Свято-Троїцька церква (Монастир Сакраменток), Львів
Костел Заручин Марії і монастир сакраменток - ансамбль культових споруд у Львові, розташований на вулиці Тершаківців, 9. У 1990-х роках храм передали УГКЦ та освятили на честь Святої Трійці. Монастир сакраменток (бенедиктинок з Адорації Найсвятішого Сакраменту) заснували 1710 рік. Під час однієї з епідемій черниці, що прибули з Варшави, перебували у винайманому коштом княгині Яблоновської приміщенні при костелі Святого Антонія. Черниці виховували доньок шляхти.
1718 року було зведено перший костел Заручин Пресвятої Діви Марії та святого Йосипа. Будівництво стало можливим після запису фундушу смоленським воєводою Францішеком Цетнером для зведення костелу та монастиря на прохання його доньки Зофії (у світі Анєлі, її портрет висів на стіні храму на початку 1920-х), яка стала черницею-сакраменткою. Це була фахверкова споруда, яка проіснувала до 1743 року. 1743 року архієпископ Миколай Вижицький, використовуючи посаги черниць, допомогу різних доброчинців, короля Станіслава Лещинського, почав будівництво мурованого храму.
У 1744-1780 роках костел відбудували в камені за проектом відомого архітектора німецького походження Бернарда Меретина, який сам перші два роки керував будівництвом. 1785 року було закінчено огорожу та першу половину, після "йозефінської касати" храм на тривалий час закрили. Також були зведені монастирські келії та мури. На території обителі розбили сад, який проіснував до XX століття.
У 1884-1887 роках храм перебудовано за проектом Адольфа Мінасевича. У літературі часто фігурують помилкові роки завершення робіт, а також 1881-й як рік початку. Останнє спростував історик Ян Островський. Він же припустив, що 1881 роком датується проект, а будівництво розпочато трьома роками пізніше. Аналізуючи тогочасні газетні публікації, львівський історик Юрій Смірнов зміг до деякої міри відтворити перелік виконаних робіт. Це, зокрема, добудова необарокової вежі, заміна даху, можливо, також перебудовано склепіння. 1883 року польський скульптор Томаш Сосновський перебував у Львові і в майстерні Леонарда Марконі створив у білому мармурі статую святого Йосафата, встановлену в костелі ймовірно вже після завершення перебудови.
У 1902-1904 роках проведено чергову реконструкцію. В літературі, без обґрунтувань чи посилань на першоджерела, часто згадується Владислав Садловський, як її автор. Не уточнюється також, які докладно роботи виконано в цей період. Ян Островський вбачав почерк Садловського у вдалому загальному вирішенні головного фасаду, та вівтаря, а також у модерністичних елементах, таких як спрощені необарокові капітелі та постаменти на бокових вежечках. Більше ясності в історію другої перебудови вніс Юрій Смірнов. Він встановив, що розробку проекту і керівництво відбудовою здійснював Едмунд Жихович. Садловському належав лише проект головного вівтаря (старий бароковий було усунуто). Каменярські роботи і будівництво нового фасаду виконала фірма Фердинанда Маєрського. Статуї ангелів створив скульптор Петро Війтович. Мистецько-слюсарськими роботами займалась фабрика Пйотровича і Шумана. У тракті робіт було також розібрано стіну, що відділяла наву від презбітерія, наново укладено підлогу. Не відомо однак, на скільки нинішній вигляд костелу відповідає первинному задумові Бернарда Меретина. Львівський мистецтвознавець Григорій Островський вбачав у зовнішньому вигляді храму виразні австро-баварські впливи.
У радянські часи будівлі та територію монастиря передали зооветеринарному інституту. В келіях влаштували гуртожиток та клуб, в костелі - спортивний зал. Кажуть, що саме в стінах цього клубу у 1988 році вперше виголошено ідею створення Народного Руху України.
Реставрація комплексу монастиря сакраменток розпочалася у 1990-х роках. Викладачі зооветеринарного вишу власним коштом та на зібрані пожертви відремонтували костел Заручин Пресвятої Діви Марії та святого Йосифа. Його було передано УГКЦ й у грудні 1995 року освячено на храм Святої Трійці.
У 1995-2017 роках настінні розписи, іконостас і навісні ікони храму Святої Трійці виконував відомий український художник-іконописець, Заслужений діяч мистецтв України Микола Рибенчук.
Монастирський комплекс сакраменток, який колись прикрашав південно-східну міську околицю, а нині опинився в серці багатотисячного Львова являє собою тринавову шестистовпну прямокутну (35м*20м) в плані базиліку з квадратною апсидою (бік – 10м) в східній частині Троїцького костелу і складнопрофільний контур келійних корпусів.
Архітектурною домінантою прикрашеного по периметру круглими, коробовим і арковими віконними прорізами по периметру в обрамленні рослинного орнаменту ліпнини і пілястрів іонічного ордера, що членують площину стін на дзеркала, костелу є центральний фасад з триярусною дзвіницею над бабинцем.
Його домінуючий за рахунок виступу дзвіниці та симетрично розташованими з боків глухими круглими в плані вежами з масивними вазонами на вершині контур прикрашений витонченими бароковими спливами і двошаровими пілястрами доричного ордера, завитками завершення порталу центрального входу і витонченим балконом на кронштейнах, башточкою-надбудовою над зімкненою покрівлею і расрепованним карнизом, арковими нішами і, звичайно ж, всевидючим оком в трикутнику, що символізує святу для християн потрійну силу небес.
Двох – чотириярусні монастирські корпуси сакраменток прибудовані до північно-східної частини Троїцького костелу мають складну в плані геометричну конфігурацію з внутрішнім двором. Їх центральний фасад, що нині виходить на вул. Тершаковців (раніше площа Госєвського) прикрашений вторячими храму пілястрами іонічного ордера, що ділять простір на дзеркала і багатими лиштвами коробових арок вікон увінчаних на другому поверсі рослинним орнаментом.
Доїхати можна автотранспортом трасами М06 (Е471) (Київ – Житомир – Новоград-Волинський – Львів – Стрий) / М09 (Е372) (Рава-Руська – Жовква – Львів) / М12 (Тернопіль – Львів) / М11 (Перемишль – Городок – Львів) / М10 (Радимно – Яворів – Новояворівське – Львів). Далі по місту з об’їзної: вул. Личаківська – вул. Чехова – вул. Тершаківці, на яку центральним фасадом виходить костел святої Трійці.
Міжміським транспортом до вокзалів Львова, а потім в напрямку Личаківки до зупинки “вул. Чехова”, а потім два квартали на південь по вул. Чехова, що переходить в вул. Тершаківці до колишнього монастиря сакраменток. Поблизу проходить вулиця Левицького з одностороннім рухом. На вулиці Зеленій, що за кілька кварталів, біля перехрестя з вулицею Шота Руставелі є зупинка маршрутів № 24, 37, 43 та 46.
