Успенська (Вознесенська) церква, Лужани

У невеличкому село Лужани знаходиться Успенська церква, яка є найстарішою церквою і одночасно будівлею Чернівецької області. Попри свою непримітність і невеликі розміри, церква є унікальним об'єктом із багатою історією та цінними середньовічними розписами, аналогів яких практично немає на території всієї Західної України.

Вчені вважають, що храм побудований 1453 року місцевим боярином Федором Вітольдом. Основою такого твердження була грамота, де записано, що боярин купив село та церкву у пана Вранича, попереднього власника. В самому ж храмі є древній надпис, де старослов'янською написано, що ктитором (благодійником) храму був дійсно пан Вітольд. 

За радянських часів були виявлені унікальні фрески, які покривалися шаром штукатурки. У 2006 році під час реставраційних робіт спеціалісти провели аналізи, результати яких стали сенсаційними: час створення фресок відноситься до 13–14 століть, що робить церквою старшою як мінімум на 2 століття. 

Церква неодноразово спустошувалася і добудовувалася. В давнину використовувалася як фортеця, про що свідчать вікна-бійниці. Остаточно сучасного вигляду церква здобула протягом 19 століття, коли до неї прибудували дерев'яну частину. Тоді ж з'явилися останні фрески, які контрастують із старим шаром своєю яскравістю. Дзвіниця та добудовані кам'яні контрфорси з'явилися у той же період. Останні зміни – заміна дерев'яного даху та бляху.

Церква являє собою зразок хатнього типу церков, характерного для Буковини. Особливо цінними є фрески, яким понад 500 років. Найстарішу з них історики датують 13 століттям. Всі вони виконані в класичному візантійському стилі, який зустрічався на території Київської Русі.

Окрему увагу привертає фреска лицаря на коні, під яким написано, що це ктитор храму Федір Вітольд, фундатор храму. Погодьтеся, далеко не завжди випадає нагода поглянути портрет давньоруського лицаря понад 500-річної давності. В Успенській церкві виявлені стародавні графіті – надписи, залишені відвідувачами. Найстаріші з них датовані 1515 роком.

Село Лужани знаходиться на трасі Н-10 Чернівці – Івано-Франківськ в Кіцманському районі. Подорожуючи у Чернівці автомобілем зі сторони Івано-Франківська, ви обов'язково його проїжджатимете. Через село проходить залізниця, тому зручним для вас видом транспорту можуть стати приміські поїзди з Чернівців чи Коломиї.  Якщо рухатися автобусами з Чернівців, то тут у пригоді стануть маршрути до Берегомета, Коломиї, Вижниці, Снятина та Кіцманя, які проїжджають через село. 

Перша згадка про селище Лужани, офіційною датою вважається 7 жовтня 1453 року, в цей день боярин Федір Вітольд придбав Лужани у Костя Вранича – сина Драгомира Вранича, боярина воєводи Олександра Доброго за 400 турецьких золотих, про що свідчить господарська грамота. Про дату заснування населеного пункту вчені ведуть суперечки і в наші дні. Назва селища походить від слова лукани, оскільки селище розташоване на підземному великому водоймищі. Знахідки знарядь кам’яного віку вказують на існування поблизу давнього поселиння. Лужани розташовані по обидва боки від струмка Совиця біля його впадіння в Прут, селище лежать на лівому березі Пруту. Через Лужани проходить залізниця, автомагістраль Чернівці — Тернопіль, Івано - Франківськ . Лужани - селище міського типу, розташоване в Кіцманському районі, Чернівецької області. Відстань до обласного центру 16 км. Населення – 4870 мешканців. Головна визначна пам’ятка Лужан – найстаріша на Буковині архаїчна Вознесенська церква, офіційно датується 1453 – 1455 роками, тобто часом, коли Лужани перейшли у власність Федора Вітольда. Визначні пам’ятки Лужан не обмежуються середньовічною Вознесенською церквою. Повертаючись до траси побачимо перед залізничним переїздом пам’ятку садово-паркового мистецтва – Лужанський дендропарк, який виник у ХІХ столітті і має площу 4,3 га. На території дендропарку знаходиться скромний палац – колишній панський маєток початку ХІХ століття, в якому сьогодні розташувалася музична школа. У лужанах є також Спаська церква, що походить з XVII століття , костел Святого Яна з Дуклі у неоготичному стилі. Вперше дерев’яний костел постав тут у 1847 році. Того ж року поруч з ним встановлено скульптуру Яна з Дуклі.

 Тут народились ; Косинський Костан 1847-1905 рр. Український живописець. Орлецький Василь 1895-1968 рр. Ректор Мюнхенського університету. Іван Бажанський 1897-1933 рр. Директор народної освіти на Галичині. Кізка Іван Григорович 1939-2001 рр. Кандидат технічних наук, головний інженер Київського напівпровідникового заводу. Дроник Григорій Васильович 1951р. Академік, професор Львівського с/г інституту.

 Тут є такі заклади: пошта, медичний заклад, навчальний заклад, клуб, бібліотека, банківські установи, міліція.

 Основне населення українці. Мешканці займаються землеробством і тваринництвом, підприємницькою діяльністю та працюють в різних закладах.