16 Правил поведінки в горах
Гори приховують у собі небезпеку, особливо високогір'я. Ходити в гори, безперечно, варто. Це велике щастя від Бога, що маємо Карпати, але з горами ніколи не можна жартувати чи ставитися до них зухвало. Коли гори ображаються, вони стають суворими, непривітними й небезпечними.
Найнебезпечніше високогір'я, тобто місцевість вище межі лісу (1350–1500 м над рівнем моря). Тут завжди можна потрапити в грозу з ураганним вітром до 40–45 м/с, нерідко зі сніговою крупою або мокрим снігом навіть серед літа (гуцули називають це явище «шаргою»). Саме тут дуже легко заблукати й за поганої видимості вийти на урвисті схили. Майже скрізь вище межі лісу на десятки кілометрів тягнуться зарості гірської сосни, яку ботаніки називають сосною муго, поляки — kosodrzewina, а гуцули — жерепом. Особливо великі площі жереп займає в Ґорґанах. Гірська сосна може виснажити недосвідченого туриста до смерті й надовго сховати в заростях його тіло. Не менш небезпечні у високогір'ї кам'яні розсипи: у дощову погоду вони стають слизькими й підступними. Зламати чи вивихнути на них ногу з важким рюкзаком так само легко, як і втратити орієнтацію в цьому царстві порослого мохом каміння.
Будьте особливо уважні під час затяжних дощів, які часто бувають улітку й восени. Струмки й потоки так розбухають, що непомітний до дощу гірський потічок, який ви легко переступили дорогою туди, на зворотному шляху стане шаленим потоком брудно-коричневої води з гуркотом каміння. Переправитися через нього можна не завжди.
А щоб мандрівка принесла вам тільки задоволення, запам'ятайте ці 16 правил поведінки в горах:
- Не ходіть у гори поодинці — це дуже небезпечно. Часом шанс вижити самому в горах — 50 на 50. Це найголовніше правило: щороку через його порушення в Карпатах гинуть молоді люди.
- Перш ніж іти в гори з друзями, переконайтеся, що ні в кого із супутників немає проблем з артеріальним тиском, серцем чи цукровим діабетом. У будь-якому разі майте з собою аптечку з найнеобхіднішими ліками.
- Якщо ви ніколи не були в горах і не можете приєднатися до досвідчених туристів, запросіть професійного гіда: він не лише безпечно проведе вас найцікавішими стежками, а й розповість про все, що трапиться дорогою.
- Якщо ведете в гори дітей, особливо чужих, пам'ятайте про свою відповідальність перед їхніми батьками, власною совістю і Богом.
- Не поєднуйте пікніки, шашлики й спиртне з походом у високі гори. Краще влаштуйте це на природі в мальовничій місцевості неподалік від населених пунктів. Вершини підкоряються лише тверезим.
- Збираючись у Карпати, спершу плануйте маршрути, де менше високогір'я. Добирайте їх відповідно до свого досвіду й туристичного спорядження. Не намагайтеся обійти й побачити все одразу — у вас попереду все життя.
- Не шкодуйте кількох десятків гривень на компас і топографічні карти масштабу 1:50 000.
- Перед виходом на маршрут дізнайтеся прогноз погоди для цього району.
- Ходіть туристичними стежками, не шукайте в хащах зустрічі з ведмедицею, особливо коли вона з ведмежатами, і уникайте зустрічі з диким кабаном. Зустріти вовка чи рись у горах улітку майже неможливо. Не заходьте туди, де рідко ступає нога туриста: там можна потрапити в забутий браконьєром капкан чи сильце.
- Ніколи не намагайтеся пройти зарості жерепу без чіткої стежки й не заглиблюйтеся в них більш ніж на 5–10 метрів.
- На гірських стежках уважно дивіться під ноги, особливо після дощу, щоб не наступити на гадюку — їх у Карпатах вдосталь навіть у високогір'ї. Гадюка буває сірою, червонуватою й майже чорною, і будь-яка з них отруйна.
- Якщо погода погіршується, спускайтеся вниз, а не йдіть угору. Відчувши наближення грози, якнайшвидше спускайтеся в долину, подалі від металевих предметів, яких у горах чимало.
- Не спокушайтеся покататися на сніжниках, які в Чорногорі часто лежать до кінця літа, фотографуватися на снігових карнизах чи ходити сніговими мостами, що утворюються нижче водоспадів.
- Не вилазьте без страховки на скелі й кам'яні брили (Шпиці, Писаний Камінь, Смотрич, Вухатий Камінь, Скелі Довбуша тощо).
- Не влаштовуйтеся на ночівлю високо в горах (на вершинах, у верхніх льодовикових карах), звідки в екстреному випадку важко спуститися.
- Запишіть контактні телефони гірських пошуково-рятувальних підрозділів того району, куди збираєтеся. Можна записати й телефони їхніх командирів: у разі гострої потреби навіть нічний дзвінок командирові ГПРП не буде недоречним.
