Музей гуцульської магії, Верховина

Гуцульська магія не має нічого спільного із відьмацтвом Центральної України. Вважається, що її прийоми коріняться у римській культурі. У гуцулів немає відьом та чортів із їхніми атрибутами. А головними засобами мольфарів є гадяча палиця, громовий чапелик та осиновий хрест.

У Верховині, в невеликій дерев’яній хатині, зібрано чимало атрибутів карпатських знахарів, а також лікувальні трави та настої, якими вони оздоровлювали людей. Почесне місце в експозиції займає стіл із речами останнього карпатського мольфара Михайла Нечая із села Верхній Ясенів.

Влітку 2015 року в Ворохті Івано-Франківської області відкрився музей гуцульської магії. На вигляд – типова етнографічна хата з великою кількістю специфічних артефактів – палиць, ножів, банок з незрозумілим зіллям. І тільки з розповіді екскурсовода стає ясно, що насправді означають ці предмети: в руках досвідченого мольфара ніж здатний розігнати хмари, а посох – примирити подружжя, що посварилося.

Відвідувачі дізнаються і про магію, буквально «зашиту» в гуцульському одязі, і про візерунки на кільцях – традиційному прикрасі мольфарів. Розкажуть в музеї і про стародавні магічні замовляння, і про традиційні лікувальні рецепти горян. Знахарі знали, де і коли потрібно збирати цілющі трави та корені. Колись саме настої з них були основними ліками. Однак відвідувачі музею впевнені, що такі препарати потрібно використовувати і тепер.

Музей також розповідає і про так званих «гадєрів» – людей, які вміли розмовляти зі зміями і примовляти від їхнього укусу. А ще за допомогою спиртової настоянки із карпатської гадюки лікували від раку.

У музеї проводяться майстер-класи з виготовлення магічних артефактів – наприклад, спеціальних дерев’яних ложок, або по старовинній техніці секретного листування, яким передавалися таємні знання від одного покоління мольфарів до іншого.