Музей визвольної боротьби Юрія Микольського, Славське

Цікавий туристичний об’єкт, який не залежить від пори року, наявності або відсутності снігу, знаходиться у Славському на вулиці Січових Стрільців, 2 - карпатський музей визвольної боротьби України Юрія Микольського. Іноді у цьому закладі може побувати за день з десяток екскурсійних груп. Сам господар називає своє "дітище" скромно - збіркою, оскільки у розміщенні експонатів не дотримується канонів музейної справи. Грошей за відвідування пан Юрій не бере і просить, щоб і гіди, які привозять сюди туристів, включали його музей у програму безкоштовно для екскурсантів.

"Збірка" Микольського розміщена у двох невеликих будинках. Дві третини експонатів належать до військової тематики: ордени, шоломи, шаблі, гвинтівки, снарядні гільзи (найбільша - від австрійської мортири калібром 30,5 сантиметри), автомати і т.д. "Мирна" експозиція: книжки (на почесному місці -раритетні "Кобзарі" видання 1861, 1907 та 1912 років), різноманітні знаряддя праці, медальйони, горнятка-ножі-виделки, відро ґудзиків тощо. Багато оригіналів підпільних видань УПА і серед них - самвидавний некролог на смерть Романа Шухевича. Тема визвольної боротьби настільки близька Юрію Микольському, що він побудував на подвір’ї власну криївку. Екскурсію до неї господар зазвичай починає несподіваною тирадою.

"Товарищ полковник, в радиусе пяти метров обнаружен бункер банды буржуазных националистов. Попробуйте его найти", - з хитринкою запитує пан Юрій, вдаючи з себе бійця спецзагону НКВД. (Справді, знайти нелегко, особливо, якщо майже нічого не знаєш про УПА). Далі пан Юрій (тепер вже в ролі підпільника) підходить до кладки з дровами і тихо промовляє: "Степан, Степан - це я". Невелика ділянка кладки виявляється дверима, десь у тайничку знаходиться ключ. "Заходьте". У криївці майже все відтворено так, як бувало насправді: криничка, пічка-буржуйка, радіоприймач і рація, зброя, друкарська машинка, протигази, мапи і ще багато потрібних речей. Всі тутешні експонати - оригінали. Муляжними є тільки фігури Романа Шухевича, Василя Кука та радистки - криївка задумана штабною. Юрій Микольський каже, що ця екскурсія часто справляє неабияке враження на іноземних туристів, особливо німців та французів, а група жінок-вчителів з Донецька колись попрощалися з господарем музею, промовивши хором: "Ще не вмерла і не вмре!"...

У горах Юрій Микольський знайшов і відкопав снаряди, гранати, міни, шоломи, відзнаки різних військ двох світових воєн і перетворив свою домівку у справжній музей. Туристи до нього навідуються майже щодня. Аби показати криївку та колекцію, у школах організовують спеціальні екскурсії до Юрія Микольського у Славське.

Почалося усе понад 30 років тому. Юрій Микольський, фахівець із канатних доріг, будував витяги довкола Славського. У Карпатах було багато боїв, тож у землі під час будівництва знаходив цікаве військове причандалля: патрони, стволи, гранати. Знахідка за знахідкою - і так почав їх пан Юрій колекціонувати. Найбільше експонатів - із гір Орявчик і Татарівка. Спершу випадково натрапляв, а згодом спеціально шукав і розкопував. Він запевняє, що ще багато цікавих речей буквально лежить на популярному гірськолижному курорті Драгобрат.

Від колекції пана Микольського аж подих перехоплює. Шабля січового стрільця з Маківки, снаряд найбільшої австрійської гармати "Merzer" калібру 30,5 см Першої світової війни, різноманітні міни та ручні гранати, патрони від кулемета, шолом німецького вояка та австро-угорського солдата з написом на гербі "З Богом - за короля і батьківщину", багнети і люфи. В експозиції - радіостанції червоної армії, вермахту та американська U.S. Army. Остання з повним набором кодів, яку упівці відбили на Волині у польського загону Армії Крайової. Є й інші "свідки" тих воєн: німецький патефон, старі іноземні мапи Карпат, запальнички, зроблені з гільз, торби, черевики, фляги.

На стіні музею висить стенд із 82-ма військовими відзнаками, починаючи від нагород січовиків Кирила Трильовського і Євгена Коновальця, карпатських січовиків Августина Волошина, поліських Тараса Бульби-Боровця, вояків армії УНР Симона Петлюри і до упівців Бандери-Шухевича. Загалом найбільше речей - воїнів УПА. Хоча колекція не обмежується зброєю. Тут є різні давні речі з побуту бойків, гуцулів та лемків. Велика скриня, яку його дід привіз з еміграції до Америки. Харків’яни подарували уламок закам’янілого дерева, якому 80 мільйонів (!) років (для прикладу, Карпатам - 25 мільйонів).

Найціннішим тут є перше повне видання "Кобзаря" 1861 року. На цю книгу - віком півтора сотні літ - він натрапив у Празі в букіністичному магазині. Побачив - й онімів, адже готувався той "Кобзар" ще за життя Тараса Шевченка. Заплатив за цю безцінну річ 350 чеських крон.

Криївка та музей Юрія Микольського перетворилися у туристичий об’єкт. У проспектах про Славське, окрім санаторіїв і витягів, вказано і його оселю. Відвідувачі в нього - майже щодня з усієї України, бували гості з Петербурга та Москви. Найчастіше приїжджають пластуни. 

У криївці тепло навіть узимку. Після 1945 року радянська влада кинула на Галичину такі великі військові сили, що упівці змушені були будувати невеликі схрони і переховуватись у них. Курені УПА спершу зменшились до сотні, а згодом аж до рою. Юрій Микольський цікавився, знаходив літературу та відшукував ці бункери. На власній мапі має їх уже майже сотню. Одна з криївок, під Тухлею, була розрахована аж на сто чоловік. Стіни із каменю, але перекриття дерев’яне і нині завалене.

Земля - добрий ізолятор, і в криївці тепло навіть узимку, хоча й вогко. Повстанці палили у "буржуйці", але лише вночі або за туману. Конспірація - найважливіше. Обов’язково під землею була криничка або ж потічок поблизу. Криївки облаштовували в лісі або селі, у пивниці хати або на подвір’ї - із потаємним входом через стайню чи криницю.