Виноградів

Виногра́дів (до 1946 р. — Севлюш, Сивлюш) — місто районного значення в Закарпатській області. Виноградів — адміністративний центр великого сільськогосподарського району, зв'язаний мережею залізничних і автомобільних магістралей з іншими містами області. Близькість до кордону з Угорщиною та Румунією (не більше 15–20 кілометрів) сприяє налагодженню тісних контактів з іноземними інвесторами.

Місто розташоване в південній частині Закарпатської області, під внутрішнім вулканічним поясом Східних Карпат, на Закарпатській низовині, де Тиса поділяє цей пояс на західну і східну частини. Розкинулося праворуч річки Тиси біля підніжжя Чорної гори (570 м над рівнем моря), яка колись, до появи людини, була активним вулканом, її форма, вигаслі кратери та розкидані великі камені — вулканічні бомби — свідчення цього.

Відстань до обласного центру (місто Ужгород) — 108 км, до кордону з Угорщиною — 16 км, з Румунією — 10 км, зі Словаччиною — 80 км, з Польщею — 110 км.

Сучасний Виноградів повністю заслуговує на свою назву. Схили Чорної Гори вкриті виноградниками, сади щоліта дарують персики, абрикоси та винні ягоди, алеї та вулиці міста засаджені сакурами, каштанами та магноліями. Розкішна та щедра природа здавна приваблювала як поселенців, так і туристів.

Назва міста прямо натякає на ще одне багатство краю: виноград та вино. Потрапити у старі винні підвали на південних схилах Чорної Гори виноградівського винсільхоза мріє, певно, не один турист. Тут, у підземних коридорах довжиною у 350 метрів у дубових бочках зберігається п'янке золото Севлюша.

Архітектурні об’єкти:

• Угочанський замок Канків, 13 ст., у місті Виноградів, котрий, колись контролював соляний шлях по Тисі. Зараз у руїнах. Більше про замок на сайті, за посиланням “Виноградівський замок“.
• Парк та палац родини Перені, 16-18 ст. Раніше входив у систему міських укріплень, пізніше перебудований у житлову резиденцію, зараз відділ освіти. 
• Вознесенський костел, 13 ст. В історичні часи, окрім духовної місії, виконував оборонне значення, а його дзвіниця, як вартова вежа.
• Монастир Францисканців, відомий з 1516 року. Каплиця францисканців у стіні монастиря.
• Замок Нялаб в селищі Королево. Перша загадка про замок з’явилась в угорських хроніках в 1279 році. Подробиці на сайті, за посиланням “Королівський замок Нялаб“.
• Греко-католицька церква міста Виноградів (1796 рік)
• Будівля колишньої синагоги, м. Виноградів (XIX століття).
• Дерев’яний храм у селі Новоселиця, 1669 року
• Реформатський храм села Шаланки, збудовано римо-католицькою громадою в ХIV ст.., та є один з найстаріших в Закарпатті. На території храму відбувся з’їзд повсталих курців під проводом Ференца Ракоці ІІ у 1711 році у визвольній війні проти Габсбургів.
• Греко-католицька церква св. Архангела Михаїла, 1790, с. Великі Ком’яти
• Церква св. Петра і Павла, 1797 р. с. Теково
• Соляний склад, або Соляний дім селище Вилок, головна історична споруда XV століття. Сіль була стратегічною сировиною нашого краю стільки ж, скільки тут існувала цивілізація. З копалень Солотвина її везли до Європи возами по дорогах та човнами по норовливій Тисі. «Соляний шлях» охоронявся низкою замків та укріплень, від яких сьогодні лишилися здебільшого руїни.
• Костел св. Олени, 1788 р., селище Вилок

Скульптури: 

• пам’ятник-фонтан з цнотливою дівчиною, що давить виноград ногами, у центрі міста Виноградів.
• пам’ятник виноробу, м. Виноградів
• пам’ятник велосипеду, м. Виноградів
• пам’ятник Турулу, між селищем Вилок і селом Тісобікень встановлений пам’ятник (1906 р.)
• пам’ятник свині мангалиці та лекварю с. Ботар
• скульптура ангела-хранителя міста, встановлена перед будинком міськради
• Капличка Святого Франциска, перед монастирем Францисканців, у місті Виноградів.
• Пам’ятний знак «Королівське Тетраєвангеліє».

Прогулянку по Виноградову варто почати з його центру, де в скверику між вулицями Миру і Шевченка знаходиться величний Вознесенський костел XV-XVI століть. В XVI столітті костел перебував в епіцентрі протистояння протестантів і католиків. Храм переходив з рук в руки і неодноразово руйнувався допоки ним остаточно не заволоділи католики в 1690 році. Пізніше храм знову було зруйновано, цього разу вогнем, коли в серпні 1717 року Виноградів на два дні захопили кримські татари. Згодом, в 1748 році за кошти єпископа Егера Баркоці костел було відбудовано та передано католицькій общині міста. На фасаді церкви зберігся барельєф гербу цього єпископа. Ще одна перебудова костелу мала місце в 1889 році. В архітектурі храму простежуються елементи романського і готичного стилів з переважанням останнього.

Продовжити прогулянку варто вздовж скверу в центрі міста до пам’ятника радянським воїнам. Зліва – будівля районної адміністрації. Перед нею встановлено символ Виноградівщини – бронзову фігуру ангела-хранителя з гербом Угочанського комітату в руках. Це щит іспанської форми, з гроном винограду і рибою зверху, дубовою гілкою з жолудем і раком внизу. В центрі зображено лева – фамільний герб феодалів Перені. Далі варто рухатися в тому ж напрямку і можна побачити церкву Успіння Пресвятої Богородиці, яка побудована в 1815 році.

Екскурсію варто продовжити до руїн замку Канков. Для цього на перехресті слід повернути наліво, а через сто метрів – направо, на вулицю Коцюбинського, яка виводить до стін фортеці. З висоти замку відкривається чарівний вид на місто і долину Тиси.