"Дендропарк і ботанічний сад Чернівецького національного університету" Чернівці

Найближче проживання

Ботанічний сад Чернівецького національного університету – це природоохоронна територія загальнодержавного значення в Україні. Площа 3,5 га. Ботанічний сад відноситься до наукових підрозділів Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Для того, щоб побувати в тропіках, не обов’язково їхати в Африку – оранжерея саду пропонує до уваги відвідувачів близько 920 різновидів тропічних рослин. Ботсад у Чернівцях – один із найстаріших в Україні, тому він є заповідним об’єктом. Сад було закладено в часи Австро-Угорської імперії, ще в 1877 році. Саджанці завозили з Австрії.

У 1880–1890 роках відбулося формування ботанічного саду вже як наукового центру. Відомий ботанік Кароль Бауер працював над створенням та розвитком території саду до 1894 року. За цей час ним було закладено основу ділянки, визначено архітектурне планування та напрям роботи.

Створювали ботанічний сад протягом 11 років. Тут навіть збереглася біла тополя, висаджена власноруч першим директором ботсаду – австрійським професором Едуардом Танглем. Пізніше у закладі почали висаджувати і рослини, характерні для Чернівецької області. Сьогодні у величному парку є декілька відділень: паркознавства, дендрології, рослин тропіків і субтропіків, трав’янистих рослин.

В оранжереї зростає чимало різновидів квіткових та тропічних - близько 920 видів рослин:

поширені тюльпани, яких налічується більше 100 видів;
нарциси представлені 70 видами;
магнолії – 18 видів;
145 видів кактусів;
70 видів ірисів;
60 видів хризантем та багато інших.

Особливо мальовничий ботанічний сад навесні, коли рослини пробуджуються від зимового сну і розпускаються, демонструючи світу свою красу. Біло-рожеве цвітіння магнолії, яскраві фарби тюльпанів, аромат конвалій – усе це зачаровує та надихає.

Основні факти про ботанічний сад

Питання про створення ботанічного саду як бази для розвитку біологічних досліджень постало одразу ж після відкриття на Буковині у 1875 р. університету. В той період у садово-парковому будівництві все більшого значення набував романтичний стиль.
Честь створення проекту Ботанічного саду було надано цісарсько-королівському ботанічному садівнику Львівського університету Карлу Бауеру. Було вирішено надати Саду ландшафтного характеру, розбити його на кілька газонних партерів, по периферії висаджувати групи трав‘янистих рослин, а в центрі групувати за родовими комплексами дерева й кущі, окремо було заплановано ділянки для багаторічних і однорічних рослин. 9 червня 1876 р проект Саду був поданий до розгляду. Перевірив і затвердив його голова правління цісарсько-королівського університету Франца-Йозефа в Чернівцях професор, доктор Едуард Тангль, і на засіданні Академічного сенату запропонований проект було розглянуто й схвалено.
13 липня 1876 р. на засіданні общинної ради міста під головуванням бургомістра Амброза було прийняте рішення про безкоштовне виділення університету земельної ділянки під Ботанічний сад.
У вересні 1877 р., в день відкриття Ботанічного саду тодішній голова земельного уряду Юліус фон Вацль висадив перше дерево - тополю сріблясту. Закладання дендрарію під керівництвом Карла Бауера тривало ще 11 років. Деревні екзоти завозили з європейських розсадників, зокрема з Мускауерського, а саджанці місцевих порід були безкоштовно передані дирекцією православного релігійного фонду Буковини. Ботанічний сад цісарсько-королівського університету в м. Чернівці, впродовж 60 років був єдиним ботанічним садом на Прикарпатті і став яскравим втіленням архітектурних тенденцій того періоду.
Першим директором Ботанічного саду став професор Едуард Тангль (1877-1905), згодом він очолив Інститут ботаніки, що розташувався на території Саду. Під його керівництвом були збудовані колекційні та допоміжні оранжереї, адміністративний корпус з квартирою для інспектора Саду, лекційною залою і робочою кімнатою для проведення занять, кімнатою для помічника, будиночок для сторожа та господарські будівлі.
В 1878 р. на прохання професора Е.Тангля для Саду було придбано гербарій, в 1979 закуплено обладнання, з весни 1890р. розпочато обмін рослинами й насінням з зарубіжними ботанічними садами. Цей австрійський вчений зробив вагомий внесок в розвиток ботанічної науки на Буковині, виховавши цілу плеяду видатних місцевих дослідників. В австрійський період наукова робота базувалась на вивченні флори Карпат і створенні колекцій аборигенних видів рослин, які розміщувались на партерних газонах, карпатській гірці, альпінарії і в басейні.
З 1906 р. посаду директора Саду та Інституту ботаніки посів ординарний професор німецької технічної вищої школи у Празі, фізіолог рослин Фрідріх Чапек. Колекції ботанічного саду Чернівецького університету в 1914 р. нараховували 1500 видів рослин, переважна більшість яких - місцеві види.
В 1918 р. Буковина перейшла до складу боярської Румунії і Сад підпорядковується інституту ботаніки. Очолив його буковинець Михаїл Гушуляк (1887-1960), випускник Чернівецького університету 1911 року, майбутній член-кореспондент Румунської Академії наук. Він своїми дослідженнями відкрив на Буковині природоохоронну тематику. В цей період активізувалась робота по вивченню та систематизації флори краю, створенню гербарію та колекцій аборигенних видів. Про якість колекцій тих часів свідчать рукописні інвентаризаційні списки, які збереглися до наших днів, а про напрямки досліджень – Каталоги насіння, що пропонував Сад на обмін, де наведені зразки, зібрані в природі з вказівкою локалітетів.
Ботанічні дослідження проводили професори інституту Ф.Прокопіян-Прокопович (стела з його іменем донині прикрашає один із затишних куточків Саду), М. Гушуляк, Р. Прокопович, інспектор Саду К. Бауер. У саду також працювали С.Сірчинський, Фр. Устіанович, П.Прескуреа, К.Кьохлер, Е.Гніда, асистентами Саду в різні роки були А. Мільдорф, М. Драчинський, з 1926 року Е. Цопа. Основна увага приділялась класифікації флори, систематиці і філогенії окремих родів.
З приєднанням Буковини до України в 1940 р. Сад переходить у розпорядження Чернівецького державного університету. Основним напрямком його діяльності стає інтродукція і акліматизація рослин. Видаються перші друковані списки насіння. З 1944 р. його очолює професор Г.Х.Молотковський, з 1950 - доцент М.В.Орєхов, а пізніше - професор І.В.Артемчук, доценти З.К. Костевич, В.В.Данищук, , М. Г. Мурзенко, з 1972 р. по 1985 р. – д.б.н., проф. Б. К. Термена, з 1986 р. по 1996 р. – к.б.н., ст.н.с. В. О. Гаврилюк, з 1996 р. по 2003 р. – ст.н.с. Л. Г. Галицька, з 2003р. по 2011 – ст.н.с. М.І.Виклюк, з 2011р. по 2014 – м.н.с. І.І.Морозова, з 2014 р. - к.б.н., ст.н.с. Т.О. Деревенко. Під їх керівництвом відбудовано оранжереї та експозиції, налагоджені зв’язки більш ніж із 180 країнами, видані перші друковані списки насіння, споруджено експозиційну оранжерею, прокладено доріжки з твердим покриттям. Розгорнулися роботи з інтродукції та акліматизації рослин, вивчення природних ресурсів та окультурення видів природної флори Карпат і Прикарпаття: досліджувались природні кормові угіддя, проводились геоботанічні дослідження лучних та лісових фітоценозів, насіннєва продуктивність трав‘янистих рослин. Під керівництвом директора Саду (1971-1985), з 1985 р. по 2010 р. професора кафедри ботаніки Б.К.Термени започатковано вивчення біології розвитку і адаптаційних здатностей деревних інтродуцентів в залежності від географічного походження, розроблено метод математичного моделювання адаптаційних здатностей деревних рослин за допомогою якого побудовані математичні моделі для прогнозу успішності інтродукції деревних інтродуцентів; розпочато обстеження дендрофлора старовинних парків.
За площею (3,5га) це найменший Сад в Україні. В 1956 р. до нього приєднано дендрарій колишньої Резиденції Митрополитів Буковини і Далмації (Дендропарк загальнодержавного значення "Чернівецький"), основу насаджень якого на площі 4,8га складають аборигенні види. В 1969 р. Ботанічний сад набув статусу наукової установи. В 1983 р. його включено до природно-заповідного фонду України, а в 1992 р. надано статус заповідного об‘єкта загальнодержавного значення.
Ботанічний сад загальнодержавного значення сьогодні є одним з наукових підрозділів Чернівецького національного університету ім. Ю.Федьковича. До 2003 року існувало два відділи: інтродукції і флори, після 2003 було створено чотири – дендрології, трав‘янистих рослин, тропічних і субтропічних рослин, паркознавства. В Саду також функціонують насіннєва лабораторія, наукова бібліотека і гербарій. Наукові дослідження та утримання колекцій здійснюють12 наукових співробітників (в тому числі 3 кандидати біологічних наук) – нині провідні фахівці, а також 16 фахівців і лаборантів.
Колекційні фонди є базою для навчального процесу і наукових досліджень, результати яких узагальнені в 8 кандидатських та 1 докторській дисертаціях з фізіології рослин, а також в 19 кандидатських та 1 докторській дисертаціях з ботаніки.
Ботанічний сад Чернівецького національного університету є справжнім музеєм живих рослин з різних еколого-географічних зон світу. Його колекції мають велике науково-пізнавальне та природоохоронне значення.
Ботанічний сад Чернівецького національного університету розташовано на вулиці Федьковича, 11. Директор: к.б.н., с.н.с. Деревенко Тетяна Олександрівна. Неподалік є зупинка маршрутного таксі №5 - "вул. Суворова", звідки треба пройти квартал до ботанічного саду. Є також зупинка на вулиці Садовій, де ходять маршрутки №3, №4, №6, №9А, №10, №10А та №27.
3. Чернівці - столиця Буковини. Одне з найкрасивіших і приємніших українських міст. Тут один з найкрасивіших в країні залізничний вокзал, Храм Святої Параскеви Сербської, Воздвиженський костел, будинок-корабель, Міська ратуша (кожного дня 12:00 з башти лунає мелодія "Марічки" у виконання трубача), художній музей, далі вулиця Кобилянської, німецький народний дім, вірменський і Успенський храм (найстаріша кам'яна українська греко-католицька церква в Чернівцях), театральний майдан і театр ім. Кобилянської, Єврейський народний дім, Чернівецький університет (включений до переліку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО), Турецька площа (Чернівці побували у складі Туреччини, Модови, Румунії, Австро-Угорщини, СРСР, Русі, України), великий ровер, затишні вулички і бруківка, так звана П'яна церква, будинок Назарія Яремчука, далі ще один будинок-корабель, два будинки із однаковим номером (тут мешкала Ольга Кобилянська), будинок де мешкав Володимир Івасюк, рожевий храм - Собор Святого Духа.
Пам'ятки Чернівців

Миколаївська дерев'яна церква (з 1607, реставрувалася 1954);
кам'яна церква Святого Юрія на гіркоту (1767 в бароковому стилі);
дерев'яна Троїцька церква в маглів (тисяча сімсот сімдесят чотири), перенесена в 1874 в Клокучка;
дерев'яна Успенська церква на Калечанке (1783);
міська ратуша з двоповерховою 45 метровою вежею в стилі ампір (1843-1847, архітектор А. Микулич), тепер міська рада;
українська греко-католицька церква (1825-1830 у стилі бароко);
кафедральний собор у візантійському стилі (1844-1864, архітектор Ролл);
церква святої Параскеви в псевдороманському стилі, закінчена 1 862 (архітектор А. Павловський);
резиденція буковинських митрополитів - з 1956 одну з будівель Чернівецького університету);
вірмено-грегоріанському церква (1869-1875, архітектор Й. Главка);
корпус Чернівецького університету (1874-1875);
єзуїтський костел в неоготичному стилі (1893-1894);
залізничний вокзал (1898-1903) в стилі модерн;
міський театр (1904-1905, архітектори Ф. Фельнер і Г. Гельмер) у стилі віденського бароко з елементами модерну (тепер музично-драматичний театр ім. О. Кобилянської) і ін.