Селище міського типу Кельменці є центром району Чернівецької області. Розміщене на автотрасі Чернівці - Сокиряни, 4 км північніше залізничної станції Ларга. У селищі діє пункт контролю через державний кордон з Молдовою Кельменці-Ларга. Населення становить біля 8 тисяч осіб. Справжньою окрасою містечка є Свято-Михайлівська церква (1892), паркова зона з трьома ставками, затишними пішохідними алеями та дерев’яними скульптурами.
Відстань до обласного центру становить понад 88 км і проходить автошляхом Р63, який переходить у Н03. У селищі діє пункт контролю через державний кордон з Молдовою Кельменці-Ларга. Через селище тече річка Сурша, права притока Дністра.
У центрі селища, в урочищі Магала, знайдено поселення ранніх слов'ян так званої черняхівської культури (II-V століття н.е.). У письмових джерелах під сучасною назвою згадується 1559 року - заснування Кельменців лихварем Кельманом. Вперше село згадується в документах 1559 року під назвою Келменци. Назва його кілька разів змінювалась. В 1642 році воно іменувалося Келмешти, а в 1817 році Келмещий.
За народною легендою першим на території сучасних Кельменців поселився корчмар на ім'я Кельман. Згодом рядом з корчмою з'явилося кілька будинків. Садибу корчмаря подорожні називали двором Кельмана, а людей, що служили в нього, кельменцями. Збереглися відомості про те, що з середини XVIII століття населення Кельменців належало до категорії царан. Земля, на якій вони поселилися, належала феодалу. Основним заняттям було землеробство і скотарство. За користування землею кельменчани працювали у маєтку феодала та виконували різні повинності. За Положенням 1749 року царани мали одробити 24 дні на рік, дати феодалу десятину від врожаю, від приплоду тварин, від бджіл тощо. Крім того, селян змушували сплачувати великі податки на користь держави: подушне, від майна тощо. З 1766 року за Правилами Г. Гіки кількість урочних днів зменшувалась до 12. Але обсяг роботи на день визначався такий, що його можна було виконати тільки за 3-4 робочі дні.
Отже, фактично панщина збільшувалась у 2-3 рази. Згідно ж "Пунктів", виданих молдавським диваном у 1810 році, кожне тяглове господарство царан повинно було обробити півфальчі панського поля, скосити фальчу сінокосу, давати панові десяті свого врожаю, привезти віз дров, постачати по 2 курки, 100 дійних овець, по мітку пряжі, платити щорічно по 10 левів, за т. зв. Панські дні тощо. Насправді ж поміщик не дотримувався згаданих пунктів, а постійно збільшував повинності, жорстоко поводився з населенням. До того ж царани мали сплачувати і державні податки.
У 1898 році в Кельменцях відкрито першу школу. Статус селища міського типу Кельменці отримали у 1960 році. Кельменці сьогодні – це цілком сучасний, хоча й трохи сонливий, райцентр з належною інфраструктурою. Здається, тут є все для повноцінного життя: сучасні торговий і спортивний комплекси, система культурно-освітніх закладів, промислові та інші підприємства.
З культових споруд Кельменців виділяється Свято-Михайлівська церква 1892 року – місцева пам’ятка архітектури, та нещодавно збудований молитовний будинок. В центрі встановлено декілька пам’ятників: монумент воїнам-кельменчанам, пам’ятний знак на честь визволення Кельменців та велика братська могила на однойменній площі. Але справжньою окрасою містечка є паркова зона з трьома ставками, затишними пішохідними алейками та дерев’яними скульптурами.
