Привіт!
Куди ви вирушаєте?
Пошук
Пошук
Пошук
Пошук

Вірменський кафедральний собор, Львів

Вірменський кафедральний собор Успіння Пресвятої Богородиці - пам'ятка архітектури національного значення у Львові, що належить до Світової спадщини ЮНЕСКО; єдиний храм Вірменської апостольської церкви в Західній Україні; до 1945 року - кафедральний собор Львівської вірменсько-католицької архієпархії, а з 2000 року - Української єпархії Вірменської апостольської церкви.

Сам собор неодноразово перебудовувався: в 1437 році навколо нього зведено відкриту арочну галерею, перероблену на північному фасаді в захристію (1671), а згодом в ризницю (1731). В 1630 році прибудовано прямокутну західну наву. Після пожежі 1712 року інтер'єр набуває барокового характеру: тинькуються стіни, встановлюються нові вівтарі. Під час реставрації 1908-1927 років, що здійснювалася під керівництвом архітектора Франциска Мончинського, замість розібраних житлових будинків з боку вул. Краківської розпочато будівництво західної вхідної частини, а стіни апсид декоровано стилізованими елементами, запозиченої з давньовірменської архітектури, - накладними арками та орнаментами. Із застосуванням стилізації в інтер'єрі виконані різьблена дерев'яна стеля над навою XVII століття, фрески, орнаментальний розпис стін і вітражі (художник Ян Генрик Розен), мозаїка в бані (художник Ю. Мегоффер). 1930 року за проектом Вітольда Мінкевича виконано новий головний вівтар, престол та амвон.

За більшовицько-радянської влади Вірменський собор був закритий. Радянські власті закрили структуру Вірменської католицької церкви. 26 листопада 1945 був заарештований адміністратор Архієпископії, о. Діонісій Каєтанович і три інших священиків. Майже всі вірмени поїхали до Польщі.

Спочатку тут знаходилося фондосховище Львівської картинної галереї, а з 1953 року - музею імені Леніна. В січні 2000 року церкву повернули вірменській громаді. 6 січня 2001 року було звершено перше богослужіння, а 28 травня 2003 року собор освятив католикос всіх вірмен Гарегін ІІ.

Незважаючи на перебудови добре збереглося об'ємно-планувальне вирішення старої східної частини храму, яке відобразило традиції давньоруського і вірменського монументального будівництва, що сягають Візантії. Вплив вірменської архітектури позначився на формі дванадцятигранного барабана з шатровим дахом, що вивершує середохрестя. Він виявляється в ретельному оздобленні стін тесаними кам'яними плитами з вмонтованими в них хачкарами, в рисунку сталактитового фриза над аркою центральної апсиди, що зберігся в інтер'єрі. Останній був прикрашений властивим для давньоруських пам'яток фресковим розписом (XV століття), фрагменти якого були відкриті в 1925 році на відкосах ніші південного вікна. Окремі архітектурні деталі, епітафії та скульптури свідчать про вплив готики, ренесансу й бароко.

Триярусна, квадратна в плані дзвіниця була збудована у 1571 році львівським будівничим епохи Ренесансу, італійцем Петром Красовським. Після низки пожеж у 1743, 1748 та 1778 роках вона була значно перебудована. Вона завершена чотирма круглими вежами, які вбудовані в наріжники і зроблені з оцинкованної бляхи на початку ХІХ ст.. Такі круглі вежечки характерні для давньої вірменської архітектури, їх можна побачити на верхньому тамбурі церкви святої Ріпсіме в Ечміадзині. На дзвінниці встановлений дзвін названий на честь хреститиля вірмен Святого Юрія.

З Вірменської вулиці через ворота під дзвіницею є прохід у двір комплексу собору, де стоїть колона Святого Христофора, поставлена у 1726 році. Тут також є будівлі колишнього вірменського банку та ломбарду "Свята гора" (Mons pius) і палац вірменських архієпископів, споруджений у XVII століття. У проході під вежею зберігся кам’яний портал з 1570 року, який вів до вірменського суду. Над порталом можна прочитати: "У 1020 році вірменської ери, в місяці січні Андрій з Кафи наказав збудувати дзвіницю за батьків померлих Хачареса й Сару й брата Аведика та їх родини". 

Між собором і палацом пролягає вузька вуличка Вірменська Вужча (тепер вулиця Сергія Параджанова), про яку згадується в 1598 році, у давнину вона впиралася в міські стіни, а коли у XVIII столітті мури розібрали, виходила на Вірменську Нижчу (тепер вулиця Лесі Українки).

У комплексі собору є декілька епітафій латинською мовою:

  • "Це могила превелебного отця Стефана патріарха Великої Вірменії, котрий був у Римі і дорогою до Львова душу свою віддав Богові року Божого 1551";
  • "Велебний Стефан Стцекевич, Кустош. „Реквієм“ лунає. 1730";
  • "Землю - землі, душу - Богові віддав Ігнатій [Ну]рович року 1769";
  • "Богові найкращому, найбільшому. Знатний достойний Яків Теодор Бернатович […] скинувши тут одежі смертності життя без смерті сподівається. Молись кожен про те саме. […] року 1772 на 79 році житття [5] травня Яків Теодор Бернатович Інал спочив у Господі".

Ансамбль Вірменського собору у Львові - комплекс споруд XIV - початку XX століть, розташований в тій його частині історичного Львова, де селилися вірмени (вул. Вірменська, 7, 7/9). Унікальна пам'ятка вірменської середньовічної архітектури в Україні.

До ансамблю Вірменського собору належать: Вірменський собор, дзвіниця, палац вірменських архієпископів, вірменський банк, монастир вірменських бенедиктинок, пам'ятна колона святого Христофора, вівтар "Голгофа". Собор служить архітектурним центром комплексу, навколо нього групуються всі інші споруди, утворюючи три невеликі замкнуті дворики.

Монастирський (північний) дворик біля північної стіни собору з протилежного боку обмежує будівлю монастиря вірменських бенедиктинок, збудовану в 1682 р. Перед ним у 1881 р. поставлена ​​статуя роботи Томаша Дикаса. Галерея, влаштована за зразком італійських лоджій, служить переходом з монастиря в собор, її нижній ярус - відкритий, арочний, верхній - закритий. У стіну вмуровано два рельєфи (XVI - початку XVII ст.) з місцевого вапняку.

Східний дворик пов'язують з монастирським барокові ворота (1671). Він називається Христофоровим, і в його центрі височіє пам'ятна колона (1726 р.). З усіх боків дворик замкнутий будівлями колишнього вірменського банку (XVII ст.), архієпископського палацу (кінець XVIII ст.), дзвіницею (XVI-XVIII ст.), апсидами собору. Наскрізний прохід з'єднує східний дворик з вул. Лесі Українки. На арці воріт дата «1779» - час відновлення будівель після пожежі 1773 р.

Південний дворик з'єднаний зі східним воротами з бароковим фронтоном (1877), відділений від вул. Вірменської огорожею з металевими ґратами. У ніші огорожі з вулиці поміщена статуя з датою «1664» - характерний зразок львівської скульптури другої половини XVII ст., на думку деяких дослідників приналежна різцю львівського майстра М. Ерлемберга. Уздовж південної стіни собору тягнеться відкрита аркада-галерея, побудована в 1437 р. Біля глухої стіни будинку встановлений дерев'яний горельєф XVIII ст. - вівтар «Голгофа».

Палац вірменських архієпископів (конскрипційний №116) - адміністративно-житлова будівля, колишня резиденція вірменського архієпископа. Розташована в історичному центрі Львова, на вулиці Вірменській, праворуч від дзвіниці Вірменського собору. Як частина ансамблю Вірменського собору має статус пам'ятки архітектури національного значення (охоронний № 318/3).

Будівля палацу вірменських архієпископів зведена наприкінці XVII століття за наказом архієпископа Вартана Гунаняна. Його наступник, архієпископ Якуб Августинович після пожежі 1778 року відбудував і розширив палац, а в 1802 році чергову реконструкцію провів архієпископ Ян Шимонович, який знову розширив будівлю і влаштував у ній каплицю. Також у палаці розташовувалися бібліотека, канцелярія та архів єпархії.

До 1939 року будівля палацу офіційно належала Капітулу Вірменсько-католицької церкви.

Будинок цегляний, тинькований, Г-подібний у плані, замикає зі сходу Східне (Христофорове) подвір'я Вірменського собору. Чоловий фасад, що виходить на вулицю Вірменську, двоповерховий, на чотири вікна, тильний фасад - триповерховий, з дерев'яними верандами та критими сходами. Чоловий фасад розчленований горизонтально тягами, а на рівні другого поверху — вертикально пласкими лопатками між вікнами. Завершується фасад хвилястим фронтоном, у тимпані якого розміщений барельєф із гербом вірменських архієпископів.

Вікна прямокутні, на першому поверсі частково зберігся первісний кам'яний декор вікон, що складається із прямих сандриків з орнаментом із чотирипелюсткових пізньоготичних розеток, тригліфів і метоп, різьбленого обрамлення вікон. З боку подвір'я також зберігся первісний портал, декорований орнаментом із канелюр. 

Вірменський кафедральний собор знаходиться на вулиці Вірменській, 7/13. Вхід до храму знаходиться зі сторони вулиці Краківської. Собор відчинений щодня, а щонеділі о 11:00 тут проводять церковну службу.