Реформаторська церква (Костел Святої Єлизавети), Хуст

Хустська Реформатська церква - пам'ятка архітектури доби готики в місті Хуст, Закарпатська область, пам'ятка архітектури національного значення (№ 211). Сакральна будівля знаходиться у історичному центрі Хуста, на відстані біля 1км від замку, неподалік є ще один костел св. Анни. Будівля має строгий і розкішний вигляд, що простежується у всіх його деталях.

Костел Святої Єлизавети в місті Хуст Закарпатської області є однією з найбільш значущих пам`яток краю. Хустський замок давно зруйнований, а Єлизаветинський костел ХІІІ століття в готичному стилі милує око і до сьогодні. Храм побудований з каменю. Нагадує він нам фортецю: вузькі вікна-бійниці, могутні кам’яні мури навколо храму з двома брамами. Крізь віконні отвори добре видно товщину мурів. Стоїть храм на невеликому підвищенні, повністю домінуючи над одноповерховими будівлями, котрі тут були ще в середині ХХ століття. Народні перекази кажуть про те, що за стінами костелу місцеве населення ховалося ще в часи монголо-татарської навали 1241 – 1242 років. Можливо так воно і було. Рятувалися в цьому храмі і мешканці міста під час весняно-осінніх повеней.

До ХV століття костел був католицьким. У 1523-1524 роках став протестантським завдяки Густі Ловашу Томашу, реформатору, провіднику, який народився в Хусті й прийняв кальвіністське вчення. З першої половини 1600 року на чолі протестантської громади стає сім’я Бетлен. Граф Бетлен Іштван на гроші свого брата – князя реконструює церкву. У 1699 році побудували 4 вежі на даху, які стали взірцем сьогоднішніх веж, реставрованих у 2001 році.

Реформаторська церква – це свого роду своєрідний архів та невеликий музей раритетів. Тут зберігається цілий ряд речей, які служать храму вже не одне століття. Це і унікальні чаші, дарохранителька, службовий реманент проповідника, старенька кафедра, дубові лави, орган тощо. Тут зберігаються і власноручно написані грамоти князями та полководцями Трансільванії, зокрема і грамота трансільванського князя Дьердя Ракоці, написана в 6 грудня 1644 року в Онодському замку.

Під підлогою поховані мощі таких відомих людей, як: Довгої Дьердь – кріпосного (замкового) капітана, який помер у 1708 році, Петрівці Кото Симонія (1662 – 1708 р.) і її чоловіка герцога Пекрі Лавринца, куруц генерала, який помер 1709 році. Їхні імена, за ініціативою Угорського інституту історії, 18 червня 2006 року увіковічили на мармурових плитах.

Досить старими є і дзвони церкви. Найбільший – з 1683 року, найменший – з 1587 року.

Сьогодні храм має точно такий же вигляд, як і в 15 столітті. Виконаний він в прямокутній формі, має стрілчасті вікна, вежу-дзвіницю, арочний вхід. Верхній ярус на дзвіниці дерев`яний і прикрашений кількома декоративними ліхтарями. Комплекс будівлі складають чотирикутна вежа і кам`яний храм. Нава перекрита хрещатими склепіннями. Мури храму в інтер'єрі прикрашені пілястрами. Костел вибудований в стилі готика, оборонного типу. Зі сходу - гранчата абсида, зміцнена контрфорсами. На західному фасаді - вежа, яка слугувала дзвіницею. Дахи колишньої церкви Святої Єлизавети були перебудовані у 18 столітті. Споруда зберегла готичні вікна. Територія обнесена кам'яними мурами з двома брамами.

Архітектурна будова відноситься до найдавніших церков Закарпаття. Також воно використовувалося як надійний притулок. За всю історію існування храму, місцеве населення неодноразово використовувало його як укриття від ворожих набігів. По всьому периметру будівлі проходить шестиметрова оборонна стіна, що оточує його з усіх боків. Інтер`єр храму представлений фрагментарними фресками, що знаходяться на його стінах ще з 15 століття. На них зображені багато відомих людей, сучасники епохи - королі, полководці, які свого часу були зараховані до лику святих.

Цей костел збудований з каменю і нагадує фортецю, з могутніми кам'яними мурами навколо храму, з двома брамами і вузькими вікнами-бійницями, тут крізь віконні отвори добре видніється товщина мурів. У своєму архітектурному вирішенні храм – однонефний, прямокутний у плані, з п'ятигранним презбітерієм, який підтримують могутні контрфорси, причому презбітерій більш вузький і нижчий від нефа. У інтер'єрі неф відділений від презбітерію за допомогою високої стрілчастої арки. Неф храму перекритий хрестоподібними готичними склепіннями з нервюрами, при перекритті презбітерію також використали техніку склепіння на нервюрах. До сьогодні тут збереглися готичні стрілчасті вікна, однак невисокі, тому і нагадують вікна-бійниці. У минулому інтер'єр храму був прикрашений фресками. Згідно з народними переказами, місцеве населення переховувалося у цій святині ще у часи монголо-татарської навали 1241 р. Крім того, тут рятувалися місцеві мешканці у період весняно-осінніх повеней. Відомо, що до XVІ ст. храм був католицьким. Проте, у 20-тих роках XVІ ст. завдяки діяльності хустського протестанта Густа Ловаш Томаша, який прийняв кальвінізм, костел перетворився на реформатський. Передусім, прихильники цієї течії тяжіли до мінімалізму і у зв'язку з цим католицькі фрески в цей час були повністю забілені та заштукатурені.

Перша реконструкція храму проводилася ще у 1600 р., коли на чолі місцевої протестантської громади стала сім'я Бетлен, а ще через століття тут побудували чотири вежі на даху, які стали взірцем для сучасних, що були відреставровані вже у 2001 р. Відомо, що упродовж XVІІ ст. тогочасні князі Трансільванії були покровителями костелу, жертвуючи на його ремонт та утримання значні кошти. У 80-тих роках XVІІІ ст. у храмовому інтер'єрі здійснили значну реконструкцію, у цей час тут створили різану кам'яну підлогу і місця для сидіння. Здавна збереглися також і дзвони церкви, найменший датується кінцем ХVІ, а найбільший – кінцем XVІІ ст.

Зі сторони західного фасаду розташована висока, прямокутна у плані вежа-дзвіниця, яка у минулому також виконувала оборонні функції. Можливо, крім цієї вежі, храм мав ще й інші оборонні елементи, які на сьогодні є втраченими.

Нещодавно під час реставрації костелу Святої Єлизавети зняли внутрішню побілку і відкрили давні готичні фрески із зображенням святих Іштвана, Ласла і герцога Імре, що раніше прикрашали стіни храму. На лоджії храму стоїть давній орган.

Реформатська церква вважається своєрідним музеєм раритетів, у ній зберігаються такі речі, які прослужили цьому храмові не одне століття, зокрема, унікальні чаші, дубові лави, орган, старенька кафедра тощо. Під підлогою знаходяться поховання тогочасних визначних особистостей, імена яких увіковічили на мармурових плитах. Тут також можна побачити власноручно написані князями і полководцями Трансільванії грамоти, наприклад, грамоту трансільванського князя Дьєрдя Ракоці, яка була створена ще у середині XVІІ ст. Упродовж 2004-2005 рр. тут проводилися реставраційні роботи, в результаті яких костелу було повернуто багато особливостей, які були притаманні його первісному вигляду. Нині у храмовому інтер'єрі можна побачити фрагменти фресок XV ст., які були відновлені з-під шару штукатурки. Крім того, до сьогодні збереглися великі фрагменти зовнішньої оборонної стіни, яка оточує костел.

Реформатський костел (церква) у Хусті нині є діючим протестантським храмом, вважається однією з найдавніших сакральних споруд Закарпаття (поряд з храмами у Вишково, Кідьоші та рядом інших) і належить до пам'яток архітектури національного значення. Сьогодні громада протестантської церкви нараховує близько 200 вірян. Костел можна відвідати у вихідні дні та в дні релігійних свят.