Хоральна синагога, Дрогобич

Хоральна синагога - пам'ятка архітектури і культури в місті Дрогобичі (Україна), розташована на вулиці П. Орлика. Одна з восьми існуючих будівель з сімнадцяти (за іншими даними - двадцяти) синагог Дрогобича, які були в місті в період між Першою та Другою світовими війнами.

Перша згадка про наявність у місті Дрогобичі євреїв пов'язана з діяльністю Вовчка - утримувача дрогобицьких соляних копалень та, одночасно, довіреної особи польського короля Владислава Ягелло і датована 1404 роком. Власне видобуток солі та її продаж привабили до міста та його околиць заможних єврейських торговців, котрі заселили прилеглі до копалень території.

У XV-XVI століттях кількість євреїв, що проживала поблизу Соляного озера й на межі тогочасних сіл Зварич й Завіжна (на даний момент вулиці Зварицька та Завіжна в межах сучасного Дрогобича) поступово зростала. Вони почали займатись виготовленням та продажем спиртних напоїв ("пропінацією"), варінням пива, "шинкуванням" (додаванням міцності) меду, чим порушували монополію костелу й міського магістрату на цей вид діяльності і змусили останніх подати скаргу на євреїв у королівський суд. У 1578 році польський король Стефан Баторій надав Дрогобичу привілей, так званий "De non tolerandis Judaies" - заборону на проживання євреїв в межах міста, а прибулим до Дрогобича євреям не дозволялося перебувати в місті більше трьох днів і займатися торгівлею в поза ярмаркові дні. Наразі відсутні архівні документи, котрі б свідчили про наявність представників єврейської громади в Дрогобичі в період між 1578 та 1616 роком.

У 1616 році польським королем Владиславом IV Вазою надано привілей, у 1634 році підтверджений дрогобицьким старостою та королівським підскарбієм Яном (Іваном) Даниловичем. Згідно з цим привілеєм, євреям у передмісті Дрогобича надавалась неродюча земельна ділянка розміром 30 моргів, тобто 1 лан (близько 18 гектарів) для будівництва власного житла та синагоги. Так виник єврейський квартал, котрий отримав назву "Лан". Збудовані синагога та квартал "Лан" були знищені у 1648 році під час штурму міста козацькими загонами під проводом Богдана Хмельницького, на що місцеві євреї Арон Гошкович та Лев Аронович у вересні наступного 1649 року подали скаргу до Львівського міського суду. У 1711 році община отримала дозвіл на реставрацію синагоги, яка, проте, в 1713 році згоріла разом з «Ланом» під час пожежі. У 1726 році євреї отримали дозвіл на будівництво нової синагоги на тому ж місці при умові, що нова не буде вища та більша за попередню. У 1743 році синагогу перебудовано на кам'яну та обладнано галереї для жінок. Будівля синагоги була витягнута в плані в напрямку з заходу на схід (23,7х12,4 м), а товщина стін досягала 2,5 м. Ця синагога, єдина на той момент на «Лані» кам'яна будівля, служила притулком і захистом для євреїв та однією з архітектурних домінант Дрогобича до того часу, поки на сусідній ділянці зліва від неї у 1842-1865 роках не було побудовано монументальне приміщення великої хоральної синагоги. Після цього вона була перетворена на бейс-мідраш, а після Другої світової війни фрагменти її руїн були вбудовані в будівлю хлібозаводу.

Ініціатором будівництва хоральної синагоги виступила місцева юдейська община, на чолі якої з 1849 року виступав хасидський цадик Лейзер-Нісан Тейтельбаум (Rаbbi Eliezer Nissen Teitboim, 1786–1853). Дрогобицьку хоральну синагогу зводили протягом 23 років, починаючи з 1842-го по 1865-й рік, у єврейському передмісті Дрогобича - Лан. На той момент дрогобицька хоральна синагога була однією з найбільших синагог на території всієї Європи та найбільшою на Західній Україні. За основу у зовнішньому оздобленні взято аналогічну синагогу, збудовану у німецькому місті Касселі (1830 р.), використавши для зображення на фасаді такі самі романські архітектурні пояси, притаманні для німецького стилю рундбоґен. Єврейську синагогу, збудовану у місті Касселі, зруйнували нацисти й її зараз можна побачити тільки на світлинах, а дрогобицька хоральна синагога знаходиться у стані реконструкції.

У часи Другої світової війни приміщення синагоги слугувало конюшнею. Після завершення Другої світової війни у ній розмістився склад тканин, відтак склад солі, згодом меблева крамниця, а в прибудовах знаходились продуктові склади.

Первісний колір синагоги оливкового відтінку було встановлено на підставі дослідження головного проектанта «Укрзахідреставрація», колишнього дрогобичанина Зенона Лагуша. Сьогодні ж екстер’єр будівлі має зеленувату барву. У 1939 році за декілька місяців до початку Другої світової війни у великій хоральній синагозі одружився майбутній лауреат Нобелівської премії миру та шостий прем’єр-міністр Ізраїлю – Менахем Бегін. Його дружиною тоді стала дрогобичанка Елайза Арнольд.

Із дрогобицькою синагогою тісно пов’язано багато історичних фактів, про котрі знають далеко не всі мешканці міста. Наприклад, вважається, що культова картина дрогобицького маляра Мауриція Готтліба "Євреї моляться в синагозі в Йом-Кіпур" має безпосереднє відношення до дрогобицької синагоги. Хоча деякі історики сперечаються, чи саме велика синагога зображена на картині. Є припущення, що це могла бути одна з менших синагог міста. Однак ця картина Готтліба є однією з найбільших реліквій єврейського мистецтва і зберігається у національному музеї Тель- Авіва, а ще одна - "Христос проповідує в синагозі" у Національному музеї Варшави. 

Наприкінці 80-х - початку 90-х років 20-го століття будівлю було повернуто Дрогобицькій юдейській громаді. Незважаючи не це, вона була розграбована й двічі підпалена. Будівля знаходилася в руїнах, існували проекти її реконструкції.

За підрахунками фахівців, на відновлення будівлі потрібно щонайменше півмільйона доларів США. Єврейська община України взялася за відновлення пам'ятки. Розпочали будівельники, як і годиться, з ремонту даху, аби врятувати все те, що ще залишилося. Однак Федерація єврейських общин України (хасиди) не спромоглися знайти належні кошти.

Згодом єврейська громада Дрогобича відшукала меценатів, які виділили гроші на укріплення стін приміщення. З листопада 2013 року продовжено ремонтні роботи, триває оновлення й зміцнення фасаду. Й, мабуть, угоду про оренду приміщення ФЄУ буде розірвано.

На сучасному етапі своєї історії приміщення дрогобицької хоральної синагоги використовується як своєрідний майданчик для мистецьких виставок і проектів, зокрема в ній у рамках фестивалю "Шульцфест" 4 рази проходили виставки акварелі члена Асоціації польских художників, випускника Університету Марії Кюрі-Склодовської у Любліні (1991) Бартоломея Міхаловського (2008 - "Назад", 2010 - "Місто… через 10 років Казімєж у Дрогобичі", 2012 - "Дорога", 2014 - "Весна"). У січні 2020 розробили 3D-тур Хоральною синагогою.

Історики дослідили, що найбільшу синагогу Східної Галичини свого часу малював видатний польсько-єврейський художник, «єврейський Рембрандт» (XIX ст.), учень Яна Алоїзія Матейка, однокласник і друг Івана Франка уродженець Дрогобича Маврицій Готтліб. Дрогобицька хоральна синагога зображена в його картині «Синагога в Йом кіпур».

Йосип Карпін – голова єврейської громади у Дрогобичі каже, що відтепер синагога  служитиме і як сакральна будівля, і як центр популяризації єврейського мистецтва у місті. А ще синагога буде центром толерантності та співпраці з іншими місцевими культурами. Очевидно, що виставки, музичні камерні концерти, цікаві зустрічі й імпрези стануть важливою та потрібною частиною задля глибшого знайомства з історією єврейської спадщини міста.