Церква Успіння Пресвятої Богородиці, Славське

Церква Успення Пресвятої Богородиці в селищі Славське Сколівського району є пам’яткою архітектури місцевого значення 1901 року – охоронний № 2922/1-м згідно розпорядження Представника Президента України у Львівській області від 15.04.1994 № 374. Церква збудована за проектом Василя Нагірного, інтер’єр розписаний Модестом Сосенком та Юліаном Буцманюком за сприянням пароха Євстахія Качмарського.

Селище Славське розташувався в долині річок Опір і Славка, які протікають серед хребтів Бескидів та Горганів, на схилах гір Тростяна (1235 м над рівнем моря), Ільзи (1066 м), Писаної або Довбушанки (1236 м), Менчела (1014 м), які оточують селище з усіх боків. На північ від селища височить гора Клива (1069 м). Більшість знає це місце як комфортабельний гірськолижний курорт. Однак тут багато пам`яток не тільки природного характеру. Славське надовго запам`ятатися, якщо відвідати місцевий християнський храм - Успенську церкву.

Василем Нагірним – одним з найбільш шанованих і популярних архітекторів того часу в Галичині, якого заслужено вважають засновником новітньої галицької школи сакрального будівництва. Ним спроектовано і здебільшого реалізовано понад 200 церков по селах Галичини, серед них і церква Успіння Пресвятої Богородиці у Славському. Вона відноситься до найбільш поширеної групи пам’яток - хрещата в плані з однією банею над середохрестям, поставленою на світловому барабані. Храм у Славському має певні особливості: барабан виростає з октогонної основи, яка покладена безпосередньо на середньохрестя, форма вівтарної частини - прямокутна, помітні деякі нюанси в декоративному оздобленні екстер’єру.

Тодішній парох Є.Качмарський був людиною прогресивних поглядів, підтримував тісний контакт з Митрополитом Андреєм Шептицьким - не дивним є його запрошення (можливо що і за порадою владики) до оформлення храму Модеста Сосенка, вже відомого на той час своєю працею над поліхромією церкви Святого Михаїла у селі Підберізці біля Львова.

М.Сосенко розпочав працю над оздобленням церкви в Славському 1909 року, в його помічниках був тодішній студент Краківської академії мистецтв Юліан Буцманюк. "Тепер М.Сосенко кінчить малювати церков у Славську. І справді, кому лежить на серці штука, повинен віджалувати труду аби оглянути се діло руського артиста, що зрозумів його житє-бутє, і що бачить красного в народі, старається в малярстві віддати", - писав Є.Качмарський.

Згадував працю художника в Славському і перший директор Національного музею у Львові І.Свєнціцький: "Найлегше працював (М.Сосенко - авт.) над іконостасом Василіянської церкви (у Львові - авт.) та в Славську.

Церква щасливо пережила лихоліття Першої світової війни, про неї згадував відомий польський краєзнавець Мечислав Орловіч, описуючи свою подорож Сколівщиною: "Головна особливість смт. Славсько – його мурована церква. Це одна з небагатьох в повіті мурованих церков, очевидно в візантійському стилю з копулою – але не в доволі банальній архітектурі лежить її значіннє, але у фресках, що покривають копулу і внутрішні стіни. Малював їх перед кількома літами український маляр Сосенко. Напевне ні одна сільська церква не може під оглядом фресків мірятися з церквою в Славську – її мальовидла могли би бути окрасою не одної церкви чи костела у великому місті. Доволі гарним є також новий різьблений іконостас, що вийшов з робітні Совінського в Дрогобичі. Ікони того ж іконостасу, теж кисти Сосенка. Церковна скарбниця має також кілька старих книг, між иньшими Євангеліє Могили 1632 р".

Сьогодні храм Успіння Богородиці є однією з нечисельних пам’яток Галичини, де комплексно проявились архітектурно-оздоблювальні тенденції галицької школи церковного будівництва початку ХХ сторіччя. На жаль, внутрішня декорація церкви серйозно постраждала. 1944 року, внаслідок бомбардування Славського радянськими військами, серед іншого було серйозно пошкоджено купол. Після війни храм кілька років так і стояв з пробитим перекриттям. Дощ, сніг, вітер негативно вплинули на стан збереження стінопису та іконостасу. Щойно після ремонту купола і перекриття, актуальною постала необхідність їх нагального поновлення. А це можна зробити лише провівши експертизу.

"Перед початком ремонтних робіт ми отця запросили на сесію, і він чітко пояснив ситуацію, що в церкві дійсно були розписи Сосенка, але під час Другої світової війни купол церкви був зруйнований, потім будували у радянський час і розписи вже малювали інші люди. Я – не фахівець проводити експертизу, ми отцю повірили на слово. Він сказав, що ікони на іконостасі малював Сосенко. А що на стінах, хто розмальовував, то має встановити експертиза. Якщо це все Модеста Сосенка, то однозначно треба зберегти, щоб ми мали у громаді церкву-пам’ятку архітектури", – говорить голова Славської ОТГ Володимир Бега.

Церква Успіння Пресвятої Богородиці  є джерелом духовності багатьох поколінь нашої громади. Кожен з нас має свої  особливі спогади пов’язані з цим храмом. Тож, якщо він є справжньою архітектурною пам’яткою, то її обов’язково треба зберегти. Адже вона являється великою історичною цінністю, яка з року в рік приваблює туристів з усієї України. Тим самим популяризуючи мистецтво та туризму загалом. Крім того давні сакральні речі несуть в собі величезну силу, намолену не одним поколінням, та притягують до себе паломників з різних куточків світу. Такі місця можуть зцілювати, додавати сил та енергії, дарувати спокій та умиротворення кожному парафіянину. Як, до прикладу, Грушівський чи Гошівський монастирі.

З місцем, де була зведена кам`яна церква Успіння Пресвятої Богородиці, пов`язана одна цікава легенда. Місцеві жителі кажуть, що тут двічі падав зірваний вітром хрест зі старої дерев`яної церкви, яка знаходилася на сусідній гірці. Від старої дерев`яної споруди досі збереглася дзвіниця, яку може відвідати кожен охочий.

З ініціативи настоятеля Успенської церкви отця Андрія Петрішіча, недалеко від храму знаходиться пам`ятник письменнику, громадському діячу і священику Миколі Устияновича, який проживав у Славському.