Стара Красношора

Найближче проживання

Стара Красношорва - гірське село, розташоване на північний захід від Красноїльська на висоті 465 метрів, з населенням 745 мешканців, більш ніж 70 відсотків з яких складають поляки. Решта – румуни. Є й трохи українців.

Поселення на місці сьогоднішньої Старої Красношори виникло за часів Молдавського князівства. Із входженням Буковини до складу імперії Габсбургів львівський купець Абрагам Крігсгабер бере у довгострокову оренду колишні монастирські землі на північ від Красної (теперішнього Красноїльська) і в 1793 році заселяє її чеськими німцями – лісорубами і склодувами.

Саме німці і склали основу майбутнього поселення, яке отримало назву Гута Красна та збудували першу на Буковині гуту (склозавод), що виробляла порожнє та листове скло. Вже наступного року з’явилися свідчення, що «гута в Красному виробляє найкрасивіше скло і збут такий великий, що виробництво не встигає задовольняти всіх покупців… Виготовлене скло дуже гарне і чисте, проте там, біля гути, немає кременю чи скляного піску, натомість пісок з великими видатками довозиться з Угринковців Заліщицького округу, а тигельна глина – з Любачівської домінії. Тільки густий ліс і легкість виробництва поташу породили гуту в Красному".

1803 році до Красної Гути прибули ще одні колоністи, на цей раз з Польщі. Це були так звані «чадецькі гуралі» - польський аналог гуцулів. Умови для їх переселення сюди створив австрійський уряд Габсбургів, якій проводив політику вимішування народів, що проживали на території імперії. Чадецькі гуралі є римо-католиками, але відрізняються від звичайних поляків мовою, одягом, побутом, традиціями, кухнею.

В той час на схід від Красної Гути відкрили ще один склозавод. Разом ці дві гути виробляли за рік 120-140 тис. штук скляних виробів, більшість з яких імпортували за кордон: у Молдавію і навіть у Туреччину. Але к 1812 році майже весь ліс навколо села було вирубано і обсяги виробництва почали скорочуватися. А через 5 років гута взагалі згоріла і скляне виробництво у Красній Гуті припинилося назавжди. Замість старої гути відкрилися нові в Красній та Лунці, а до поселення прикріпилася назва Стара Гута, яка й використовувалася до окупації Буковини румунами наприкінці Першої Світової війни. При румунах село називалося Crasnişoară Veche, а з приходом совітів отримало сьогоднішню назву – Стара Красношора.

Незважаючи на припинення виробництва скла, поселення продовжило розвиватися. У 1827 році в Старій Гуті відкрито першу школу, а ще раніше, у 1825 році – римо-католицький костел. Перебудований костел Семи Скорбот Матері Божої (або як кажуть поляки – «Матки Боскої Болісної» і сьогодні є домінантою центра села. Щоправда, остання «реставрація» зіпсувала вид храму: в наші дні він зовсім не дихає старовиною. Проте поруч милує око стара будівля сільської ради під червоною черепицею.