковського перевалу та назад у Волосате. Спускатися з гребеня на польський бік можна лише позначеними стежками.

Що видно з вершини

Галич славиться круговою панорамою. За доброї видимості з нього видно українську частину Бещад — Полонину Буковську з Кінчиком Буковським, Полонину Рівну, Старостину, Пікуй, а вдалині навіть вершини Ґорґан — Попадю та Велику Сивулю. Добре проглядається верхня долина Сяну в бік Ужоцького перевалу, на півночі домінує Магура Ломнянська, а на заході над долиною Волосатки здіймаються хребти групи Тарниці.

Природа та історія

Вершину цілком вкриває полонина з поодинокими скелями, на північно-східних схилах ростуть природні смерекові ліси. Серед рідкісних для Польщі рослин тут трапляються арніка гірська, волошка Кочі, аконіт буковинський та осока дакійська, а ендеміком є молочай карпатський. Місце сосни гірської тут займає вільха зелена. З птахів найчисленніші щеврик гірський і крук.

Полонини Галича здавна використовували бойки: найважливішим заняттям тут був випас волів високо в горах, — у 1913 році на полонинах Галича паслося 1900 волів. За угорськими хроніками, у середньовіччі десь тут сходилися межі Польщі, Угорщини та Русі. Перший туристичний шлях на Галич позначили синім кольором у 1933 році із Сянок (нині село в Україні), звідти ж у 1909 році здійснили й перше зимове сходження. Після війни Галич довго був кінцевим пунктом Головного Бескидського шляху, який у 1953 році проклали Владислав Кригівський та Едвард Москаля; у 1975 році маршрут продовжили до Розсипанця, а в 1980 році — до Волосатого. 5 серпня 1953 року на Галич піднявся з Устрик Горішніх ксьондз Кароль Войтила.

Безпека, сезон і правила

Гребінь від перевалу під Тарницею до Буковського перевалу проходить відкритими полонинами: тут немає укриття від вітру, грози та туману, тож у негоду похід варто скоротити. Узимку на стежках буває ожеледь. Державний кордон з Україною у долині Сяну — зовнішній кордон ЄС; перетинати його поза офіційними пунктами пропуску заборонено, а в прикордонній смузі Прикордонна служба Польщі може перевірити документи.

Вершина лежить у Бещадському національному парку. За правилами парку, чинними з 14 квітня 2026 року, вхід на туристичні стежки платний цілий рік: квиток коштує 11 злотих (пільговий — 5,5 злотого, діти до 7 років — безкоштовно); його купують у касових пунктах біля входу на стежку або онлайн, і він дійсний того самого дня на всіх стежках парку. Ходити можна лише позначеними стежками й тільки від сходу до заходу сонця — нічні переходи заборонені. На стежки не можна брати собак (виняток — кілька коротких відтинків, на собаці мають бути повідок і намордник), заборонено також запускати дрони й залишати сміття.

Бещади обслуговує Бещадська група гірської рятувальної служби GOPR (станція в Устриках Горішніх): телефон 985 або +48 601 100 300, а також загальний номер 112; варто встановити застосунок «Ratunek». Узимку парк радить повідомляти GOPR в Устриках Горішніх про довший запланований маршрут.

Цікаві факти

• Пласку сусідню вершину Волове часто помилково називають «Малим Галичем».
• На початку XX століття на полонину Галича вела з Тарнави Нижньої від церкви навіть проїжджа дорога.

Полонина Буковська

Галич — найвища вершина Полонини Буковської (пол. Połonina Bukowska), безлісого пасма, до якого також належать Копа Буковська (1320 м), Розсипанець (1280 м) і прикордонний Кінчик Буковський (1251 м). Від Буковського перевалу до Копи Буковської полониною йде червона позначка Головного Бескидського шляху, а з українського боку до Буковського перевалу веде стежка від Ужоцького перевалу через Ополонок і Кінчик Буковський.

Кінчик Буковський лежить на кордоні, який тут є й південною межею Бещадського національного парку. Вершина перебуває під суворою охороною: з польського боку туристам туди не можна, а з українського — лише з дозволу прикордонників. На ній стоять польський і український прикордонні стовпи № 173 і збереглися рештки окопів Першої світової війни.

Полонина цінна східнокарпатською флорою. Лише тут у Польщі, на висоті близько 1140 м неподалік стежки, росте східнокарпатська смілка (Silene dubia): у 2002 році тут налічили лише близько 100 пагонів. Тут же трапляються перестріч скельний — ендемік Східних Карпат, що в Польщі має лише кілька місцезростань у Західних Бещадах, — та осока дакійська. Шукати ці рослини поза позначеною стежкою заборонено.

Фото: Pudelek, CC BY-SA 4.0; Henryk Bielamowicz, CC BY-SA 4.0; Henryk Bielamowicz, CC BY-SA 4.0; Henryk Bielamowicz, CC BY-SA 4.0; Pudelek, CC BY-SA 4.0; SkyMaja, CC BY-SA 4.0 — Wikimedia Commons.