Кращі ресторани й кафе для відпочинку в Ужгороді

Блог KarpatyRocks пропонує вашій увазі декілька знакових місць в Ужгороді, де можна смачно поїсти та добре відпочити після пішохідних прогулянок історичними пам’ятками чдового туристичного міста.

В останні роки Ужгород дедалі більше перетворюється на популярне туристичне місто, які для відпочинку обирають не лише українці, а й гості з-за кордону. Якщо ви вирішили відвідати Ужгород і визначилися, які місця оглянете першочергово, то після цього перед вами постане питання — де смачно поїсти та випити кави, чаю або чогось міцнішого, відтак розслабитися і відпочити після прогулянки містом. Тому інтернет-портал «Karpaty.Rocks» підготував для вас добірку кращих закладів харчування міста — зі смачною кухнею та якісним обслуговуванням.

І почнемо ми із закладу, який найкраще передає місцевий колорит, це — етнографічний корчма-музей «Деца у нотаря», власники якого поставили для себе девіз: «Не відкладайте на завтра те, що можна з’їсти сьогодні».

Кожен гість Ужгорода не втрачає можливості побувати в закладі, де можна посмакувати стравами місцевої кухні, але, по суті насолодитися живим колоритним гумором. Місцеві називають Децу міні-Одесою по-закарпатськи.

За роки існування корчма «Деца у нотаря» стала великою сценою, декорованою самим життям.

 «100 грамів у нотаріуса» — саме так перекладається назва закладу. Адже слово «Деца» — на місцевому діалекті означає «маленька чарка, стопка», а «нотарь» — «нотаріус». Отримав таку назву унікальний ужгородський заклад завдяки тому, що колись в цьому будиночку проживав нотаріус.

Про це туристам розповість напис перед входом: «Цю будівлю спорудили землероби с. Дравці у 1940 р. для державного нотаріуса. За будинком у саду ходив живий олень. Восени 44-го контору закрили. Нотаріуса не встигли. Землероби добровільно здалися в колгосп ім. Калініна. Оленя, кажуть, з’їли. Сад вирубали комсомольці. Із села зробили місто. «Деца у нотаря», — це спогад про давні часи».

Відвідавши заклад, ви не пожалкуєте ні про що. Гарний настрій та нові враження вам забезпечені — тут зможете від душі насміятися та наїстися!

Власники закладу зробили все, аби відродити поняття слова «корчма», яке довгий час в Україні було забуте і підмінене різноманітними «снек-барами», «вітерцями», «рюмочними», «закусочними», «вишеньками», «стєкляшками», «чайними», «пельменними» і «шайбами»... Саме тут першими повернулися до традиції плетіння тинів на літній терасі. Мабуть, вперше у Закарпатті тут було запроваджено ігрові майданчики для дітей. Довгий час при ресторані діяв своєрідний міні-зоопарк із вівцями, вовками, косулями, борсуками, куницями, в’єтнамськими чорними свинями...

Своєрідною фішкою «Деци...» є оформлення закладу в доволі таки суперечливому гумористичному стилі. Зайшовши в середину, ви не перестанете посміхатися протягом всього перебування тут. Вашу щиру посмішку викликатиме кожна дрібничка.

Перед входом у «Децу» вас зустрінуть прикольні таблички:

«Пам’ятка культури «Деца у нотаря» охороняється п’яницями, охороняється державою, пошкодження карається законом» або «На цьому місці 6 лютого 2008 року міліція билася з міліцією. Перемогла міліція, тому що міліція з народом!», «Бажаємо вам щасливо добратися додому і добрати вдома...»

На території ресторанчику чого тільки немає: тут вам і діряве відро з написом «Національний бюджет», і художня галерея алкопародій на картини відомих художників та власних алкосюжетів, і 640-кілограмовий шовдарь (чи то пак окіст) із найбільшої української політичної свині, і дорожня таблиця із написом «Пивбаза НАТО», а нижче розшифрування абревіатури — «Народна тераса «Оболонь», і каплиця туриста, і каравела-гойдалка «Весела Ержа» з першим русинським корсаром Френсісом Дрейком (Ферко з Дравець). Тут навіть є «циганський баронметр», який складається із 18 дерев’яних табличок (9 ліворуч і 9 праворуч), між якими висить мотузок. Відвідувачі ресторану можуть пройти своєрідний тест на тверезість та визначити погоду. Для прикладу мотузка бовтається, значить, на вулиці вітер, якщо мокра — дощ, якщо тверда, як на весіллі — мороз, якщо мотузку не видно — туман, якщо вона двоїться — вам уже добре й без погоди і т. д.

окремого слова варта ще одна прикольна фішка ресторану — це, безперечно, гумористичне кладовище. Зазвичай, на цвинтарі люди плачуть, але на цьому кладовищі люди сміються. Адже тут кожен могильний камінь — привід для сміху. На цьому цвинтарі поховані ідеали Майдану, чесні вибори в Мукачеві, Укренерго, що не змогли пережити зиму 2009, свій прихисток знайшов тут офіціант-шахрай із прибитим до хреста підносом, похований тут і представник правдивих ЗМІ, а також той, хто не закушував.

Здається, що вся територія ресторану — суцільний «Камеді клаб». Гумор «переслідує» вас на кожному кроці, навіть двері старого сараю не обділили табличкою — «У цьому підвалі 8 березня 1913 В. І. Ульянов (Ленін) разом з Інесою Арманд ховалися від переслідування Н. К. Крупської».

 Окремо варто розповісти про меню «Деци у нотаря» адже воно не тільки смачне, але і смішне. Як можна не сміятися, читаючи про «сльози Майдану» (апельсиновий сік) та «сльози Хо Ші Міна» (відварений білий рис). Ну, і своєрідне попередження відвідувачам щодо зловживання алкоголю — «Перед тим, як змішати всі напої, які є в корчмі, не полінуйтеся викликати нотаріуса, столяра та попа».

Якщо ж ви вирішили відвідати туалет. Не забудьте взяти з собою... фотопарат. Починаючи від входу, вже сміливо можна фотографувати смішні карикатури та написи: «Туалет реставрований: 1 грн. для туристів, 00 грн. — для клієнтів. Щире давайте мочові (на чай)» і підпис: «Фірма «ТУР-Сик-СЕР-ВІС». У самому туалеті є кабінки «Для справжніх жінок», «Для незайманих», «Для жінок, які вважають себе чоловіками», «Для чоловіків, які вважають себе жінками», а також «Кабінки для таємного голосування» з припискою: «Використані бюлетені просимо не забирати з собою».

Хто ж автор цієї гумористичної Мекки «по-закарпатськи»? Всі ідеї, втіленні в корчмі-музеї «Деца у нотаря» належать власнику ресторану — Павло Чучка, поет-сатирик, мовознавець, бізнесмен, депутат Ужгородської міської ради. Основна мета, яку хотів втілити в своєму закладі Павло Чучка, — це створення етнокультурного комплексу, де туристи могли би мати уявлення про життя закарпатського краю та його історію. «Моя корчма, —говорить Павло Павлович, — розрахована на мислячого відвідувача, котрий прагне й до духовної їжі, тому він і є найчастішим моїм гостем. Фотоапарат або відеокамера поруч із кухлем пива — типова картина в «Деці».

 Щороку на території корчми-музею проходить етнічний фестиваль «Карпатський словоблуд» (12 липня) та інші заходи.

На цьому завершимо розхвалювати «Дуцу у нотаря». Хоча, повірте, розхвалювати цей заклад можна довго, але найкраще, звісно, — відвідати його самому. Що ми і радимо вам зробити, якщо ви гостюєте в Ужгороді.

До речі, Ужгород — це місто не тільки старовинної історії, але й місто запашної кави, до якої відмінно смакують неймовірні ужгородські десерти від одного із кращих кондиторів України — Валентина Штефаньо.

Кондитерська «Штефаньо» — це саме той заклад який радять відвідати не тільки мешканці міста, але й ті з гостей, котрі вже раніше мали можливість побувати тут.

Чим завоював таку популярність цей заклад, ставши своєрідною солодкою візитівкою міста Ужгорода? Можливо, завдяки тому, що в кондитерській продаються лише ті вироби, які приготував сам власник. Він, як скульптор, створює справжні мистецькі шедеври із шоколаду, яякі стали своєрідними брендами закарпатського краю: макаруни, еклери, крокембуш, а також «перлина» закладу — торт «Ужгородський». Для того, щоб створити потрібний смак і естетичний зовнішній вигляд, в кондитерській використовують французький шоколад та натуральні ягоди і фрукти. Продукція «Штефаньо» поєднала в собі французький смак і українську ціну.