Храм Покрова Пресвятої Богородиці, Мамаївці

Кіцманщина багата на історичні сакральні споруди. Більшість з них знаходяться при дорозі, яка йде з Івано-Франківська до Чернівців. Подорожуючи автомобілем, ви навіть можете їх бачити. Однією з таких церков є Покровська церква у селі Мамаївці.

Село Мамаївці історично складалося з двох присілків – Старий і Новий Кут. В селі існувала одна невелика церковця Івана Хрестителя, яка збереглася по сьогодні. Однак на початку 20 століття вона вже не могла вміщати всіх прихожан чималого селища. Тоді було вирішено, що Мамаївцям потрібна більша церква. Проте початок будівництва постійно відкладався через незгоди в самій громаді. Нарешті, у 1907 році був закладений наріжний камінь майбутнього храму.

Автором проекту храму Покрови Пресвятої Богородиці став архітектор з Чернівців Франк Косинський. Закінчили будівництво у 1910 році. 21 листопада її було освячено. У той же час для храму були виготовлені дзвони, однак вони пішли на потреби австро-угорської армії під час Першої світової війни.

За радянської влади церква була передана місцевому колгоспу і використовувалася як складські приміщення. Тут зберігали сіль та мінеральні добрива, що призвело до втрати значної частини інтер'єру церкви. З 1980 року в храмі розташовувався музей атеїзму. Покровську церкву повернули громаді тільки у 1989 році. 

Церква стала пам'ятною для православної громади Буковини, адже вона першою перейшла під юрисдикцію Київського патріархату в області. З тих часів її відвідують найвищі церковні чини з приводу свят або визначних річниць. Зокрема на століття церкви її відвідав патріарх Філарет.

Церква збудована в характерному для Буковини стилі початку 20 століття і чимось нагадує православні храми Чернівців. Покровський храм поєднав у собі риси, характерні для румунських церков, місцеві мотиви та традиції візантійської школи.

Інтер'єри збереглися частково. До сьогоднішніх днів дійшов іконостас, який є ровесником храму. Розписи та внутрішнє оздоблення не збереглися в цілісності. Однак залишки старого відреставрованого розпису все ще проглядаються.

Храм знаходиться у центрі села Мамаївці, яке знаходиться у 12 кілометрів від Чернівців. Вам підійде будь-який автобус, який рухатиметься у сторону Кіцмані, Коломиї чи Вижниці дорогою Н-10 чи М-19. У селі зупиняються приміські поїзди Коломия – Чернівці та Чернівці – Стефанешти.

Час роботи: храм відкритий у час недільних та святкових богослужінь. 

Мамаївці, одержали своє ім’я від землевласника Мамаєскула; народні легенди натомість розповідають, що назва походить від жінки із Галичини, яка називалася Маманна і оселилася в тамтешньому монастирі, також є легенда що  стверджує, назва села пішла від знаменитого хана Мамая, який, начебто, зупинявся тут зі своєю ордою перед тим, як наважувався перетинати Карпатські гори. Перша згадка про яке датується 1580 роком. Гетьман Пилип Орлик тут був проїздом у 1722 році. Кін. ХVІІІ – поч. ХІХ ст.

Село Мамаївці поділилися на дві частини: Нові і Старі Мамаївці. Мамаївці, як цілісний населений пункт, відродився в перший рік незалежності. Мамаївці лежать на лівому березі Пруту.

Через село проходить залізниця, автомагістраль Чернівці - Тернопіль, Івано - Франківськ . Мамаївці- село, яке розташоване в Кіцманському районі, Чернівецької області. Відстань до обласного центру міста Чернівці - 10 км. Населення – 5830 осіб.  Відомо, що у частині, що називалася Новими Мамаївцями, існувало два монастиря, які були філіями Манявського (Великого) Скиту. Сьогодні у Нових Мамаївцях з вікна авто кидається в око своєю строкатістю великий за розмірами православний храм Покрови, побудований у 1906 році з поєднанням неовізантійських та румунських архітектурних традицій. Та ще більше кидаються в очі чисельні придорожні приватні готелі та ресторани.

Розташування села на трасі загальнодержавного значення поблизу обласного центру сприяє розвитку туристичного сервісу. Кажуть, Мамаївці є найбагатшим селом Буковини. У той частині Мамаївці, яка раніше йменувалася Старосіллям, зліва від дороги поруч з новою кам’яною церквою знаходиться невеликий дерев’яний храм, пофарбований у зелений колір, дах і піддашшя якого оббити бляхою. Це – Іванівська церква, побудована у 1863 році (за іншими даними – у 1773 році), яка набула свого сучасного вигляду після нещодавньої реставрації. Церква тридольна, одноверха з маленьким восьмигранним куполом, що виростає з четверика нави. Саме в цій церкві у 30-х роках минулого століття у місцевого священика брав свої перші уроки співу майбутній великий українській співак, академік Академії Мистецтв України, головний режисер Національного академічного театру опери та балету ім. Т.Шевченка, професор Музичної академії ім. П.Чайковського Дмитро Гнатюк. Поруч з дерев’яною церквою у 1996 році збудовано великий мурований храм, який також освячено на ім’я Івана Хрестителя.

В селі є такі заклади: пошта, медичний заклад, навчальний заклад, клуб, бібліотека, краєзнавчий музеї, міліція, банківські установи. Основне населення українці. Мешканці села займаються землеробством і тваринництвом, підприємницькою діяльністю та працюють в різних закладах.